Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.07.2020 року у справі №460/626/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2021 року

Київ

справа №460/626/19

адміністративне провадження №К/9901/16001/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є. А., Яковенка М. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 460/626/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2020 року (головуючий суддя - Онишкевич Т. В., судді: Іщук Л. П., Обрізко І. М. ),

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ" (далі - позивач, ПрАТ "РІВНЕАЗОТ") звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС (далі - відповідач, Офіс ВПП ДПС), у якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-258-11 від 16 січня 2019 року про сплату боргу з єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) у сумі 16694823,73 грн.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 29 липня 2019 року позов задовольнив повністю.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 6 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував, а позовну заяву ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" залишив без розгляду.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, зокрема, такі обставини.

16 січня 2019 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби сформував і направив позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11, відповідно до якої ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" зобов'язане сплатити недоїмку з єдиного внеску в сумі 16694823,73грн, що сформувалася станом на 31 грудня 2018 року відповідно до даних картки особового рахунку платника єдиного внеску.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" 30 січня 2019 року відповідно до приписів частини 4 статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - ~law22~) звернулося до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) зі скаргою.

Директор Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС рішенням від 5 березня 2019 року № 10628/6/99-99-11-05-02-25 скаргу ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" про скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11 від 16 січня 2019 року залишив без задоволення.

Зазначене рішення директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС позивачем отримано 7 березня 2019 року, а 20 березня 2019 року до Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11 від 16 січня 2019 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким спір було вирішено по суті позовних вимог, виходив з того, що рішення про результати розгляду скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач отримав 7 березня 2019 року, а з позовом про скасування цієї вимоги - 20 березня 2019 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого абзацом 9 ~law23~. Будь-яких поважних причин звернення до адміністративного суду із пропуском встановленого строку позивачем не наведено і судом першої інстанції питання поновлення такого строку не вирішувалося. При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 8 серпня 2019 року у справі №480/106/19.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і направити справу для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції застосував частину 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19 (провадження №К/9901/2190/20); від 8 серпня 2019 року у справі №480/106/19 (провадження №К/9901/16500/19); 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19 (провадження №К/9901/2190/20); від 10 червня 2020 року у справі №620/1715/19 (провадження №К/9901/3029/20).

Як зазначає позивач, порушення судом апеляційної інстанції цієї норми полягає в тому, що виявивши, як на думку суду, пропуск позивачем строку звернення до суду, він не вчинив дій щодо надання позивачу можливості подати відповідну заяву із наведенням поважних причин такого пропуску, тобто, надати пояснення щодо пропуску строку та з'ясувати питання щодо наявності такого пропуску. Дане питання взагалі не обговорювалось в судовому засіданні.

Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" 20 березня 2019 року звернулось до суду із цим позовом після того, як 7 березня 2019 року отримало рішення ДФС від 5 березня 2019 року про залишення без задоволення його скарги. Однак, адміністративний позов було направлено до суду засобами поштового зв'язку 18 березня 2019 року (у понеділок), тобто, враховуючи, що десятиденний строк припадає на 17 березня 2019 року, який є вихідним днем, звернення до суду з позовом відбулось без порушення строку.

На переконання позивача, залишення позовної заяви без розгляду внаслідок судової помилки, а саме не долучення канцелярією суду конверта в якому надійшла позовна заява, що не залежить від поведінки особи, яку позбавлено права на звернення до адміністративного суду, в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо судового захисту, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що подібні правові позиції щодо судової помилки викладенні в постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №702/268/18 (провадження №К/9901/22592/19), від 27 лютого 2020 року у справі №640/20714/18 (провадження №К/9901/36312/19), від 23 липня 2019 року у справі №826/7824/18 (провадження №К/9901/67222/18).

Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2020 року відкрив касаційне провадження за цією скаргою на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України з метою перевірки доводів позивача про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах.

Від Офісу ВПП ДПС надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на правильність висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 341 КАС України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Частиною 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

При цьому, КАС України визначає порядок дій суду першої інстанції у випадку, якщо позов подано після закінчення строків, установлених законом.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частиною 1 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. Однак, положення Кодексу однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, яке відбувається судом саме першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом в обов'язковому порядку має бути поставлено на обговорення з особою, яка подала позов. Це реалізується або шляхом постановлення судом ухвали про надання позивачеві часу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, або безпосередньо у судовому засіданні. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний з фактом виникнення у суду питання дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність поважних причин для його поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду з позовом не заявляв клопотання про його поновлення, суд першої інстанції не вирішував зазначене питання і не ставив на обговорення під час судового розгляду. Зі змісту технічного запису судового засідання в суді апеляційної інстанції від 6 травня 2020 року вбачається, що апеляційний суд заслухав пояснення сторін по суті спору, будь-яких питань щодо виявленого факту пропуску строку звернення до суду з позовом на обговорення не ставилося, відповідно, суд апеляційної інстанції порушив право позивача бути заслуханим з цього питання, надати свої пояснення та обґрунтування.

При цьому, після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови, позивач звернувся з заявою про ознайомлення з матеріалами справи і з'ясував, що у ній відсутній конверт, в якому було направлено позов до суду. Тому позивач звернувся до суду першої інстанції із запитом, в якому просив повідомити, чи є в базі даних інформація, що позовна заява надійшла засобами поштового зв'язку. До запиту позивач надав фіскальний чек про направлення поштової кореспонденції до Рівненського окружного адміністративного суду 18 березня 2019 року (трек-номер 3300102554072). У відповідь на цей запит Рівненський окружний адміністративний суд повідомив, що позов надійшов до суду засобами поштового зв'язку 20 березня 2019 року та зареєстрований цього ж дня.

Внаслідок невиконання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначені обставини залишилися нез'ясованими, однак, такі можуть мати вирішальне значення у питанні дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відповідно до частини 9 статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки, виявивши, на його думку, факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вчинив дій щодо надання позивачу можливості спростувати такий факт або ж подати відповідну заяву із наведенням поважних причин такого пропуску. Відтак, суд апеляційної інстанцій діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, залишив адміністративний позов без розгляду, не з'ясувавши причини пропуску, чим обмежив право позивача на оскарження спірної у цій справі вимоги.

Водночас, колегія суддів не може залишити поза увагою той факт, що апеляційний суд, залишаючи позов без розгляду, керувався усталеною на той час правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої строк для звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску становить десять днів, який обчислюється або з дня отримання платником такої вимоги, або з моменту отримання платником ЄСВ рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду скарги на вимогу (адміністративне оскарження).

Однак, Верховний Суд у складі судової палати з розгляд справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19 відступив від висновків, викладених у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а, від 8 серпня 2019 року у справі № 480/106/19, від 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19, від 28 травня 2020 року у справі № 200/11547/19-а, від 11 лютого 2021 року у справі №580/3380/19 та інших з аналогічною правовою позицією.

У постанові від 25 лютого 2021 року Верховний Суд сформулював правову позицію, що строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги.

Судова палата дійшла висновку, що ~law24~ не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для судового оскарження та/або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку. Отже, платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не ~law25~.

Оскільки відступ від висновків Верховного Суду відбувся вже після відкриття касаційного провадження у цій справі, а також враховуючи, що зміна судової практики відбулася в бік розширювального тлумачення норм права, які регулюють питання тривалості строку звернення до суду з позовом у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає, що відповідно до частини 3 статті 341 КАС України таку постанову Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19 необхідно врахувати.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення про результати розгляду скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач отримав 7 березня 2019 року і у березні 2019 року звернувся до суду з цим позовом, колегія суддів вважає, що позов у цій справі заявлено в межах строку звернення до суду, встановленого частиною 4 статті 122 КАС України, відповідно, підстави для залишення його без розгляду відсутні. При цьому, на такий висновок не впливає фактична дата подання позову (безпосередньо до суду чи за допомогою засобів поштового зв'язку).

Згідно з частиною 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2020 року у справі № 460/626/19 скасувати.

Справу № 460/626/19 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон Є. А. Усенко М. М. Яковенко