Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.07.2019 року у справі №826/9061/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/9061/17

адміністративне провадження № К/9901/17786/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року (суддя Шрамко Ю. Т. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року (судді: Чаку Є. В. (головуючий), Літвіна Н. М., Мєзєнцев Є. І.) у справі №826/9061/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕНЕРГОЕКСПОРТ" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕНЕРГОЕКСПОРТ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2017 №0032641404.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

4. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних санкції стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 14.06.2017 №288/26-15-14-04-04/36276649, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ДОНЕНЕРГОЕКСПОРТ" з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Бізнес-Модус-Груп" за березень 2017 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 531989 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вмотивовано зокрема, тим, що господарські операції з контрагентом ТОВ "Бізнес-Модус-Груп" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки позивачем не було надано товарно - транспортних накладних на підтвердження перевезення придбаного товару (риштак СП), сертифікатів відповідності, не надано пояснень щодо походження товару. Також контролюючий орган вказує, що згідно інформаційної системи "Податковий Блок" вказаний контрагент не подає звітність, не має трудових та матеріальних ресурсів для проведення господарської діяльності.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Бізнес-Модус-Груп" на підставі договору поставки.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, специфікація, банківські виписки.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що придбані позивачем товарно - матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме, реалізовано іншим контрагентам, зокрема, ДП "Селидіввугілля", на підтвердження чого надано копії відповідних договору поставки, видаткових накладних та довіреностей на отримання товарів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує порушення, які на його думку, було допущено позивачем та висновки, які вказані в акті перевірки, зокрема касаційна скарга вмотивована наступними доводами: в ході перевірки не надано товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, не надано пояснення щодо походження товару та хто є його виробником; не надані пояснення на яких засадах та за рахунок яких показників (критеріїв) був обраний контрагент, за рахунок якого перевізника здійснювалось транспортування; у реквізитах договору № 63 від 06.03.2017 вказано номер рахунку ТОВ "Бізнес-Модус-Груп ", відкритого в ПАТ "АльфаБанк" лише 13.03.2017, відповідні реквізити щодо рахунку містять і специфікація та видаткові накладні.

За позицією скаржника, суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку наведеним вище доводам контролюючого органу, які були викладені як в акті перевірки, так і зазначались протягом розгляду справи.

Також контролюючий орган вказує на порушення норм процесуального права при прийнятті рішень судами в контексті того, що доводам щодо зазначення у первинних документах реквізитів банківського рахунку, який фактично відкритий пізніше, аніж складено такі документи, взагалі не було надано оцінки, як не було виключено з числа доказів або призначено експертизу, у відповідності до вимог частини 3 статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України, документів, а саме договору № 63 від 06.03.2017, специфікації, видаткових накладних, які на думку контролюючого органу мають очевидні докази їх фальшування.

9. Товариством відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.1 статті 198.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

10.3. Пункт 198.6 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Податковий кодекс України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.4. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковий кодекс України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податковий кодекс України.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. При вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідком для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Проте, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними, допустимими та достовірними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, сформував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

17. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Судами встановлено, що спірні господарські операції є реальними та підтверджуються долученими Товариством до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вказані документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення. Встановлено також і використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, що також підтверджено первинними документами. Зауваження щодо оформлення первинних документів у контролюючого органу були відсутні.

18. Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентом судами обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на відсутність окремих документів (товарно - транспортні накладні, сертифікати відповідності), оскільки вказане не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Слід також зазначити, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність такого сертифікату сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

19. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Щодо доводів контролюючого органу відносно не надання позивачем пояснень щодо походження товару, його виробника, не надані пояснення на яких засадах та за рахунок яких показників (критеріїв) був обраний контрагент то такі доводи, як підстава невизнання реальності господарських операцій є безпідставними, оскільки будь - які пояснення не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", їх наявність чи відсутність не є підставою не визнавати факт проведення господарських операцій, що посвідчені належно складеними первинними документами на їх виконання.

23. Щодо посилання контролюючого органу на те, що у реквізитах договору № 63 від
06.03.2017, специфікації та видаткових накладних вказано номер рахунку ТОВ "Бізнес-Модус-Груп ", відкритого в ПАТ "АльфаБанк" лише 13.03.2017, тобто відкритий пізніше, аніж складено такі документи, то такі також судом також не приймаються до уваги, з огляду на те, що вказане не було підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, в акті перевірки про вказані обставин не зазначено. Такі обставини відповідач навів у запереченні на позовну заяву, апеляційній та касаційній скаргах. Крім того, доказів, які б відповідали критеріям допустимості та достовірності, та підтверджували факт відкриття рахунку в банківській установі пізніше, аніж такий рахунок було зазначено у документах, контролюючим органом надано не було, зокрема відповідної довідки банку.

З огляду на вказане та враховуючи вимоги частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені доводи контролюючого органу не приймаються до уваги.

24. Щодо доводів контролюючого органу про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в контексті того, що не було виключено з числа доказів документу, а саме договору № 63 від 06.03.2017, специфікації та видаткових накладних, які, на думку контролюючого органу, мають очевидні докази їх фальшування та не було призначено експертизу, у відповідності до вимог частини 3 статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України якщо доданий до справи або наданий суду учасником справи для ознайомлення документ або інший доказ викликає обґрунтований сумнів у його достовірності, учасник справи може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Таким чином, учасник справи може просити суд виключити документ з числа доказів або вимагати проведення експертизи у разі, якщо такий документ викликає обґрунтований сумнів у його достовірності.

Водночас, відповідачем не доведено наявність обставин, які б викликали обґрунтований сумнів у достовірності документів. Зазначення в таких документах реквізиту, а саме рахунку в банківській установі, який на думку, контролюючого органу відкритий пізніше, ніж датовані документи, не є тією обставиною, що викликає такий сумнів, оскільки доказів на підтвердження дати відкриття такого рахунку контролюючим органом не надано. Наданий відповідачем скріншот з аналітичної системи ДФС з зазначення номеру рахунку та дати його відкриття не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

25. Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суди дійшли обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бізнес-Модус-Груп", містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 826/9061/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ. Я. Олендер І. А. Гончарова Р. Ф. Ханова