Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.02.2018 року у справі №826/5/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа №826/5/16

адміністративне провадження №К/9901/17052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М., суддів: Анцупової Т.О., Берназюка Я.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №826/5/16 за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (колегія суддів у складі: суддів Літвінової А.В., Келеберди В.І., Мазур А.С.) від 06.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі: суддів Грибана І.О., Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.) від 17.11.2016 у справі №826/5/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Пушкіна» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування припису і постанови.

І. ПРОЦЕДУРА

1. 29 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Пушкіна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.12.2015, складений Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 15.12.2015 №74/15/10126-48/1512/02/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесену Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

2. Позов було мотивовано тим, що вимоги, викладені в оскаржуваному приписі, не відповідають положенням п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині заборони експлуатації. Крім того, Позивачем наголошено, що роботи з реконструкції нежитлового приміщення, яке виступило об'єктом перевірки, проводились у 2009-2010 роках, а тому, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», строк притягнення до відповідальності станом на момент прийняття оскаржуваної постанови завершився.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з огляду на правомірність оскаржуваних припису та постанови, прийнятих у межах та на підставі наявних в останнього повноважень, з урахуванням виявленого порушення у сфері містобудівної діяльності.

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 позов було задоволено.

4. 02.03.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016.

5. У поданій касаційній скарзі Відповідач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 та винести нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2017 у зазначеній справі було відкрито провадження. 15.06.2017 надійшло заперечення Позивача на касаційну скаргу

7. Відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи за участі Відповідача.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини, що мають значення для справи.

9. Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Куртяком В.В. у присутності директора товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Пушкіна" проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва "Реконструкція закладу громадського харчування "ШАМ" на проспекті Перемоги, 40 у Шевченківському районі м. Києва" на підставі звернення Центрального міжрайонного відділу Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області від 27.11.2015 №51/35-23-15.

10. Перевіркою встановлено, що за вказаною адресою на земельній ділянці, яка використовується на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 №336/997 та договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.09.2007 №91-6-00691, Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Пушкіна" експлуатується об'єкт будівництва після самовільного виконання в 2010-2011 роках будівельних робіт із реконструкції нежитлового приміщення на проспекті Перемоги, 40 (літ. "А"), згідно з технічним паспортом Київського МБТІ від 09.12.2010 (інвентаризаційна справа №89694), а саме: закладу громадського харчування "ШАМ" без документів, які б надали право на виконання будівельних робіт, чим порушено частину першу статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та прийняття в експлуатацію, чим порушено частину восьму статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідно до ДБН А2.2.-3:2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", ДБН В.1.2-14:2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", встановлено ІІІ категорію складності зазначеного вище об'єкта.

11. Виявлені порушення зафіксовані в Акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.12.2015 та видано припис від 07.12.2015.

12. Протоколом про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.12.2015 Позивача повідомлено про дату та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

13. За наслідками розгляду матеріалів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем прийнято постанову від 15.12.2015 № 74/15/10126-48/1512/0214 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за правопорушення передбачене абз.4 п. 6 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний припис та постанова про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності є протиправними.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Оцінюючи доводи та заперечення сторін, суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків

16. Згідно із ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, серед іншого, безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

17. Згідно п. 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

18. Згідно п. п. 16, 18 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції. Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Крім того, відповідно до п. 17.

19. Згідно Порядку №533 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

20. Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон № 3038-VІ) експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Згідно із ч. 2 ст. 39 Закону № 3038-VІ прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

21. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

22. Абзацом 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію - у розмірі 90 мінімальних заробітних плат.

23. Ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Водночас, ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності 12.03.2011, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії, тобто посилює відповідальність порушників. Цей Закон не містить застережень про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

24. Питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів було вперше врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449, однак ця постанова стосувалася лише об'єктів державного замовлення. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, мав визначатися Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Міністерством інвестицій і будівництва.

25. З дня набрання чинності у листопаді 1994 року Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" №208/94-ВР, стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24.10.2000 шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21.09.2000 №1988-III).

26. 19.01.2012, згідно із Законом України від 22.12.2011 №4220-VI, Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" викладено у новій редакції, п. 6 ч. 2 ст. 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У своєму Рішенні від 9.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто Закон №208/94-ВР, зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема, не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.

27. Крім того, згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі №21-433а13, при розгляді спорів цієї категорії суди мають з'ясовувати питання щодо наявності в діях суб'єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об'єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов'язку вводити об'єкт в експлуатацію, невведення в експлуатацію та використання об'єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов'язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності.

28. Враховуючи, що положення п.6 ч.2 ст.2 Закону № 208/94-ВР щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулюють питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, а саме, не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена певна відповідальність.

29. З матеріалів справи вбачається, що перевіряючі дійшли висновків про самовільне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Пушкіна" у 2010-2011 роках будівельних робіт із реконструкції нежитлового приміщення на проспекті Перемоги, 40 (літ. "А"). Натомість, позивач не заперечує факт експлуатації об'єкту будівництва після самовільного виконання будівельних робіт із реконструкції нежитлового приміщення не прийнятих в експлуатацію. Однак, зазначає про те, що роботи з реконструкції нежитлового приміщення, яке виступило об'єктом перевірки, проводились у 2009-2010 роках. З наявної в матеріалах справи копії технічного паспорта, вбачається, що станом на 09.12.2010 будівельні роботи із реконструкції нежитлового приміщення на проспекті Перемоги, 40 (літ. "А") вже були виконані. Разом з тим, відповідальність у даному разі для позивача у разі експлуатації або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, законодавчо встановлена лише у 2012 році, тобто вже після вчинення позивачем самовільного виконання будівельних робіт.

30. Отже, оскільки на час закінчення будівельних робіт із реконструкції нежитлового приміщення та початку використання об'єкту Закон, на підставі якого на позивача накладено штраф (Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції від 19.01.2012), не діяв, останнє виключає можливість притягнення позивача до відповідальності на підставі цього закону. Відповідачем не доведено, що період виконання ремонтних робіт приміщення та початку їх експлуатації припадав на період після набрання чинності вказаним Законом та у період, коли був встановлений обов'язок вчинення дій по прийняттю в експлуатацію результатів таких робіт. Також, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок щодо спливу строків накладення на позивача адміністративно-господарський санкцій.

31. Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Згідно ч.1 ст.239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема адміністративно-господарський штраф. Відповідно до ч.1 ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

32. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

33. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 27.05.2014 у справі №21-126а14.

34. У ч. 11 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через 3 роки з дня його вчинення.

35. Враховуючи, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем 15 грудня 2015 року, дату виконання будівельних робіт із реконструкції нежитлового приміщення не прийнятих в експлуатацію, та те, що експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта не може тлумачитись як триваюче правопорушення, а тому строки застосування санкцій у вигляді штрафу сплинули.

36. За таких підстав, колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15 грудня 2015 року є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

37. Щодо правомірності припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.12.2015 колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що зі змісту оскаржуваного припису вбачається, що у зв'язку із порушенням Позивачем ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" органом державного архітектурно-будівельного контролю з 09.12.2015 заборонено експлуатацію закладу громадського закладу «Шам» до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Як вже зазначалося будівельні роботи позивачем здійснено у 2009 -2010 р., тобто у період, коли таки дії не були порушенням. П. 3 ч. 4 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

38. При цьому у відповідності до п. 9 ч. 4 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

39. Отже, заборона експлуатації закінчених будівництвом об'єктів можлива лише за вмотивованим рішенням керівника Інспекції. Чинним законодавством не передбачено заборону експлуатації об'єкта шляхом винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. В матеріалах справи відсутнє вмотивоване рішення керівника Інспекції щодо заборони експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, доказів його прийняття Відповідачем не надано.

40. З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.12.2015 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

41. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції і вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, а також було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

42. Скаржник повторює доводи, наведені у запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі, а саме:

А) судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що відповідальність за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію або використання, встановлено з прийняттям закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення у сфері містобудування» від 21.09.2000;

Б) судами попередніх інстанцій зазначено, що приписи інспекцій не можуть містити вимогу про «заборону експлуатації», а лише щодо усунення порушення вимог законодавства. З вказаним скаржник не погоджується, оскільки відповідно до п.9 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим рішенням керівника органу або його заступника експлуатацію об'єктів, а оскаржуваний припис містить підпис заступника начальника Інспекції.

V. ОЦІНКА СУДУ

43. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

44. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

45. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

46. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

47. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

48. У справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03, Рішення від 03.04.2008, п. 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції , має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

49. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

50. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя Я.О. Берназюк