Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №826/562/16

адміністративне провадження №К/9901/7478/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, треті особи - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Безименної Н.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю. від 14 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», відповідач), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», відповідач) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідачі), у якому просила:

- витребувати в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» всі наявні у них документи, які пов'язані з договором банківського вкладу (депозиту) № 026-28685-260215 від 26 лютого 2015 року (зокрема, договір банківського вкладу (депозиту) № 026-28685-260215 від 26 лютого 2015 року; інформацію щодо внесених ОСОБА_2 на виконання даного договору коштів на відповідний рахунок; документ, на підставі якого даний правочин було визнано нікчемним);

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання договору банківського вкладу (депозиту) № 026-28685-260215 від 26 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» нікчемним, оформлене листом № 8821/1471 від 23 вересня 2015 року;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити ОСОБА_2 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» щодо включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, є протиправною, оскільки відсутні правові підстави, визначені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вважати договір банківського вкладу та транзакції за цим договором нікчемними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича від 16 вересня 2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 26 лютого 2015 року № 026-28685-260215, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 26 лютого 2015 року № 026-28685-260215.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість рішення та підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття судового рішення).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року задоволено клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича; апеляційне провадження в адміністративній справі № 826/562/16 за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року зупинено до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та повернути справу до апеляційного суду для продовження розгляду справи.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 11 липня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/562/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі № 826/562/16.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що конституційне провадження, у зв'язку з яким зупинено апеляційне провадження у цій справі, не впливає на можливість розгляду даної справи, а тому не є належною підставою для зупинення провадження. Крім цього, висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються виключно на невірних припущеннях щодо існування підстав для зупинення провадження у цій справі, що свідчить про допущення апеляційним судом порушення норм матеріального та процесуального права.

Також скаржник наголошує на тому, що зупиненням апеляційного провадження порушується право позивача на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на до 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.

Вищевказана норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом.

Як встановлено частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Апеляційним судом встановлено, що до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є чинним та діє на теперішній час.

За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на спірні правовідносини не вплине.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/12127/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 808/8482/15.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки апеляційного суду про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на це, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню, а справу належить повернути для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів повертає справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко