ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2020 року

Київ

справа №813/2719/15

адміністративне провадження №К/9901/13511/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року (суддя Кедик М.В.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року (судді: Глушко І.В. (головуючий), Большакова О.О., Макарик В.Я.)

у справі № 813/2719/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПОЛЛО ЗАХІД»

до Львівської митниці ДФС

про скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АПОЛЛО ЗАХІД» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2015 року №209000011/2015/200031/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209140000/2015/00064.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, адміністративний позов Товариства задовольнив.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки подані позивачем документи для митного оформлення товарів містили розбіжності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 липня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.

Товариство не скористалося своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

01 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 01 листопада 2014 року між позивачем (покупець) та компанією «TREADSETTERS LTD» (Великобританія) (продавець) укладено контракт № TORQUE UKR01012014, а також підписано специфікацію № 1 до нього, відповідно до яких продавець постачає, а покупець купує товар (шини) за цінами, наведеними у специфікації.

03 лютого 2015 року з метою митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України на виконання вказаного контракту, Товариство подало митну декларацію № 209140000/2015/005073 на товар - шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів, з індексом навантаження 133-160, нові, всесезонні, в асортименті, марки «TORQUE».

На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач разом із митною декларацією подав наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.11.2014 № TORQUE UKR01012014; специфікацію від 01.12.2014 № 1 до контракту; інвойс від 24.12.2014 № 56743; міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 17.02.2015; СМR від 24.12.2014 б/н; коносамент від 31.12.2014 № NFYG7NK00; пакувальний лист від 24.12.2014 № 56743; прайс-лист виробника товару від 24.12.2014 б/н; сертифікат відповідності від 18.02.2015 № UA1.021.0008793-15; сертифікат походження від 26.12.2014 № 14С3705В0170/00950.

Розглянувши подані позивачем документи, 19 лютого 2015 року Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (посередницькі фактури); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання запиту митного органу Товариство подало до митного органу наступні документи: прайс-лист; копію експортної митної декларації; посередницьку фактуру та зазначив, що інших додаткових документів надати не може, просив здійснювати митну оцінку згідно наданих документів.

Після опрацювання поданих для митного оформлення документів на підтвердження заявленої митної вартості відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2015 року № 209000011/2015/200031/2, а також склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209140000/2015/00064.

Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.

28 квітня 2015 року позивач звернувся до Митниці із заявою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та повернення зайво сплачених коштів, до якої долучив копію висновку Львівської торгово-промислової палати від 22.04.2015 № 19-09/642, копію митної декларації від 24.12.2014 № 0000000009024110 (Китай).

Відповідач листом від 07 травня 2015 року № 5212/13-70-25/31 повідомив Товариство, що за результатами розгляду надісланих документів рішення про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2015 року №209000011/2015/200031/2 залишено без змін

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем розбіжностей у поданих декларантом документах, а саме немає можливості співставити характеристики шин інвойсу продавця з інвойсом виробника до продавця; у специфікації до контракту ціни на товар вказані на умовах CIF, хоча фрахт в ціну не входить; підписи сторони контракту, відправника у договорі та специфікації відрізняються (одна й та ж сама особа). Не надано прайс-лист виробника (надано продавця).

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем при здійсненні митного оформлення товарів, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині другій статті 53 МК України.

Судами належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованих товарів з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, суди попередніх інстанцій встановили, що компанія TREADSETTERS LTD є філією компанії TIA (GB) Limited та ексклюзивним дистриб`ютором з реалізації шин цього бренду, оскільки компанія TIA (GB) Limited є одноосібним власником торгової марки шин TORQUE. Виробництво шин TORQUE на замовлення компанії TIA (GB) Limited здійснюється на заводі компанії Shandong Hengfeng Rubber &Co., I Ltd.

Тобто безпосереднім виробником шин є Shandong Hengfeng Rubber &Co., I Ltd, а право їх реалізації належить власнику бренду - TIA (GB) Limited, структурним підрозділом якої є TREADSETTERS LTD (контрагент позивача).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки позивачем придбано товар у першого власника, то доводи Митниці щодо неможливості співставлення характеристик шин, вказаних у інвойсі продавця, з інвойсом виробника до продавця та необхідності подання Товариством каталогів, специфікацій, прайс-листів виробника є безпідставними та не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Щодо посилання митного органу на розбіжність у номері коносамента, то судами встановлено, що у коносаменті від 31.12.2014 компанії СSAV NORASIA у графі «B/L NUMBER» (номер коносамента) вказано - NFYG7NK00. Номер - NAB21501U011 міститься у графі «EXPORT REFERENCES», тобто номер певного експортного супровідного документа для відповідної ідентифікації товару. В експортній митній декларації зазначений даний номер, оскільки на момент експортного митного оформлення 24 грудня 2014 року не було відомо номер коносамента, який складений лише 31 грудня 2014 року.

Всі ж інші позиції експортної митної декларації (номер контейнера, судна, назва і номенклатура товару, його вага тощо) надавали можливість ідентифікувати товар. При цьому як в експортній митній декларації, так і в коносаменті зазначений номер контейнера GLDU3102331, що спростовує доводи скаржника.

Суд зазначає, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Натомість відповідач всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність оскаржуваних рішень.

Касаційна скарга зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова