Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.12.2018 року у справі №806/1743/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 806/1743/18

адміністративне провадження № К/9901/67477/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів - Рибачука А. І., Тацій Л. В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року (суддя Токарева М. С. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року (колегія суддів: Кузьмишин В. М., Сушко О. О., Ватаманюк Р. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в протоколі від 23.02.2018 № 21 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням
10.10.2017 інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з урахуванням виплаченої раніше суми.

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності з 22.08.2017, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від
25.12.2013 № 975, з врахуванням проведених виплат.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2018, залишеним без зміною постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від
22.11.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Позивач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що чинним на момент встановлення йому за результатами повторного огляду ІІ групи інвалідності Порядком № 975 передбачено, що у разі встановлення іншої причини інвалідності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Вказане, на переконання позивача, залишилося поза увагою судами попередніх інстанцій, який зобов'язаний був застосувати положення Порядку № 975. Зазначає, що норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" набрала чинності 1 січня 2017 року. Оскільки раніше строків реалізації права на одноразову грошову допомогу передбачено не було, позивач має право на отримання цієї допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності, що зокрема зазначено в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17.

Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2018 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

У зв'язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, учасник бойових дій, інвалід війни, проходив військову службу в Демократичній республіці Афганістан, де у 1984 році отримав осколочні поранення лівої руки, ніг, поперекової ділянки, ЗЧМТ (контузія).

Відповідно до висновку Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), зазначеному у довідці від 05 жовтня 2012 року серії 10 ААБ №239898, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюваннями, які пов'язані виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 5473,98 гривень.

31 жовтня 2017 року позивачу було проведено повторний огляд МСЕК та за результатами огляду встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюваннями, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

У зв'язку з встановленням (зміною) іншої групи інвалідності позивач звернувся до Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату з заявою щодо отримання виплати (доплати) одноразової грошової допомоги, надавши необхідні копії документів для направлення до Міністерства оборони України.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 23 лютого 2018 року №21, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що згідно з абз.2 п.4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, так як ОСОБА_1 групу інвалідності змінено в понад дворічний термін.

Вважаючи, що відповідачем порушене право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності саме ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з яким погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що зміна групи інвалідності позивача відбулась після спливу дворічного строку, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тому він не набув відповідне право на виплату доплати до одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи з 10 жовтня 2017 року.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, яка діяла на момент первинного встановлення Позивачу інвалідності ІІ групи) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено та позивачем не заперечується, що у 2012 році позивачу відповідно до положень Порядку №499 було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 24-місячного грошового забезпечення в сумі 5473,98 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції на час повторного встановлення інвалідності, що діє з 01.01.2014) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно з п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі за текстом - Порядок № 975) (у редакції, чинній на час повторного встановлення інвалідності позивачу) одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктом 8 Порядку № 975 передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Обидві ці норми (абзац перший пункту 4 статті 16-3 Закону та п. 8 Порядку № 975) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, або причини інвалідності, можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.

Верховний Суд в постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 сформулював висновок про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII:

(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені ~law9~ обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

Судами встановлено, що вперше позивачу встановлено інвалідність 05.10.2012, а повторно змінено причину інвалідності - 31.10.2017, тобто після спливу двох років.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки зміна причини інвалідності, що тягне за собою збільшення розміру одноразової грошової допомоги, відбулося поза межами передбаченого Законом і Порядком дворічного строку, то правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Колегія суддів не приймає посилання позивача на судову практику Верховного Суду, оскільки Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 відступив від позиції, викладеної в постанові від
20.03.2018 у справі №295/3091/17

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій