ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа №812/602/17

адміністративне провадження №К/9901/5128/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Пасічник С.С. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Луганського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Секірської А.Г. від 9 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Шишова О.О. суддів: Сіваченка І.В., Чебанова О.О. від 13 листопада 2017 року у справі № 812/602/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача відсутні законні підстави для прийняття рішення про проведення перевірки, яке оформлене наказом, оскільки в отриманих запитах відсутні посилання на докази, конкретну інформацію або джерела такої інформації щодо порушень вимог податкового законодавства позивачем.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19 квітня 2017 року №797 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що підстав для проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у контролюючого органу не було, оскільки відповідачем не доведено недостатності наданих позивачем пояснень і документів на письмовий запит контролюючого органу, а також обставин наявності недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих ПАТ «Луганськтепловоз».

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для призначення та проведення перевірки, оскільки позивачем на письмовий запит контролюючого органу були надані документи не у повному обсязі, а тому оскаржуваний наказ, як вважає відповідач, є правомірним. Крім того, наголошує, що у зв'язку із проведенням перевірки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, а тому, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7, не може бути скасований.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами останньої не погоджується, посилаючись на те, що спірний наказ прийнято з порушенням норм Податкового кодексу України, оскільки запити щодо надання інформації не містили законодавчих підстав для їх направлення. Також зазначає про безпідставність доводів податкового органу про неможливість оскарження наказу про призначення перевірки після її проведення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 грудня 2016 року та 19 грудня 2016 року позивачем отримано запити Харківського управління ОВПП ДФС від 30 листопада 2016 року №2169/10/28-09-49-23 «Про надання інформації та її документального підтвердження» щодо надання пояснень та документального підтвердження по господарських відносинах з ТОВ «Онікс-Транслайн» за травень 2015 року та липень 2015 року, від 12 грудня 2016 року №11424/10/28-10-50-13-23 «Про надання інформації та її документального підтвердження» щодо надання пояснень та документального підтвердження по господарських відносинах з ТОВ «Стахановський завод гумотехнічних виробів» за травень 2015 року, від 12 грудня 2016 року №11427/10/28-10-50-13-23 «Про надання інформації та її документального підтвердження» щодо надання пояснень та документального підтвердження по господарських відносинах з ТОВ «ТД «Енергоснаб» за травень 2015 року.

Позивачем супровідними листами від 23 грудня 2016 року №866-513, від 26 грудня 2016 року №866-516 та №866-518 надано відповіді на запити з додатками.

21 квітня 2017 року ПАТ «Луганськтепловоз» отримано від Офісу великих платників податків ДФС запит від 19 квітня 2017 року №21925/10/28-10-50-13-16 «Про надання інформації та її документального підтвердження», в якому відповідач просив в доповнення до попередніх запитів від 30 листопада 2016 року та від 12 грудня 2016 року надати до Харківського управління протягом 10 днів додаткову інформацію - пояснення та їх документальне підтвердження.

Разом з наведеним запитом позивачем отримано наказ Офісу великих платників податків ДФС від 19 квітня 2017 року №797 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз», в якому підставами для проведення перевірки зазначено підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, термін проведення перевірки 10 днів з 27 квітня 2017 року.

Отже, як встановлено судами в ході розгляду справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу були положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача підстав для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу; далі ПК України) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14).

У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, а також конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення ним податкового, валютного та іншого законодавства, доказів виявлення таких обставин внаслідок перевірок інших платників податків тощо; не зазначено таких обставин й у письмових запитах контролюючого органу. Судами ж в ході розгляду даної справи таких обставин не встановлено.

За встановлених обставин даної справи Верховний Суд, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, доходить висновку, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято за відсутності підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, із дотриманням яких законодавець пов'язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

Доводи ж касаційної скарги про недостатність наданих позивачем пояснень і документів, без визначення, які виявлені контролюючим органом обставини не підтверджуються наданими платником документами, не можуть свідчити про законність призначення оспорюваної перевірки позивача.

Посилання у касаційні скарзі на те, що у зв'язку із проведенням перевірки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію та, як вважає відповідач, не може бути скасовано є також безпідставними, оскільки згідно наведених норм податкового законодавства та Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а також встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С.Пасічник

Судді І.А.Васильєва

В.П.Юрченко