Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року

Київ

справа №809/1487/17

адміністративне провадження №К/9901/49704/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Комфорт-Сервіс» до державного реєстратора Федорина Мирослава Михайловича Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради про скасування рішення та державної реєстрації права власності за касаційною скаргою Приватного підприємства «Комфорт-Сервіс» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Гундяка В.Д. від 27 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Запотічного І.І., Довгої О.І., Сапіги В.П. від 02 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року приватне підприємство «Комфорт-Сервіс» (далі - ПП «Комфорт-Сервіс»; позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Федорина М.М. Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач), в якому просило:

- скасування рішення державного реєстратора Федорина М.М. від 04 жовтня 2017 року № 37403682 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ «Франк Девелопмент» на адміністративно-виробничі приміщення по вул. Крайківського, 1Б в м. Івано-Франківську, реєстраційний номер 97089826101;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Франк Девелопмент» на адміністративно-виробничі приміщення по вул. Крайківського, 1Б в м. Івано-Франківську, реєстраційний номер 97089826101, номер запису про право власності 22658393 від 04 жовтня 2017 року, здійснену на підставі рішення державного реєстратора Федорина М.М. від 04жовтня 2017 року № 37403682.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії Державного реєстратора Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Федорина М.М. щодо реєстрації права власності на адміністративно-виробничі приміщення за ТОВ «Франк Девелопмент» здійснені з порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправними та незаконними, оскільки на момент їх вчинення на спірне майно було накладено арешт.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заборона на відчуження майна (зареєстрована на підставі постанови старшого державного виконавця Сапіжак І.І. про накладення арешту на майно боржника від 26 січня 2017 року у ВП № 4392225) не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за договором іпотеки, а тому оскаржуване рішення прийняте відповідачем обґрунтовано, на виконання покладених на нього функцій, в межах своєї компетенції, є правомірним та не може бути скасоване.

Не погоджуючись з постановами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ПП «Комфорт-Сервіс» звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанови судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка визначає підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, однією з яких є зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Крім того, суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не надали належної оцінки тому, що на спірні об'єкти було накладено арешт, який є публічним обтяженням, відтак, у державного реєстратора були підстави для відмови у здійсненні реєстраційної дії.

Від ТОВ «Франк Девелопмент» надійшов відзив на касаційну скаргу ПП «Комфорт-Сервіс», у якій вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05 жовтня 2017 року Державним реєстратором Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Федориним М.М. здійснено реєстрації права власності на адміністративно-виробничі приміщення по вул. Крайкіського, 1Б, м. Івано-Франківську за ТОВ «Франк Девелопмент», якому відповідно до договорів №№ 3995, 3996, 3862, 3863 від 17 листопада 2016 року та 10 січня 2016 року ПАТ «Універсал Банк» відступлено право вимоги за договорами іпотеки.

Для проведення державної реєстрації ТОВ «Франк Девелопмент» звернулось із заявою до державного реєстратора, до якої було долучено: договори іпотеки, укладені між ПП «Комфорт-Сервіс» та ПАТ «Універсал Банк» від 17 жовтня 2007 року № 5158 та від 04травня 2011 року № 1239 та, договори про відступлення права вимоги, укладені між ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Франк Девелопмент» №№ 3995, 3996, 3862, 3863 від 10 січня 2016 року та від 17 листопада 2016 року.

Вважаючи таку реєстрацію неправомірною, ПП «Комфорт Сервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають, а доводи касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Повноваження державного реєстратора у спірних правовідносинах урегульовано, зокрема, законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «;Про іпотеку», постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (далі - постанова № 1127).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації визначений частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, однією з підстав відмови у здійсненні державної реєстрації є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно (пункт 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим, частина четверта статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює умови, за наявності яких не застосовується відмова у державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, зокрема, відповідно до пункту 5 відмова не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава.

Крім того, абзацом другим пункту 61 постанови № 1127 визначено, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, реєстрація права власності за ТОВ «Франк Девелопмент», яке є іпотекодержателем, здійснена за договором іпотеки, який містить застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відхилення посилання позивача на пункт 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як на підставу визнання дій державного реєстратора неправомірними, оскільки дана норма не може застосовуватись до спірних правовідносин у силу пункту 5 частини четвертої статті 24 цього ж Закону.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 вересня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ТОВ «Франк Девелопмент») на підставі заяв про повернення виконавчого документа та зняття арешту від 28 квітня 2017 року та 22 вересня 2017 року.

Згідно частини третьої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є державний виконавець.

Положеннями абзацу другого частини першої ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація обтяжень, іпотек речових прав проводиться у строк, що не перевищує двох робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на 04 жовтня 2017 року, тобто на час проведення державної реєстрації, обтяжень згідно постанови про накладення арешту на майно боржника від 26 січня 2017 року № 4392225 не зареєстровано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що на момент здійснення спірної реєстраційної дії не існували обставини, вказані позивачем в адміністративному позові, які могли бути підставою для прийняття державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації речових прав та їх обмежень відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на те, що правомірність рішення державного реєстратора Федорина М.М. від 04 жовтня 2017 року № 37403682 та здійснена ним реєстраційна дія від 04 жовтня 2017 року № 22658393 не оскаржувались позивачем з інших підстав, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову та скасування зазначених рішення та реєстраційної дії.

На цій підставі колегія суддів дійшла до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу, а понесені позивачем судові витрати не повертаються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу приватного підприємства «Комфорт-Сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко