Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2018 року

Київ

справа №813/2028/16

адміністративне провадження №К/9901/39880/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З. від 28 лютого 2017 року у справі №813/2028/16 за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Приватне підприємство «Торговий дім «Галпідшипник» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 17 червня 2016 року №169 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ТД «Галпідшипник».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки суперечить пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки відповідна перевірка призначена за період та з питань, що були охоплені попередньою перевіркою, проведеною контролюючим органом, про що складено акт від 05 червня 2015 року №566/13-50-22-02-13/19170443.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 17 червня 2016 року №169 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ТД «Галпідшипник».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приписи пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України забороняють контролюючим органам проводи документальні перевірки, передбачені, зокрема підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спірний наказ прийнятий на виконання ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова у справі №642/1365/16-к від 11 травня 2016 року, яка є обов'язковою до виконання податковим органом, а отже, враховуючи що перевірка позивача була призначена відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, обмеження, визначені пунктом 78.2 статті 78, не можуть бути застосовані до цих правовідносин.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для призначення перевірки, оскільки контролюючим органом забороняється проводити позапланові перевірки на підставі 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач вказує, що оскаржуваний наказ видано на виконання ухвали слідчого судді, яка є обов'язковою до виконання на усій території України, у зв'язку із чим наказ прийнятий та підставі та в межах повноважень податкового органу, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 червня 2016 року відповідачем відповідно до ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 11 травня 2016 року у справі №642/1365/16-к про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України прийнято наказ №169 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП ТД «Галпідшипник» з питань дотримання податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями за 2014-2016 роки щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства, при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин. Перевірку призначено розпочати з 21 червня 2016 року, термін проведення - 15 робочих днів.

Не погоджуючись із прийнятим наказом, позивач відмовив в допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час призначення перевірки) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з абзацом першим пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01 січня 2015 року, пункт 78.2 статті 78 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту: «Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків».

Слід зазначити, що норми абзацу другого пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до норм абзацу першого пункту 78.2 статті та носять імперативний характер, тобто є обов'язковими для виконання контролюючим органом.

Відповідно до абзацу першого пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що наказ про призначення документальної позапланової перевірки платника податків видається керівником контролюючого органу на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за умови, якщо така перевірка проводиться з питань, які викладені у відповідному судовому рішенні суду (слідчого судді) чи органу досудового розслідування, та які не були предметом дослідження попередніх перевірок такого платника податків.

Позиція суду першої інстанції полягає в тому, що оскільки дотримання вимог податкового законодавства позивача за 2014 рік вже було предметом дослідження при проведенні попередньої перевірки, за результатами якої Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області складено акт від 08 червня 2015 року №566/13-50-22-02-13/19170443 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП ТД «Галпідшипник» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року», то оскаржуваний наказ відповідача від 17 червня 2016 року №169 прийнятий всупереч положень абзацу другого пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, а відтак, є протиправним.

Верховний Суд зазначає, що абзац другий пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не забороняє проводити документальну позапланову перевірку, зокрема, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за період, який раніше перевірявся, якщо предметом перевірки будуть інші питання, не охоплені попередніми перевірками, але при цьому чітко визначені в наказі контролюючого органу.

Разом з тим, відповідно до спірного наказу період, який підлягає перевірці, стосується 2014-2016 років, тоді як попередня перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт від 08 червня 2015 року №566/13-50-22-02-13/19170443, здійснювалася за період 2014 року.

Однак у даній справі обставини наявності/відсутності обмежень, передбачених абзацом другим пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, щодо призначення перевірки відповідно до оскаржуваного наказу від 17 червня 2016 року №169 судами попередніх інстанцій залишились невстановленими. Так, враховуючи положення вказаної статті, яка встановлює заборону на повторне проведення перевірки одних і тих самих правовідносин, ні судом першої ні судом апеляційної інстанції не з'ясовано коло питань, що були охоплені під час проведення попередньої перевірки позивача, що має вирішальне значення у справі.

Частиною першою статті 242 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення даної постанови) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Таким чином, з'ясуванню підлягають питання щодо відповідності спірного наказу вимогам абзацу другого пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України. При цьому дослідженню підлягають обставини щодо періодів призначеної перевірки та чи охоплювалися питання спірного наказу попередньою перевіркою.

Враховуючи, що допущені порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №813/2028/16 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду