Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №816/1955/18

адміністративне провадження №К/9901/62138/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Курило Л.В., Лях О.П., Присяжнюк О.В. від 13.08.2018 у справі №816/1955/18 за позовом ОСОБА_2 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення 10.08.2018 позивач подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018 апеляційну скаргу позивача повернуто без розгляду у зв'язку з порушенням порядку її подання.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 297 КАС України, яким в даному випадку являється Харківський апеляційний адміністративний суд. Також позивач посилався на те, що повернувши його апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції обмежив його право на судовий захист передбачений Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши суддю-доповідача, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з порушенням порядку її подання - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду, разом з тим, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги слід подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції КАС України від 15.12.2017р., тобто через суд першої інстанції.

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії», «Гору проти Греції», «Михолапа проти Латвії»).

У справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010р. та «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine), заява №39766/05, рішення від 07.07.2011р. ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

В контексті наведеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 297 КАС України, підпункту 15.5 пункту 15 розділу Розділу VII "Перехідні положення" КАС України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 розділу Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 КАС України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.

Натомість, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Аналогічних висновків щодо застосування норм процесуального права дійшов Верховний Суд у постановах від 19.07.2018р. (справа №640/20036/17) та від 26.09.2018р. (справа № 826/8873/16).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Проте з матеріалів справи встановлено, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 по - без змін.

Отже, оскільки апеляційну скаргу позивача розглянуто, відсутня необхідність направлення справи до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду