Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.11.2018 року у справі №826/11565/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/11565/18

адміністративне провадження №К/9901/11527/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у складі суддів Кучми А. Ю., Аліменка В. О., Безименної Н. В.

у справі №826/11565/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог від 24 липня 2018 року б/н (т. 2 а. с. 115), до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі - Комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення № СП-391/2018/4411-05 від 02 липня 2018 року "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту", з мотивів безпідставності його прийняття.

05 грудня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийняте поза межами строків спеціального розслідування, встановлених частиною 3 статті 8 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну". До того ж загальний період дослідження сягав 5 років, що має бути додаткового обґрунтовано. Суд першої інстанції вказав, що за відсутності належного обґрунтування прийнятності заяви щодо проведення спеціального розслідування, рішення №СП-391/2018/4411-05 не може вважатись законним внаслідок неналежної оцінки відповідачем підстав для його прийняття.

18 березня 2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірний акт безпосередньо не зачіпає прав та законних інтересів позивача, оскільки встановлює квоти та передбачає застосування спеціальних заходів до імпортерів. Судом апеляційної інстанції також досліджено та спростовано твердження позивача щодо прийняття оскаржуваного рішення поза межами строків спеціального розслідування у зв'язку з тим, що такий строк був продовжений рішенням, яке не є предметом оскарження у цій справі.

23 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи порушення норм процесуального права, Товариство вказує, що суд апеляційної інстанції не повинен був розглядати апеляційну скаргу третьої особи, а при вирішенні клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб та відкладення розгляду справи, суд не виніс жодної ухвали, що і стало підставою для заявлення клопотання про відвід колегії суддів.

Порушення норм матеріального права доводиться Товариством на тій підставі, що, за його позицією, спірне рішення торкається інтересів позивача, оскільки він мав статус заінтересованої особи під час здійснення спеціального розслідування. Крім того, Товариство вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив того факту, що після прийняття спірного рішення, позивач закуповує імпортовану сірчану кислоту з Республіки Білорусь виробництва Відкритих акціонерних товариств "Нафтан" та "Гомельський хімічний завод" за завищеними цінами. Також з вересня 2018 року збільшилася ціна і на вітчизняну сірчану кислоту і, як наслідок, збільшилася собівартість продукції.

Загалом позивач не погоджується із запровадженням квот та вказує, що в силу дії частини 9 статті 16 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" від 22 грудня 1998 року № 332-XIV (далі - Закон № 332) та Порядку ліцензування імпорту товарів в Україну, які є об'єктом застосування спеціальних заходів, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейського інтеграції України від 01 серпня 202 року № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2002 року за № 685/6973 (далі - Порядок № 232), він не зміг отримати відповідну ліцензію, що унеможливлює задоволення власних виробничих потреб позивача. Позивач наголошує на наявності дефіциту кислоти сірчаної.

Додатково позивач обґрунтовує, що оскаржуване рішення відповідача прийняте поза межами строків, визначених законодавством, а саме на 336 день, а не 330, а рішення про порушення спеціального розслідування прийняте з порушенням 30-денного строку від дня надходження заяви. На думку, Товариства строк дослідження обставин в 5 років є необґрунтованим у жодному рішенні відповідача.

У зв'язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

24 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/11565/18.

08 травня 2019 року справа № 826/11565/18 надійшла до Верховного Суду.

10 травня 2019 року та 17 травня 2019 року Верховним Судом зареєстровано, відповідно, відзиви відповідача та третьої особи на касаційну скаргу.

У поданих відзивах спростовуються доводи касаційної скарги. Представником обох органів у відзивах вказується, що рішення Комісії не порушує прав та інтересів позивача, оскільки дефіцит кислоти на ринку відсутній, збій поставок відбувся внаслідок неналежного виконання умов договору його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Торгсервіс", який не є виробником сірчаної кислоти, а виступає посередником. Відмова в отриманні ліцензії на імпорт товару не обумовлює протиправності спірного у цій справі рішення. Відповідач та третя особа також наголошують на тому, що всі рішення під час здійснення спеціального розслідування прийнято в межах строків, визначених статтями 8 та 9 Закону № 332.

Рішення про встановлення п'ятирічного періоду розслідування прийнято з метою більш детального та об'єктивного дослідження питання нанесення шкоди національному товаровиробнику, про що зазначено у Основних висновках Мінекономрозвитку, так само як і відображено вплив різних непередбачуваних факторів, таких як: підвищення ризиковості ведення бізнесу через анексію Російською Федерацією АР Крим, розірвання міжгалузевих зв'язків у промисловості країни внаслідок бойових дій на Сході України та втрати контролю за частиною Луганської і Донецької областей; введення додаткового імпортного збору в 5% від митної вартості промислових товарів; девальвація національної валюти; високий рівень інфляції.

К зв'язку із наведеним відповідач та третя особа просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 02 липня 2018 року Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі за результатами розгляду, наданих Міністерством економічного розвитку і торгівлі України звіту, матеріалів та висновків про результати проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту прийнято рішення "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту" № СП-391/2018/4411-05. Цим рішенням застосовано спеціальні заходи щодо імпорту в Україну товару незалежно від країни походження та експорту за таким описом: кислота сірчана та олеум, які можуть кваліфікуватись згідно з УКТЗЕД за кодом 2807 00 00 00.

Спеціальні заходи застосовано строком на три роки шляхом запровадження режиму квотування імпорту в наступних обсягах: в перший річний період, що розпочинається з 01.09.2018 і закінчується 31.08.2019 для Республіки Білорусь - 30 769 т, Російської Федерації - 8 631 т, інших країн - 4 316 т; в другий річний період, що розпочинається з 01.09.2019 і закінчується 31.08.2020 для Республіки Білорусь - 32 307 т, Російської Федерації - 9 063 т, інших країн - 4 531 т; в третій річний період, що розпочинається з 01.09.2020 і закінчується 31.08.2021 для Республіки Білорусь - 33 923 т, Російської Федерації - 9 516 т, інших країн - 4 758 т.

Рішенням також визначено, що дія спеціальних заходів не поширюється на імпорт в Україну товару походженням з країн за вичерпним переліком, наведеному у цьому рішенні.

Підставою для початку спеціального розслідування стала заява Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Зоря" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше хімічне об'єднання" про порушення та проведення спеціального розслідування з метою застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження, зареєстрована Міністерством економічного розвитку і торгівлі в Україні 29 червня 2017 року.

31 липня 2017 року Комісія прийняла рішення № СП-377/2017/4411-05 "Про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту", яке опубліковане в газеті "Урядовий кур'єр" 10 серпня 2017 року.

Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо порушень норм матеріального права

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне у цій справі рішення прийнято Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі на виконання вимог Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" від 22 грудня 1998 року № 332-XIV (далі - Закон № 332).

Метою прийняття Закону № 332 є запровадження механізмів захисту інтересів національного товаровиробника та регулювання засад і порядку порушення та проведення спеціальних розслідувань фактів зростання імпорту в Україну незалежно від країни походження та експорту товару, що заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику, за результатами яких можуть застосовуватися спеціальні заходи, про що зазначено у Преамбулі Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" від 22 грудня 1998 року № 332-XIV.

Органом, уповноваженим на дії, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника від зростаючого імпорту, є Комісія, порядок створення та роботи якої визначається Законом України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22 грудня 1998 року N 330-XIV (далі - Закон № 330).

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі є Спеціалізованим органом оперативного державного регулювання в сфері зовнішньоекономічної діяльності, який очолює Голова, що за посадою є Міністром економіки з питань європейської інтеграції України. Персональний склад Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Комісії (частина друга статті 5 Закону № 330).

За змістом частин першої статті 8 та статті 13 Закону № 332 спеціальне розслідування проводиться з метою визначення на основі факторів, зазначених у Законом України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22 грудня 1998 року, чи заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику імпорт в Україну. Об'єктивними факторами, які впливають на вітчизняного товаровиробника та досліджуються Міністерством є, зокрема, тенденцій імпорту в Україну, що є об'єктом розслідування, серед іншого, зростання обсягів імпорту та (або) умов здійснення такого імпорту; факту (фактів) заподіяння значної шкоди та (або) виникнення загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, що є наслідком цього імпорту; наявності причинно-наслідкового зв'язку між зростанням обсягу імпорту товару та (або) умовами його здійснення та заподіянням значної шкоди та (або) виникненням загрози заподіяння значної шкоди. Міністерство також вивчає фактори кількісного характеру, визначені у частині другій статті 13 Закону №
332.

Для завершення спеціального розслідування Міністерство подає Комісії звіт про його результати (частина перша статті 10 Закону № 332).

За змістом положень частини третьої статті 10, пункту другого частини першої статті 11 Закону № 332 за наслідком розгляду Звіту Міністерства про результати спеціального розслідування Комісія може прийняти рішення застосування спеціальних заходів, до яких відносяться, зокрема, запровадження режиму квотування імпорту в Україну, що є об'єктом спеціального розслідування, з визначенням обсягів квот та порядку їх розподілу.

Рішення про застосування спеціальних заходів приймається Комісією, якщо зростання обсягу імпорту в Україну відбувається у таких розмірах та (або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує загроза заподіяння значної шкоди, з метою захисту національних інтересів. До рішення про застосування спеціальних заходів висуваються вимоги щодо змісту, закріплені у частині третій статті 16 Закону № 332 та способу оприлюднення - визначені у частині одинадцятій цієї статті.

Тобто, прийняття рішення про застосування спеціальних заходів можливе не тільки у разі вже заподіяння значної шкоди національним товаровиробникам, але й у випадку, коли за наслідком спеціального розслідування буде встановлена загроза заподіяння значної шкоди, що свідчить про домінування національних інтересів над інтересом приватним або інтересом окремого суб'єкта господарювання.

Висновок з питання, чи потребують національні інтереси застосування спеціальних заходів, повинен ґрунтуватися на оцінці всіх інтересів, включаючи інтереси національного товаровиробника та споживачів, вплив імпорту, що є об'єктом спеціального розслідування, на зайнятість населення, інвестиції національного товаровиробника та споживачів, а також на міжнародні економічні інтереси України. Такий висновок відповідно до цієї статті робиться за умови, що всім сторонам надано можливість повідомити свою точку зору відповідно до частини другої цієї статті. При

цьому особлива увага приділяється необхідності усунення впливу диспропорцій у торгівлі та відновленню конкуренції (частина перша статті 17 Закону № 332).

З метою захисту інтересів інших осіб, зокрема, споживачів законодавчо передбачено, що такі заінтересовані особи можуть у строки, визначені у повідомленні про порушення спеціального розслідування, повідомити свою точку зору та подати Міністерству інформацію щодо відповідності застосування спеціальних заходів національним інтересам для врахування її при прийнятті Комісією відповідного рішення. Міністерство розглядає інформацію, подану стороною відповідно до Законом України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22 грудня 1998 року (частина друга статті 17 Закону № 332).

Додатковою гарантією захисту заінтересованих осіб, є те, що такі особи можуть вимагати від Міністерства проведення слухань. Такі вимоги задовольняються, якщо вони подаються Міністерству в письмовій формі у строки, визначені у повідомленні про порушення спеціального розслідування, та якщо в них зазначаються особливі з точки зору національних інтересів причини для проведення таких слухань у Міністерстві (частина третя статті 17 Закону № 332).

Відтак, наявність заперечень заінтересованих осіб або надання ними інформації, яка, на їх думку, обґрунтовує неможливість прийняття рішення про застосування спеціальних санкцій не є безумовною підставою для прийняття Комісією негативного рішення. Така інформація лише враховуються та підлягає оцінці у сукупністю з іншою наявною інформацією, та з врахуванням всіх факторів, визначених статтями 8,13,17 Закону № 332, при цьому головне, щоб при здійсненні процесу збору та оцінки фактичних обставин всім сторонам було надано можливість повідомити свою точку зору.

У сучасних умовах "баланс публічних і приватних інтересів визнається одним із основоположних конституційних принципів, на якому має ґрунтуватися правове регулювання із участю держави", а "оптимальною є така модель встановлення балансу інтересів, за якої "суспільні інтереси, формуючись із системи приватних мотивів і будучи їх складовою частиною, знаходяться в основі державних".

Обов'язок держави забезпечити захист конкуренції у підприємницькій діяльності передбачено статтею 42 Конституції України. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Надаючи оцінку співвідношення приватних і публічних інтересів, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 22 травня 2018 року у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (Заяви № 846/16 та № 1075/16) зазначив, що у зв'язку з тим, що національні органи влади безпосередньо обізнані щодо свого суспільства та його потреб, вони в принципі знаходяться у кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для з'ясування того, що є "суспільним інтересом". Таким чином, відповідно до системи захисту, встановленої Конвенцією, саме національні органи влади мають здійснити первинну оцінку існування проблеми, що є об'єктом суспільного інтересу, який виправдовує заходи, що мають бути вжиті у сфері здійснення майнового права. Оскільки свобода розсуду, якою користується законодавчий орган при здійсненні соціальної та економічної політики, є широкою, Суд поважатиме рішення законодавчого органу щодо того, що є в інтересах суспільства, якщо тільки це рішення явно не мало належного обґрунтування (пункт 106).

У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що Позивачем за договором № 849/16 від 29 грудня 2016 року, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" та специфікації № 23 від 30 жовтня 2018 року, мав отримати від контрагента в листопаді 2018 року кислоту сірчану в кількості 1 860 тон, але не отримав її. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" є посередником та придбаває продукцію у Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", який і був заявником щодо проведення спеціального розслідування.

Судами також встановлено, що під час проведення спеціального розслідування, позивач був заявлений та зареєстрований заінтересованою стороною розслідування як споживач, а також надавав всю необхідну на його думку інформацію щодо врахування своїх інтересів, відтак, права позивача як споживача у розумінні статті 17 Закону № 332 було дотримано.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив того, що позивач вимушений закуповувати сірчану кислоту в інших державах, а ціна у вітчизняного виробника на цю сировину також зросла, є безпідставним, оскільки ця група обставин не впливає на правомірність оскаржуваного рішення. Зазначене позивачем тільки підтверджує обґрунтованість запровадження спеціальних заходів та поступове досягнення їх цілі, а саме захист інтересів вітчизняного виробника від значного обсягу імпортного товару за значно нижчими цінами. Аналогічні міркування є справедливими і щодо доводу позивача про зростання собівартості виготовленої ним продукції внаслідок збільшення вартості сировини.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не був імпортером сірчаної кислоти, оскільки здійснював її придбання через посередника. Відтак Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржуване рішення Комісії саме по собі не створює для позивача юридичних наслідків, оскільки не впливає на його суб'єктивні права та обов'язки, не позбавляє його можливості реалізувати належне йому право та не покладає на нього обов'язку, а отже є таким, що не порушує його прав та законних інтересів.

Товариство як споживач не позбавлене право здійснювати придбання вказаного товару у інших постачальників або стати імпортером, виконавши вимоги щодо отримання ліцензії, передбачені Порядком № 232. При цьому Верховний Суд зазначає, що відмова в отриманні ліцензії, на що посилається Товариство у касаційній скарзі, не свідчить про протиправність рішення, яким встановлено відповідні квоти. Рішення про відмову у наданні відповідної ліцензії та його правомірність можуть бути окремим предметом судового оскарження.

Щодо порушення строків

Окрема група аргументів позивача стосується недотримання відповідачем строків при прийнятті рішень про порушення спеціального розслідування, визначенні загального строку спеціального розслідування понад 330 днів, а також необґрунтоване проведення дослідження за період в п'ять років.

Строки прийняття рішення про порушення або недоцільність порушення спеціального розслідування визначені абзацом четвертим статті 9 Закону № 332, за змістом якого таке рішення приймається Комісією протягом 30 днів від дати одержання Міністерством інформації або відповідної заяви.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 332 період розслідування становить, як правило, від одного до трьох років. В окремих випадках цей строк може перевищувати три роки. Строки періоду розслідування визначаються Міністерством.

Частиною третьою цієї статті визначено, що строк проведення спеціального розслідування не повинен перевищувати 270 днів від дати його порушення. За надзвичайних обставин цей строк може бути продовжено Комісією до 330 днів.

Судом апеляційної інстанції установлено, що 29 червня 2017 року Міністерством зареєстровано заяву вітчизняних товаровиробників, а 31 липня 2017 року за результатами розгляду заяви прийнято рішення № СП-377/2017/4411-05, яке опубліковане в "Урядовому кур'єрі" 10 серпня 2018 року.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо дотримання Комісією встановлених статтю 8 Закону № 332 строків прийняття рішення. Дата його фактичної публікації впливає лише на день набрання такими рішеннями чинності (стаття 22 Закону № 332). При цьому при обрахунку строків позивач не зважив на положення абзацу другого Законом України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22 грудня 1998 року, яка встановлює, що якщо строк визначається днями, його обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається цей строк.

Спростовуючи аргументи позивача щодо перевищення строку спеціального розслідування, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що строк спеціального розслідування продовжено на підставі дискреційних повноважень Комісії та оформлено рішенням № СП-388/2018/4411-05 від 20 квітня 2018 року, яке не оскаржується у цій справі.

Доводи Товариства щодо порушення загального строку спеціального розслідування, викладені у касаційній скарзі, є неприйнятними, оскільки позивач здійснив їх обрахунок суто математичним шляхом, без врахування положень статті 4 Закону № 332 щодо порядку визначення строків та статті 22 цього ж Закону щодо набрання чинності актів Комісії.

Тривалість дослідження у п'ять років, як встановлено судом апеляційної інстанції, обґрунтовано Міністерством у Звіті та висновках, податних на розгляд Комісії із посиланням і конкретним переліком на непередбачувані фактори.

Щодо процесуальних порушень

Товариством у касаційній скарзі обґрунтовується порушення судом апеляційної інстанції порядку вирішення клопотань про відкладення розгляду справи та залучення третіх осіб, а також порушення порядку вирішення питання про відвід.

Натомість в матеріалах справи наявна ухвала суду апеляційної інстанції від 13 березня 2019 року про визнання зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства дій представника позивача по заявленню завідомо безпідставного відводу колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у цій справі, оголошення позивачу попередження та залишення без розгляду заяви про відвід.

Підставою для прийняття вказаної ухвали стало те, що відвід складу суду обґрунтовано непогодженням з відмовою у задоволення клопотань про залучення третіх осіб та відкладення розгляду справи. Вказане підтверджується і змістом клопотання про відвід колегії суддів (т. 3 а. с. 199-200). Водночас ці клопотання було вирішено Судом та відмовлено у їх задоволенні усними ухвалами, занесеними до протоколу судового засідання від 13 березня 2019 року (т. 3 а. с. 202,203).

Мотиви відмови про залучення третіх осіб та відкладення розгляду справи викладено в ухвалі від 13 березня 2019 року.

Неприйнятними є і доводи позивача щодо того, що судами не залучалася як третя особа - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Матеріали справи містять докази того, що позивачем самостійно визначено процесуальний статус Міністерства у позовній заяві, яка подана ним на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення справи без руху (т. 2 а. с. 115), а також у заяві про забезпечення позову від 09 серпня 2018 року (т. 2 а. с. 148).

Відтак, у цій справі Верховний Суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. До того ж згідно з частиною 2 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення, що не підтверджено за наслідком судового розгляду цієї справи.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у справі №826/11565/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер