Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2019 року у справі №826/17890/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №826/17890/15

адміністративне провадження №К/9901/9877/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року (головуючий суддя Лічевецький І.О., судді Василенко Я.М., Мельничук В.П.) у справі №826/17890/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича, про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича (далі по тексту - відповідач-2), в якому просив, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог:

- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 12 листопада 2014 року № 663-14, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Імексбанк»;

- зобов'язати відповідача-2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати відповідача-1 включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати відповідача-1 провести виплату гарантованої суми відшкодування позивачу за договором банківського вкладу від 12 листопада 2014 року № 663-14.

Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», але відповідач-2 протиправно не включив позивача до відповідного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Гаджиєва С.О. щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 12 листопада 2014 року № 663-14, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Імексбанк». Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Гаджиєва С.О. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Гаджиєва С.О. задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову. У задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 12 листопада 2014 року між ПАТ «Імексбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Вкладник) був укладений договір банківського вкладу у гривні № 663-14 «Ексклюзивний», відповідно до умов якого, на вкладний рахунок НОМЕР_1 було зараховано 200 000,00 грн., строком на 26 днів, зі сплатою 18% річних.

У зв'язку із закінченням строку дії вказаного договору банківського вкладу 06 січня 2015 року грошові кошти (з відсотками) з депозитного рахунку НОМЕР_1 були перераховані на поточний рахунок позивача НОМЕР_1. Станом на 20 січня 2015 року кінцеве сальдо НВ - 200 000 грн.

Постановою Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії проблемних» від 15 січня 2015 року № 16/БТ ПАТ «Імексбанк» віднесено до категорії проблемних та останньому встановлено наступні обмеження в його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» від 26 січня 2015 року № 50, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 2015 року прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк» № 16, згідно з яким з 27 січня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Імексбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк» - Северина Юрія Петровича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Імексбанк» запроваджено строком на три місяці з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 квітня 2015 року № 84 строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ «Імексбанк» та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 26 травня 2015 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Імексбанк» від 21 травня 2015 року № 330, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27 травня 2015 року прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» № 105, згідно з яким з 27 травня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Імексбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання; уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича строком на 1 рік з 27 травня 2015 року по 26 травня 2016 року включно.

Позивач звертався до відповідача-2 із заявою, в якій просив повідомити, у зв'язку з чим його не було включено до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми вкладу за рахунок Фонду. У наданій відповіді на зазначену заяву від Уповноваженою особою не були зазначені причини не включення Позивача до повного переліку та не було надано жодної інформації щодо вкладу позивача.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» № 189 від 19 жовтня 2015 року було змінено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк». Згідно з даним рішенням, змінено уповноважену особу Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Імексбанк» Гаджиєву Сергію Олександровичу з 20 жовтня 2015 року.

Незгода позивача з невключенням його до переліку вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також необхідність у зв'язку з цим в зобов'язанні відповідачів вчинити певні дії, стали підставою звернення позивача до суду.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем-2 не було надано доказів, що укладений позивачем з банком договір є нікчемним, а тому обґрунтованими є позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача-2 подати додаткову інформацію до Фонду стосовно позивача та зобов'язання відповідача-1 включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників. В той же час, вимоги до Фонду в частині зобов'язання останнього провести виплату гарантованої суми відшкодування є передчасними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, апеляційний суд дійшов до висновку, що банком були повернуті позивачу кошти з його депозитного рахунку на поточний, а тому у відповідача-1 були відсутні підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу. Судом апеляційної інстанції також було взято до уваги те, що у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладом також є і кошти, залучені банком на умовах банківського рахунку, але у межах даної справи позивач не посилається на неотримання коштів зі свого поточного рахунку,а тому питання включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за договором банківського рахунку, виходить за межі заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно витлумачено та застосовано норму частини другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки відповідач повинен подавати інформацію щодо осіб, які як вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за усіма договорами банківського вкладу чи банківського рахунку, за умови відсутності обмежень, встановлених частиною четвертою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наголошено на тому, що позивачем була заявлена до суду вимога щодо зобов'язання відповідача-2 подати додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника не за конкретним договором вкладу чи рахунку, а за усіма вкладами чи рахунками, відкритими у ПАТ «Імексбанк».

Інші учасники судового процесу правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Закону №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення пунктів 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначають, що вкладом є кошти, залучені як за договором банківського вкладу (депозиту), так і за договором банківського рахунку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття постанови Правління НБУ «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії проблемних» від 15 січня 2015 року № 16/БТ ПАТ, та постанови Правління НБУ «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» від 26 січня 2015 року № 50 на поточному рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 перебували кошти у розмірі 200 000 грн., які надійшли 06 січня 2015 року на вказаний рахунок з депозитного рахунку НОМЕР_1 у зв'язку із закінченням дії договору банківського вкладу у гривні від 12 листопада 2014 року № 663-14 «Ексклюзивний» (а.с.63).

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає підстави, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14), в редакції, чинній з 11 листопада 2014 року, Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити, зокрема направлення до Фонду файлів із: переліком вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону; переліком осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку; переліком осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що ще не виконане.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення № 14 визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

При цьому як пунктом шостим розділу ІІ, так і пунктом шостим розділу ІІІ Положення № 14 надано право Уповноваженій особі і під час здійснення тимчасової адміністрації, і на стадії ліквідації банку подавати до Фонду зміни/додаткову інформацію стосовно вкладників.

Таким чином, протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа зобов'язана направити до Фонду три переліки вкладників відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення № 14, які в подальшому перевіряються Фондом на предмет правильності їх складення, при цьому протягом цього часу Уповноважена особа також здійснює перевірку правочинів на предмет їх нікчемності, приймає відповідні рішення про виявлення таких фактів і повідомляє про це сторін правочину.

Протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Уповноважена особа зобов'язана сформувати та подати до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Тобто, увесь масив вкладників - фізичних осіб зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку має бути віднесений до відповідного переліку, який передбачений Законом № 4452-VI та Положенням №14, при цьому Уповноважена особа за наявності відповідних правових підстав протягом усього часу ліквідації може вносити відповідну додаткову інформацію стосовно вкладників.

Разом з тим, в даному випадку відповідачем-2 фактично було проігноровано вказані приписи закону, оскільки як встановлено судом першої інстанції, відповідачем-2 за наслідками проведеної перевірки було виявлено ряд правочинів, обставини вчинення яких свідчать про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду. Результатом таких операцій стало збільшення суми гарантованого відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Такими операціями були правочини, зокрема здійснені позивачем, а саме 06 січня 2015 року у філії ПАТ «Імексбанк» у м. Києві було проведено перерахування коштів з депозитного рахунку позивача на свій поточний рахунок в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн.

З листа відповідача-2 позивачу від 21 липня 2015 року №4313 вбачається, що станом на дату надання відповіді рахунок позивача є заблокованим з огляду на те, що результати проведеної перевірки виступають предметом досудового розслідування на предмет виявлення в діях посадових осіб банку та можливо клієнтів банку ознак протиправних діянь.

Доказів віднесення позивача до будь-якого з переліків, визначених відповідно до вищенаведених правових норм, зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відповідачами ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було, як і не було надано доказів виявлення нікчемного правочину відповідно до приписів статті 38 Закону № 4452-VI та повідомлення про вказані обставини позивача.

Разом з тим, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача-2, Уповноважена особа зобов'язана була віднести позивача як вкладника ПАТ «Імексбанк» до одного із визначених законом переліків вкладників, а у разі якщо вважала, що відповідний правочин є нікчемним, обов'язково зазначити конкретний пункт частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, якою визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Імексбанк» до запровадження тимчасової адміністрації та навіть до визнання банку проблемним, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів касаційного суду вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що оскільки внаслідок закінчення дії договору банківського вкладу від 12 листопада 2014 року № 663-14 кошти у розмірі 200 000 грн. були перераховані на поточний рахунок позивача, а ОСОБА_1 не заявлялись до суду вимоги щодо включення позивача до переліку вкладників саме за поточним рахунком, тому у їх задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.

Так, повноваження Уповноваженої особи щодо складення переліків вкладників охоплюють собою усі рахунки, які підпадають під визначення, наведені у пункті 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, а саме рахунки, відкриті на умовах договору банківського вкладу (депозиту) або банківського рахунку.

Слід зауважити, що відмова відповідача-2 у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, обумовлена не тим, що ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи з вимогою про включення не за тим рахунком, а обставинами звернення відповідача-2 до правоохоронних органів з метою з'ясування наявності чи відсутності протиправних дій з боку посадових осіб банку і, можливо, його клієнтів.

Більш того, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача-2 включити ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, не стосуються конкретного договору банківського вкладу чи банківського рахунку, як помилково встановив суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Наявність чи відсутність передбачених законом підстав для невключення до переліку вкладників, зокрема чи пов'язує відповідач такі обставини з нікчемністю правочинів, підлягає перевірці та встановленню в рамках розгляду даної справи на підставі дослідження відповідних доказів.

Предметом розгляду і доведення у даній справі мають фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників.

Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд формально послався на те, що позовні вимоги були заявлені позивачем стосовно договору банківського вкладу, а не банківського рахунку.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки вважає їх передчасними, адже вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання додаткової інформації від Уповноваженої особи про позивача як вкладника банку, які в даному випадку відповідачем-2 здійснені не були, а отже, адміністративний позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №814/4091/15.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права в частині задоволення позовних вимог до Уповноваженої особи, а постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, з залишенням в силі постанови суду першої інстанції у вказаній частині. В решті постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі №826/17890/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 12 листопада 2014 року № 663-14, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Імексбанк», та в частині зобов'язання Уповноваженої особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі № 826/17890/15 залишити в силі у вказаній частині.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі №826/17890/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду