Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2018 року

м. Київ

справа №816/1914/16

адміністративне провадження №К/9901/40682/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 (суддя - Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (судді - Чалий І.С., П'янова Я.В., Зеленський В.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ОДПІ) про визнання недійсним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

У С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОДПІ про визнання недійсним та скасування рішення від 12.10.2016 № 0007451405 про застосування до підприємця фінансових санкцій у сумі 10`000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 № 957" щодо збільшення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв в судовому порядку визнана нечинною, внаслідок чого до позивача безпідставно застосовані фінансові санкції згідно з рішенням від 12.10.2016 № 0007451405.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення ОДПІ від 12.10.2016 № 0007451405 про застосування фінансових санкцій.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Оскільки на момент застосування контролюючим органом положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 № 957" остання була скасована в судовому порядку, а розмір мінімальних роздрібних цін алкогольних напоїв, що перебували на реалізації у підприємця відповідають цінам, встановленим постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 № 957 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2014 № 177, застосування до позивача фінансових санкцій згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, є протиправним.

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 № 957" є чинною та її норми підлягають застосуванню, оскільки рішення про втрату нормативно-правовим актом чинності не зареєстроване у встановленому порядку відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.08.2017 № К/800/18491/17 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу відповідача.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 09.08.2018 касаційну скаргу ОДПІ прийняв до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 27.09.2016 про результати фактичної перевірки господарської одиниці (кафетерій) позивача, проведеної 21.09.2016. У ході вказаної перевірки встановлено порушення позивачем положень частини десятої статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР внаслідок реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 № 957.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Згідно із частиною другою статті 17 Закону № 481/95-ВР (у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України відповідно до частини десятої статті 18 Закону № 481/95-ВР.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 № 957 установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 № 957" від 17.06.2015 № 426 збільшено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв. Дата набрання чинності постанови від 17.06.2015 № 426 - 12.07.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі № 826/17459/15, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957".

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.06.2016 № К/800/4150/16, К/800/5606/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі № 826/17459/15 залишив без змін.

Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи № 826/17459/15) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2015 про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957" набрала законної сили 11.02.2016.

Визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Отже, на дату фактичної перевірки (21.06.2016) постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957" втратила чинність. Відповідно постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 № 957 діяла у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2014 № 177.

Встановивши у судовому процесі, що ціни на алкогольні напої, реалізовані позивачем відповідали мінімальним роздрібним цінам, встановленим постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 № 957 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2014 № 177, суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність застосування до підприємця фінансових санкцій та протиправність рішення від 12.10.2016 № 0007451405.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередньої інстанції, оскільки відповідно до частини одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи № 826/17459/15) резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Пункт 16 Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 (далі - Положення), передбачає, що зміни і доповнення, внесені до нормативно-правового акта, а також рішення про втрату нормативно-правовим актом чинності, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.

Відповідно до підпункту "б" пункту 17 Положення рішення про державну реєстрацію нормативно - правового акта може бути скасовано у зв'язку з набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Згідно з пунктом 18 Положення скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта проводиться органом державної реєстрації, про що повідомляється орган, що його видав, із зазначенням конкретних причин скасування.

Отже, для скасування державної реєстрації постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957" необхідно рішення суду про визнання такої постанови незаконною, що набрало законної сили.

Як встановили суди судове рішення про визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 426 набрало законної сили 11.02.2016.

Відповідно до статті 124 Конституції України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи № 826/17459/15) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Недотримання суб'єктом владних повноважень Положення та Порядку щодо держаної реєстрації про втрату нормативно-правовим актом чинності на підставі судового рішення, не є підставою для застосування такого акта.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду