Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2019 року у справі №265/3993/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 265/3993/17

адміністративне провадження № К/9901/45738/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 265/3993/17

за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя (суддя Міхєєва І. М.) від 03 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Сіваченка І. В., Шишова О. О., Чебанова О. О.) від 10 жовтня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (далі - Управління), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявами від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року;

- зобов'язати відповідача призначити щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявами від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати;

- зобов'язати відповідача надати до суду у місячний строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що в результаті уникнення негативних наслідків збройного конфлікту була змушена разом зі своєю сім'єю залишити місце свого постійного проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та переміститися до міста Маріуполя, що посвідчується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 13 жовтня 2016 року.

17 жовтня 2016 року вона звернулася до Управління із заявою про продовження призначення їй щомісячної адресної допомоги на наступний 6-місячний строк. Згідно повідомлення відповідача від 09 грудня 2016 року, у призначенні відповідних виплат їй було відмовлено на підставі рішення Управління від 25 жовтня 2016 року, у зв'язку з наявністю в неї у власності 1/4 частини житлового приміщення, яке розміщене у АДРЕСА_2

16 травня 2017 року вона знову звернулася до відповідача з заявою про продовження призначення їй щорічної адресної допомоги на наступний 6-місячний строк. Проте згідно повідомлення відповідача від 24 травня 2017 року, відповідач їй знову відмовив у призначенні вказаних виплат на підставі свого рішення від 24 травня 2017 року з тих самих підстав.

Зазначені рішення відповідача про відмову у призначенні їй адресної допомоги на наступний 6-місячний термін за поданими нею заявами від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року вважає протиправними та такими, що порушують її законні права як внутрішньо переміщеної особи.

3. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 03 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено:

- визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявами від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року;

- скасовано рішення відповідача від 25 жовтня 2016 року та 24 травня 2017 року про відмову у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов'язано відповідача призначити позивачу щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявами від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року;

- стягнуто з держави за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 640 грн.;

- у відповідності до ст. 267 КАС України, зобов'язано Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради надати суду у місячний строк звіт про виконання рішення суду.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 03 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 18 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення ОСОБА_2, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 23 березня 2018 року касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 03 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 265/3993/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв'язку з переміщенням з постійного місця проживання у АДРЕСА_1 до м. Маріуполя, що підтверджується довідкою від 13 жовтня 2016 року № 1413035925 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /а. с. 10/.

12. Щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог чинного законодавства, родині позивачки була призначена та сплачувалась з 09 лютого 2015 року по 08 серпня 2015 року, з 05 жовтня 2015 року по 28 березня 2016 року та з 14 квітня 2016 року по 13 жовтня 2016 року.

13. 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Управління з заявами про подовження їй виплат щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

14. Рішеннями Управління від 25 жовтня 2016 року та 24 травня 2017 року позивачу відмовлено у щомісячній адресній допомозі внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на її звернення від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року. Причиною відмови у призначенні вищевказаних виплат стали відомості про належність сім'ї на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2, що знаходиться не на окупованій території та не в зоні АТО /а. с. 12-13, 34-35/.

15. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності за № НОМЕР_2 від 26 січня 1995 року є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 /а. с. 11/.

16. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до вимог п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, грошова допомога не призначається у разі коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Проте, відповідно до положень п. 15 ч. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1075р «Про затвердження Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Маріуполь входить до зазначеного переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

18. У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що належне позивачці на праві власності житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, тобто в районі проведення антитерористичної операції, не є підставою для відмови у призначенні адресної допомоги, а тому вона має право на призначення їй, як внутрішньо переміщеній особі, щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085р (зі змінами) «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» зі змінами від 02 грудня 2015 року № 1276-р «Про внесення змін у додатки 1 і 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085р», затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (додаток 1) та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (додаток 2), в яких місто Маріуполь Донецької області не зазначено.

20. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136 Міністерством фінансів України було здійснено верифікацію та моніторинг достовірності інформації поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат.

21. Інформація щодо верифікації даних надійшла на адресу Управління 16 вересня 2016 року. Після її опрацювання спеціалістами Управління було встановлено, що отримувач щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_2 має у своїй власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, в місті на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

22. На підставі викладеного та з урахуванням вимог п. 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 505, вважає, що в призначенні допомоги ОСОБА_2 на звернення від 17 жовтня 2016 року та 16 травня 2017 року відмовлено правомірно.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

24. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

26. Згідно п. 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 505) грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

27. Відповідно до п. 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

28. Згідно абз. 2 п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

29. Порядок ведення обліку осіб, які переміщуються, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509), відповідно до кого взяття на облік таких осіб здійснюється шляхом видачі довідки, яка видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

30. Отже, виплата допомоги здійснюється особам, які переміщуються як з тимчасово окупованої території, так і з районів проведення антитерористичної операції.

31. Статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначено, що район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

32. Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а вся територія Донецької області визначена районом проведення антитерористичної операції.

33. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження у Донецькій області м. Маріуполь не включено.

34. Проте, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція у Донецькій області віднесено, зокрема, м. Маріуполь (Маріупольська міська рада).

35. Порядком № 505 чітко встановлені умови за яких управління відмовляє у призначені щомісячної грошової допомоги, а саме: наявність у будь-хто з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, районах проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

36. Слід зазначити, що виплата допомоги здійснюється особам, які переміщуються як з тимчасово окупованої території, так і з районів проведення антитерористичної операції, до якого віднесено м. Маріуполь, виплата допомоги залежить лише від факту переміщення з району проведення АТО та перебування на обліку в Управлінні.

37. Матеріалами справи підтверджено, зокрема, довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, від 13 жовтня 2016 року, що позивач є особою, яка перемістилася з району проведення АТО.

38. Відтак правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у позивача права на отримання адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі.

39. Доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що 1/4 частина житлового приміщення, наявність якого стало підставою для відмови у подальшій виплаті грошової допомоги, знаходиться у м. Маріуполі Донецької області, яке, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

40. Слід також зазначити про безпідставне посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, оскільки вказаним розпорядженням затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, проте цей перелік не визначає населені пункти, які відносяться до районів проведення антитерористичної операції.

41. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 222/250/15-а (провадження № К/9901/5902/18), від 13 листопада 2018 року у справі № 264/365/17 (провадження № К/9901/43050/17), від 13 грудня 2018 року у справі № 226/227/17 (провадження № К/9901/18362/18), від 20 грудня 2018 року у справі № 265/2782/17 (провадження № К/9901/16929/18) та від 12 лютого 2019 року у справі № 264/1712/17 (провадження № К/9901/45005/18).

42. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

43. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

46. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 03 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 265/3993/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб