Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 823/438/15

адміністративне провадження № К/9901/4887/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Стародуб О. П., Кравчук В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 823/438/15

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Атлантик Терра» до Реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко» про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Атлантик Терра» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Орленко В. І.) від 01 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Гром Л. М., Бєлова Л. В., Міщук М. С.) від 20 травня 2015 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровет Атлантик Терра» (далі - ТОВ «Агровет Атлантик Терра») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, в якому просило:

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області Бріта В. А. № 18520455 від 05 січня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язати реєстраційну службу Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області зареєструвати за ТОВ «Агровет Атлантик Терра» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 згідно заяви про держану реєстрацію № 9714313 від 05 січня 2015 року по договору оренди землі від 11 грудня 2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агровет Атлантик Терра».

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач, серед іншого, зазначав, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, не враховано того, що строк дії договору оренди землі, укладеного 10 грудня 2009 року між ОСОБА_4 та Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» (далі ПрАТ «Райз-Максимко») терміном на 5 років, закінчився 10 грудня 2014 року, а також те, що ОСОБА_4 листом від 11 листопада 2014 року повідомляв орендаря про те, що не бажає поновлювати строк дії договору оренди землі на новий строк.

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач у червні 2015 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 26 червня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення ПрАТ «Райз-Максимко», в яких третя особа просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 16 січня 2018 року касаційну скаргу ТОВ «Агровет Атлантик Терра» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № 823/438/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження на 19 вересня 2018 року.

11. 19 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 21 вересня 2018 року.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 10 грудня 2009 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «Райз-Максимко» укладено договір оренди землі, згідно якого передано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,65 га за кадастровим номером НОМЕР_1, яка належить орендодавцю на праві приватної власності. Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що його укладено на п'ять років, а пункт 43 договору встановлює, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

- 28 липня 2010 року договір зареєстровано у Монастирищенському районному відділі ЧРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041079100615.

- 11 листопада 2014 року ОСОБА_4 надіслав орендарю заяву про небажання поновлювати строк дії договору оренди землі на новий строк.

- 11 грудня 2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агровет Атлантик Терра» укладено договір оренди землі, згідно якого в оренду передається земельна ділянка площею 2,65 га, в тому числі 2,65 га - ріллі, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, яка належить орендодавцю на праві приватної власності.

- 05 січня 2015 року уповноваженою особою ТОВ «Агровет Атлантик Терра» до реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області подано заяву про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1.

- рішенням № 18520455 від 05 січня 2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області Бріт В. А. (далі - держреєстратор) відмовив у державній реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за ТОВ «Агровет Атлантик Терра», через те, що таке право вже зареєстроване відділом Держкомзему в Монастирищенському районі 28 липня 2010 року за іншим правокористувачем терміном на 5 років та термін дії зареєстрованого раніше права не закінчився.

13. Не погоджуючись з вказаним рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки заявлене право ТОВ «Агровет Атлантик Терра» вже зареєстроване за іншим правокористувачем та термін дії такого права ще не закінчився.

15. До того ж, суди попередніх інстанцій дали оцінку доводам позивача щодо закінчення строку дії договору про оренду землі, що був укладений між ОСОБА_4 та ПрАТ «Райз-Максимко» від 10 грудня 2009 року та відзначили, що на момент звернення позивача до Державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо оренди земельної ділянки, строк дії вищезазначеного договору ще не закінчився, а тому відповідач прийняв правомірне рішення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у зазначених судових рішеннях неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

17. Скаржник зазначив, що державним реєстратором неправомірно відмовлено у державній реєстрації права оренди земельної ділянки, поскільки на момент такої відмови, закінчився строк дії укладеного договору оренди від 10 грудня 2009 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «Райз-Максимко». Вказані обставини свідчать про те, що суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку щодо правомірності дій відповідача, посилаючись на те що, строк дії вищевказаного договору оренди землі обчислюється з моменту державної реєстрації, тобто з 28 липня 2010 року, а не з моменту його підписання.

18. Також скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанції неповно розглянуто справу та не встановлено обставини, що мають значення для її розгляду.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

20. Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

21. Відповідно до ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. В абзаці 1 п. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

23. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

24. Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

25. Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

26. Згідно п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

27. Відповідно до п. 28 цього ж Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом № 1952-IV.

28. Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

29. З матеріалів справи слідує, що 11 грудня 2014 року позивач уклав договір оренди землі з ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 та з метою державної реєстрації такого права звернувся до відповідача. На виконання вимог чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства надав державному реєстратору всі необхідні документи.

30. Державним реєстратором відмовлено у реєстрації вказаного права, через те, що за вказаною земельною ділянкою вже зареєстровано таке право та термін дії такого права ще не закінчився.

31. Оцінюючи доводи скаржника, Суд виходить з того, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними в позові та апеляційній скарзі, досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки, а посилання на правову позицію висловлену Верховним Судом України у постанові від 06 березня 2013 року по справі № 6-5цс13 є недоречним, оскільки ця постанова ухвалена за інших фактичних обставин справи.

32. У цій справі Суд звертає особливу увагу, що у договорі оренди землі від 10 грудня 2009 року (пункт 43) вказано, що останній набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації, що є визначальним у вирішенні даного спору.

33. Також Суд зазначає, за змістом ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», у редакції, яка діяла на момент укладення вищевказаного договору, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

34. З урахуванням зазначених норм права, строк дії договору від 10 грудня 2009 року не закінчився на момент звернення позивача до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо оренди земельної ділянки, на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та позивачем від 11 грудня 2014 року.

35. Викладене узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16.

36. Отже, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з мотивів, що викладені у ньому.

37. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. З огляду на викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

40. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Атлантик Терра» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № 823/438/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя О. П. Стародуб

Суддя В. М. Кравчук