Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.08.2018 року у справі №820/2880/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 серпня 2018 року

справа №820/2880/15

адміністративне провадження №К/9901/4996/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у складі судді Чудних С.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у складі колегії суддів Старостіна В.В., Бегунца А.О., Рєзнікової С.С. у справі № 820/2880/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/003172 від 18 лютого 2015 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00005 від 18 лютого 2015 року, які прийняті Харківською митницею Державної фіскальної служби.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний (резервний) метод у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року, позов задоволено, скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/003172 від 18 лютого 2015 року, скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00005 від 18 лютого 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У серпні 2015 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 19 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Логвиненко А.О.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу № 820/2880/15 з суду першої інстанції.

16 січня 2018 року справу № 820/2880/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 52, 54, 58 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача не надходили, що не перешкоджає її розгляду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

30 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» (покупець) та фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD (Лондон) (продавець) укладено контракт купівлі-продажу № 30-07/2013.

Відповідно пункту 1 Контракту передбачено, що товаром, який продавець передає покупцю є поліетилен та поліпропілен різних видів. Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Контракту ціна на товар за конкретною партією товару вказується в окремих рахунках-пропозиціях.

Виробником вказаного товару є ПАТ "Казаньоргсинтез", відповідно до контракту №752/002033358/200198, що укладено ПАТ "Казаньоргсинтез" з фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD (Лондон).

Для здійснення митного оформлення товару позивач подав відповідачу митну декларацію № 807140000/2015/000215 і обов'язкові документи в підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: картку обліку; платіжний документ (SWIFT); міжнародну автомобільну накладну; рахунок-фактуру від перевізника; довідку про транспортні витрати; інвойс продавця; комерційний інвойс виробника на продавця; пакувальний лист; проформа інвойс; контракт від 30.07.2013 №30-07/2013 з додатками; договір на перевезення № 02/15; договір про перевезення № 9/02; сертифікат якості; декларація про походження.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган прийшов до висновку про недостатність документів для визначення складових митної вартості товарів у зв'язку з тим, що документи надані позивачем не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За вказаних підстав позивачу запропоновано подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме:- договір (контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; розрахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначені договором (контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікація, загальні справжні прейскуранти прайс-лист) виробника товару.

На виконання вказаних вимог митного органу позивачем були надані: контракт №752/00203335/200198 від 30 грудня 2014 року, що укладено ПАТ "Казаньоргсинтез" з фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD (Лондон) з додатком № 1 від 09 лютого 2015 року; експортна декларація; лист ДП "Держзовнішінформ".

Розрахована декларантом митна вартість товару згідно з наданими документами становить 21580,00 доларів США за 20000 кг (нетто) товару.

Митний орган не погодився з такою вартістю товару та прийняв рішення про коригування вартості товарів №807000011/2015/000317/2 від 18 лютого 2015 року, яким підвищив митну вартість товару до 23000,00 доларів США, що збільшило вартість за одиницю митного оформлення та загальну митну вартість товару.

Підставою для прийняття спірного рішення, яким митну вартість визначено за другорядним методом (резервний) за наявною в митного органу інформації, стали сумніви відповідача щодо можливості визначення складових митної вартості товару без надання Товариством додатково запитаних митним органом документів, а також посилання на те, що надані Товариством пояснення не спростовують сумнівів щодо правильності її визначення.

Харківською митницею Державної фіскальної служби України складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807140000/2015/00005 від 18 лютого 2015 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо необхідності надання запитаних ним у Товариства додаткових документів. Суди дійшли висновку, що запитані додаткові документи не є необхідними для перевірки заявленої митної вартості, а поданий пакет документів є достатнім. Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

За змістом частиною 4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) ще додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності взаємозв'язку між продавцем і покупцем і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Також, у разі наявності у митного органу обґрунтованого сумніву щодо визначення декларантом митної вартості товару, митний орган має право витребувати лише перелік документів наведений у частинах 3, 4 статті 53 Митного кодексу України та лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі передбачені статтею 53 Митного кодексу України

.

При цьому приписами пункту 2 частини 4 статті 54 Митного кодексу України на орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів покладений обов'язок надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Однак, Харківська митниця звертаючись до позивача з електронним повідомленням від 16 лютого 2015 року з вимогою надати додаткові документи передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України не зазначила які документи подані позивачем для митного оформлення містять недоліки або розбіжності, не навела причини за яких прийшла до висновку про недостатність податних документів для підтвердження складових митної вартості.

При цьому, відповідачем витребувано весь перелік документів визначений частиною 3 статті 53 Митного кодексу України без обґрунтування яким чином наведені документи дають можливість пересвідчитися органу доходів і зборів у правильності або помилковості задекларованої митної вартості.

Посилання відповідача про ненадання позивачем при митному оформленні доказів про оплату товару та не підтвердження документально відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, є безпідставними, оскільки декларантом при подачі декларації №807140000/2015/000215 був поданий документ про оплату товару, а саме: SWIFT від 16 грудня 2014 року, про що зазначено у графі 44 митної декларації.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів зазначеним вимогам не відповідає, оскільки не містить обґрунтування причин за якими відповідач прийшов до висновку про наявність недоліків та розбіжностей у поданих позивачем документах та їх недостатність для підтвердження складових митної вартості.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами недоліків у поданих позивачем документах, що підтверджують митну вартість товару є безпідставними оскільки такі недоліки не були наведені відповідачем у електронному повідомленні та рішенні про коригуванні митної вартості, отже не були підставою для прийняття зазначеного рішення.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні товару, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Аргументи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанції неподання позивачем витребуваних Харківською митницею документів згідно переліку наведеному у частини 3 статті 53 Митного кодексу України є безпідставними, оскільки Харківською митницею не доведено наявність обґрунтованих підстав передбачених вказаною нормою для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі №820/2880/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер