Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №808/191/18

адміністративне провадження №К/9901/53503/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №808/191/18

за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про:визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року (суддя-доповідач - Прудивус О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Сафронової С.В., суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 16.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору від 13.12.2017 ВП № 49824564.

2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом двох днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Позивача було зобов'язано подати уточнену позовну заяву, в якій зазначити ідентифікаційний код відповідача як юридичної особи - органу державної влади; паспорт позивача як громадянина України; документ про додаткову сплату судового збору у розмірі 8 130,00 грн.; докази на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду; заяву про поновлення строку звернення до суду.

3. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та додані до неї матеріали повернуто позивачу відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України з підстав не усунення у встановлений судом строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

4. Зазначене вище судове рішення оскаржене позивачем до апеляційного суду.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року - без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. Касаційна скарга аргументована тим, що позивачем були вчинені всі необхідні дії, спрямовані на сплату судового збору, зокрема - часткова його сплата. На підтвердження обставин неможливості сплати судового збору позивач надав довідку про розмір пенсії, яка є єдиним джерелом його доходу.

Стосовно поважності причин пропуску строку на оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 13 грудня 2017 року касатор зазначив, що така постанова йому не надсилалась. Про її існування він дізнався лише 4 січня 2018 року під час ознайомлення його представника із матеріалами виконавчого провадження.

8. Верховний Суд ухвалою від 25 червня 2018 відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018.

9. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

11. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

12. Судами встановлено, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває відкрите постановою від 13 грудня 2017 року виконавче провадження № 55383144 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 23 338,49 дол. США та 30 120,58 грн., і виконавче провадження № 49824564 про звернення стягнення. Дані виконавці провадження були приєднані до зведеного виконавчого провадження № 52386319, за яким майно позивача у цій справі передано стягувачу в рахунок погашення боргу за ціною третіх електронних торгів, що дорівнює 1 042 300,00 грн.

13. Вважаючи винесені відповідачем постанову від 13 грудня 2017 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 23338,49 дол.США та 30120,58 грн. такою, що винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», позивач 16.01.2018 р. звернувся до суду з позовом про її скасування.

14. Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року було залишено без руху, з наданням строку для усунення її недоліків протягом двох днів з дня вручення ухвали шляхом: подання уточненої позовної заяви, в якій зазначити ідентифікаційний код відповідача як юридичної особи - органу державної влади; паспорт позивача як громадянина України; документ про додаткову сплату судового збору у розмірі 8 130,00 грн.; і заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

15. 02.02.2018 р. на виконання ухвали судді Запорізького окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 16.01.2018 р., позивач надав: 1) уточнену позовну заяву, в якій зазначив ідентифікаційний код відповідача як юридичної особи - органу державної влади; 2) копію паспорту позивача як громадянина України; 3) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду; 4) клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якій позивач просить зменшити або розстрочити сплату судового збору на розсуд суду до ухвалення рішення по справі; 5) копію пенсійного посвідчення позивача.

16. Суди першої та апеляційної інстанцій, перевіривши усунення позивачем недоліків позовної заяви у спосіб, визначений судом, встановили, що позивачем на виконання зазначеної вище ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не надано суду жодних документальних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також не наведено будь-яких доказів фінансової можливості сплати судовий збір у подальшому.

17. При цьому, вирішуючи питання щодо наявності підстав для відстрочення, зменшення або розстрочення позивачу сплати судового збору, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з приписів частини 1 статті 133 КАС України та статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-УІ «Про судовий збір», та відповідно, крім майнового стану позивача, намагався перевірити також його можливість у подальшому сплатити відповідну суму збору.

18. Проте, позивачем надано було лише пенсійне посвідчення, яке не може бути доказом незадовільного майнового стану позивача та слугувати підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

19. Такі висновки судів попередніх інстанцій, на переконання Суду, є правильними з огляду на те, що позивачем було подано заяву про відстрочення сплати судового збору, в якій позивач просив зменшити або розстрочити сплату судового збору на розсуд суду до ухвалення рішення по справі.

20. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-УІ за подання адміністративного позову майнового характеру фізична особа сплачує 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

21. Виходячи з того, що оскаржуваною постановою відповідачем було визначено позивачу суму виконавчого збору у розмірі 23 338,49 дол. та 30 120,58 грн., позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 8 810,00 грн. (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), однак надав документ про сплату судового збору на суму 680,00 грн.

22. Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу необхідно було додатково надати документ про сплату судового збору у розмірі 8 130,00 грн. (8 810,00 грн. - 680,00 грн. = 8 130,00 грн.).

23. При цьому, звертаючись до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору (довідку ДФС про розмір доходу, тощо).

24. Водночас, відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови у задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

25. Зважаючи на те, що позивач не надав будь-яких доказів, що підтверджують його матеріальний стан, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору у зв'язку із відсутністю належних доказів на підтвердження незадовільного матеріального стану позивача.

26. Посилання касатора на те, що суд першої інстанції не направив разом із матеріалами справи на адресу апеляційного суду всі документи, подані позивачем разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки позивач не був позбавлений права (можливості) самостійно направити такі документи чи їх копії окремо або разом із апеляційною скаргою на адресу апеляційного суду до винесення судом рішення за результатами розгляду цієї справи.

27. Стосовно пропуску позивачем строку на звернення до суду з цим позовом, колегія суддів звертає увагу на наступне.

28. Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

29. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

30. Як вбачається із позовної заяви та оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржує постанову державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про стягнення виконавчого збору від 13.12.2017 ВП №49824564.

При цьому, позивач стверджує, що зазначена вище постанова державного виконавця йому не направлялась. Про її існування він дізнався лише 4 січня 2018 року під час ознайомлення його представника із матеріалами виконавчого провадження.

31. Разом з тим, будь-яких доказів (паперової або фотокопії розписки про таке ознайомлення) позивач не надав ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду, що унеможливлює встановлення точної дати, з якої суду слід обраховувати строк позовної давності у даній справі.

32. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк. Згідно з частиною 8 цієї статті, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

33. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року про залишення позовної заяви без руху, що, відповідно до статті 169 КАС України, є підставою для повернення позову.

34. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

36. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

37. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року по справі №808/191/18 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх