Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №809/908/17

адміністративне провадження №К/9901/43143/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Державного підприємства «Національні інформаційні системи»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року (головуючий суддя - Нос С.П., судді: Обрізко І.М., Яворський І.О.)

у справі №809/908/17

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» в особі Івано-Франківської філії,

третя особа: Публічне акціонерне товариство «Правекс-Банк»,

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправною відмову Івано-Франківської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 18 квітня 2017 року №541/26.1-13 та зобов`язати внести запис (зареєструвати відомості) про припинення обтяження транспортного засобу марки SKODA, модель OCTAVIA TOUR, рік випуску 2007, колір сірий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ КОМБІ-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_2 , в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Стягнути з відповідача судові витрати.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі, зокрема, рішення суду. Проте відповідач відмовив у внесенні запису про припинення обтяження транспортного засобу на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, вимагаючи надати документи із обов`язковим зазначенням реєстраційного номеру обтяження та контрольної суми. Також неправомірно поновив обтяження на підставі заяви третьої особи та договору застави транспортного засобу.

3. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

4. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

6. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, державне підприємство «Національні інформаційні системи» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами встановлено, що 14 листопада 2007 року реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внесено запис про обтяження майна на підставі договору застави транспортного засобу від 5 листопада 2007 року №4499-028/07Р, укладеного між акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 , на об`єкт обтяження - автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA TOUR, рік випуску 2007, колір сірий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ КОМБІ-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 .

8. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2012 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 3 лютого 2014 року, припинено дію договору застави транспортного засобу. Виключено з реєстру обтяжень рухомого майна (знято заборону на відчуження) запис про заставу транспортного засобу. Підставою для припинення договору був пропуск строку пред`явлення вимоги до спадкоємців ОСОБА_2 за кредитним договором відповідно до статті 1281 Цивільного кодексу України.

9. Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 4 жовтня 2012 року роз`яснено що судовим рішенням від 4 вересня 2012 року зобов`язано акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» виключити з реєстру обтяжень рухомого майна (зняти заборону на відчуження) запис про заставу рухомого майна, внесеного на підставі договору застави транспортного засобу.

10. 14 листопада 2012 року з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено запис від 14 листопада 2007 року про обтяження транспортного засобу у зв`язку з закінченням п`ятирічного терміну зберігання.

11. 7 серпня 2014 року за заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про обтяження майна реєстратором внесено запис про обтяження рухомого майна терміном дії до 7 серпня 2019 року. Підставою обтяження став договір застави транспортного засобу від 5 листопада 2007 року.

12. 13 лютого 2017 року позивач звернулась до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк», на що листом від 23 лютого 2017 року її повідомлено, що дії, необхідні для припинення обтяження транспортного засобу, переданого в заставу банку, будуть здійснені після повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

13. У квітні 2017 року позивач звернулась до Івано-Франківської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» з заявою про внесення запису до Державного реєстру про припинення обтяження автомобіля марки SKODA, належного ОСОБА_2 , на підставі судового рішення. Листом від 18 квітня 2017 року її повідомлено про необхідність надання до будь-якого реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна документів, визначених Порядком ведення Державного реєстру та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» із обов`язковим зазначенням реєстраційного номеру обтяження та контрольної суми.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні реєстраційних дій щодо обтяжень рухомого майна реєстратор Реєстру обтяжень виконує суто технічну функцію по внесенню/виключенню до/з Реєстру обтяжень відомостей про обтяження майна на підставах, передбачених чинним законодавством. При цьому реєстратор не уповноважений на прийняття власних управлінських рішень щодо накладення чи припинення обтяження.

15. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області зобов`язано публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» виключити з реєстру обтяжень рухомого майна запис про заставу транспортного засобу, а тому обов`язок щодо подання заяви до відповідача покладено виключно на обтяжувача - банк.

16. Оскільки позивач не є обтяжувачем, рішення міськрайонного суду від 4 вересня 2012 року прийнято до внесення 7 серпня 2014 року нового запису про обтяження транспортного засобу, а також що 14 листопада 2012 року з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено попередній запис від 14 листопада 2007 року у зв`язку з закінченням п`ятирічного строку, то суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність дій відповідача та відсутність підстав для задоволення позову.

17. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги зазначив, що судове рішення є прямою і безпосередньою підставою для внесення інформації про припинення обтяження транспортного засобу. Для внесення відомостей про припинення обтяження у даному випадку достатньо одного документу, а саме судового рішення. Будь-які інші відомості вимагаються виключно при подачі заяви обтяжувачем, а саме: реєстраційний номер запису, контрольна сума.

18. Вимога відповідача про надання контрольної суми, а в подальшому і відмова у припиненні обтяження у зв`язку з неподанням контрольної суми є незаконною у зв`язку з існуванням рішення міськрайонного суду, яке підлягає виконанню.

19. Також суд апеляційної інстанції зазначав що на відповідача покладено ведення державного реєстру, йому делеговано виконання функцій держави у цій сфері публічно-правових відносин, що підтверджується Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Тому твердження окружного суду про виконання реєстратором Реєстру обтяжень суто механічної функції не відповідає дійсності.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Відповідач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, вважає його таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

21. Наголошує на тому, що за умови виникнення підстав для припинення обтяження на майно, у разі надходження до обтяжувача письмової вимоги боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, саме обтяжувач зобов`язаний подавати заяву до реєстратора про припинення обтяження і подальшого вилучення відповідного запису. Судовим рішенням обов`язок щодо подання заяви покладено виключно на обтяжувача - банк. А тому були відсутні правові підстави для вчинення дій на підставі заяви позивача.

22. На державне підприємство «Національні інформаційні системи» покладено виключно технічну функцію ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та делеговано виконання функцій держави тільки у технічній площині забезпечення функціонування Реєстру, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є правильним.

23. Також просив врахувати що державне підприємство «Національні інформаційні системи» не є належним відповідачем у справі, у нього відсутні ознаки суб`єкта владних повноважень та суб`єкта із делегованими владними повноваженнями. Дане обтяження транспортного засобу здійснено на підставі договору застави та є приватним відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

26. Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

27. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

28. Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

29. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

30. Реєстрація обтяження має на меті оголошення прав обтяжувача невизначеному колу осіб, які можуть прагнути набуття прав на майно. Правові наслідки реєстрації обтяження рухомого майна визначені статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». За змістом цієї статті шляхом реєстрації обтяження обтяжувач, по-перше, може своїми діями унеможливити появу фігури добросовісного набувача прав на майно, у відносинах з яким обтяження не вважатиметься чинним, по-друге, встановити пріоритет свого обтяження. Зазначені наслідки є цивільно-правовими.

31. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

32. Звернення ОСОБА_1 із даним позовом обумовлене обмеженням права розпоряджатися належним їй на праві власності у порядку спадкування рухомим майном у зв`язку з наявністю запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

33. Отже спір у цій справі пов`язаний із порушенням речового права позивача на майно іншою особою - заявником щодо вчиненого запису про обтяження рухомого майна. Належним відповідачем у цій справі має бути особа - обтяжувач рухомого майна, належного позивачу на праві власності. Участь державного підприємства «Національні інформаційні системи», який вніс відомості щодо обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, як співвідповідача в разі, якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.

34. Оскарження рішення про державну реєстрацію обтяження є способом захисту позивачем свого речового права на рухоме майно у спорі з особою - заявником щодо оскаржуваної реєстраційної дії (публічне акціонерне товариство «Правекс-Банк»), яка також претендує на набуття речового права на таке майно у зв`язку з укладенням договору застави, предметом якого є спірне майно, між третьою особою та попереднім власником автомобіля - померлим чоловіком позивача ОСОБА_2 , тому не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин.

35. Крім того, відповідно до Статуту державного підприємства «Національні інформаційні системи», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 жовтня 2015 року, предметом діяльності підприємства є технічне та технологічне створення, запровадження, експлуатація програмно-експлуатаційних комплексів системного ведення, зокрема, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому підприємство діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності і функціонує як самостійний суб`єкт господарювання, на нього не покладено обов`язки виконання функцій та повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна.

36. Таким чином, спір у справі стосується цивільного права незалежно від того, здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства чи ні.

37. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №826/3269/18 та від 15 травня 2019 року у справі №520/12606/17.

38. З огляду на наведене, ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

39. Доводи касаційної скарги в частині неналежності даної справи до юрисдикції адміністративних судів знайшли своє підтвердження під час її розгляду в суді касаційної інстанції.

40. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

41. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

42. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтям 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

43. Таким чином, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 345, 354, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національні інформаційні системи» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року - скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

А.Г. Загороднюк

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду