Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2018 року у справі №712/9009/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

Київ

справа №712/9009/17

адміністративне провадження №К/9901/43790/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_2 до виконавчого комітету Черкаської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 224 від 12.07.2017 року за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси в складі судді Пересунька Я.В. від 10 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Чаку Є.В., Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. від 18 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 224 від 12.07.2017 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не встановив обставин здійснення господарської діяльності в об'єктах торгівлі, що знаходяться на розі бульвару Шевченка та вул. Пушкіна, на розі вул. Гоголя та О. Дашковича, а тому вважає, безпідставним притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил благоустрою м. Черкаси, а саме за розміщення тимчасових споруд (кіосків) без паспорта прив'язки та відсутності біля цих тимчасових споруд урн.

Соснівський районний суду міста Черкаси постановою від 10 серпня 2017 року, яку залишив без змін Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 жовтня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що для притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п. 3.1.11 Правил благоустрою м. Черкаси достатньо встановити факт самовільного розміщення тимчасової споруди (без паспорту прив'язки), при цьому здійснення чи не здійснення у вказаній споруді господарської діяльності значення не має. Водночас відсутність урн біля названих об'єктів встановлена відповідачем та не заперечується позивачем.

Не погоджуючись з постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 серпня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ФОП ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів першої та апеляційної інстанцій і задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що у відповідача відсутні будь-які документи, які свідчили б про те, що у тимчасових спорудах, які розміщені за названими вище адресами, здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 Протоколи у справах про адміністративні правопорушення складені без відома та без участі позивача. В протоколі засідання адміністративної комісії не зазначено, на підставі яких доказів комісія дійшла висновку про наявність в діях ФОП ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Крім того, у касаційній скарзі позивач зазначає, що ні відповідачем, ні судами попередніх інстанцій не встановлено власника тимчасових споруд, про які йде мова у цьому спорі.

18.12.2017 року на адресу суду касаційної інстанції від виконавчого комітету Черкаської міської ради надійшли заперечення на касаційну скаргу.

В поданому запереченні відповідач зазначає, що 7 червня 2017 року головним спеціалістом відділу інспектування управління інспектування Черкаської міської ради було зафіксовано ряд вчинених позивачем правопорушень, а саме: розміщення тимчасової споруди на розі бул. Шевченка та вул. Пушкіна без паспорта прив'язки (складено протокол № 487), факт відсутності урни біля тимчасової споруди на розі бульвару Шевченка та вул. Пушкіна (протокол № 488), факт розміщення тимчасової споруди без паспорту прив'язки на розі вул. Гоголя - вул. О.Дашкевича (протокол № 489); факт відсутності урни біля тимчасової споруди на розі вул. Гоголя та вул. О. Дашкевича. Оскільки позивач здійснював підприємницьку діяльність у вказаних кіосках, то адміністративна комісія виконавчого комітету винесла постанову № 141 про адміністративне стягнення та наклала штраф у розмірі 1700 грн. Виклик на засідання адміністративної комісії, як і саму постанову адміністративної комісії, відповідач направив поштою за місцем реєстрації порушника рекомендованим поштовим відправленням та позивач отримав вказане відправлення. Крім того, раніше позивач викликався до міської ради з приводу демонтажу вказаних кіосків і не заперечував той факт, що він є їх власником.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 800/37590/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді - доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 14 грудня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року за позовом ФОП ОСОБА_2 до виконавчого комітету Черкаської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 224 від 12.07.2017 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що рішенням Черкаської міської ради № 1377 від 20 жовтня 2016 року відмовлено ФОП ОСОБА_2 у погодженні заяви від 2 червня 2016 року № 13905-ТС1 щодо можливості розміщення пересувної тимчасової споруди (автотрейлеру з продажу продовольчих товарів) на розі вул. Гоголя та вул. О. Дашковича.

Протоколом про адміністративне правопорушення № 487 від 7 червня 2017 року о 12 год. 55 хв. зафіксовано факт розміщення тимчасової споруди (кіоску) без паспорта прив'язки, виданого управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Чернігівської міської ради на розі бул. Шевченка - вул. Пушкіна, фото додається.

Протоколом про адміністративне правопорушення № 488 від 7 червня 2017 року приблизно о 12 год. 55 хв. зафіксовано факт відсутності урни біля тимчасової споруди (кіоску), розміщеної на розі бул. Шевченка - вул. Пушкіна.

Протоколом про адміністративне правопорушення № 489 від 7 червня 2017 року о 14 год. 20 хв. зафіксовано факт розміщення тимчасової споруди (кіоску) без паспорта прив'язки, виданого управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Чернігівської міської ради на розі вул. Гоголя - вул. О. Дашковича, фото додається.

Протоколом про адміністративне правопорушення № 491 від 7 червня 2017 року приблизно о 14 год. 20 хв. зафіксовано факт відсутності урни біля тимчасової споруди (кіоску), розміщеної на розі вул. Гоголя - вул. О. Дашковича.

Постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради № 224 від 12 липня 2017 року встановлено, що ФОП ОСОБА_2 розмістив тимчасові споруди (кіоски) без паспорта прив'язки на розі бул. Шевченка - вул. Пушкіна та на розі вул. Гоголя - вул. О. Дашковича та відсутність урн для сміття, що є порушенням п. 3.1.11, п. 2.4.3 Правил благоустрою м. Черкаси, адміністративна відповідальність за що передбачена ст. 152 КУпАП.

Цією ж постановою на ФОП ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити, чи була оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень виконавчого комітету Черкаської міської ради з дотриманням встановленої законом процедури та на законних підставах.

Згідно зі статтею 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами або представником громадської організації чи органу громадської діяльності.

Відповідно до статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, окрім інших органів, також адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Частиною першою статті 218 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 152 КУпАП розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад.

Відповідно до статті 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані закріплені в установленому порядку за ними території; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

За змістом частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Рішенням Черкаської міської ради від 11.11.2008 року № 4-688 затверджено Правила благоустрою м. Черкаси.

Правилами благоустрою встановлено, що керівники підприємств, організацій, установ, незалежно від їх відомчої належності і форм власності, підприємці, громадяни, які мають житлові будинки, будівлі та споруди іншого призначення у особистій власності або користуванні, зобов'язані забезпечувати: встановлення сміттєвих урн напроти своїх будівель, біля входу і виходу з приміщень. Урни повинні постійно утримуватись у належному технічному стані і звільнятись від сміття по мірі накопичення (п.2.4.3), встановлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності лише в порядку, встановленому рішенням Черкаської міської ради, на підставі та відповідно до паспорта прив'язки тимчасової споруди, наданого управлінням планування та архітектури Департаменту містобудування Черкаської міської ради. Розміщення тимчасової споруди самовільно (без паспорту прив'язки) забороняється. На території м. Черкаси забороняється самовільно встановлювати торговельні лотки, павільйони, кіоски, гаражі тощо. (3.1.11).

Згідно із статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, касаційний суд звертає увагу на те, що позивач покликається на той факт, що судами не з'ясовано обставин щодо належності тимчасових споруд позивачу та здійснення ним підприємницької діяльності у цих тимчасових спорудах та інших обставин, що свідчать про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.

На підтвердження цих обставин, відповідач посилається на рішення Черкаської міської ради № 1377 від 20 жовтня 2016 року, яким ФОП ОСОБА_2 відмовлено у погодженні заяви від 2 червня 2016 року № 13905-ТС1 щодо можливості розміщення пересувної тимчасової споруди (автотрейлеру з продажу продовольчих товарів) на розі вул. Гоголя та вул. О.Дашковича.

Однак, це рішення не може однозначно свідчити про належність ФОП ОСОБА_2 тимчасової споруди на розі вул. Гоголя та вул. О. Дашковича, а вказана обставина підлягає з`ясуванню судом у порядку, передбаченим процесуальним законом.

Також, не можуть бути визнані підставними висновки судів попередніх інстанцій, які спираючись на заперечення здійснення ФОП ОСОБА_2 господарської діяльності у тимчасових спорудах розміщених на розі бул. Шевченка - вул. Пушкіна, вул. Гоголя - вул. О. Дашковича, вважають, що це автоматично свідчить про їх належність позивачу.

Те, що ФОП ОСОБА_2 заперечує факт здійснення господарської діяльності у тимчасових спорудах розміщених на розі бул. Шевченка - вул. Пушкіна, вул. Гоголя - вул. О. Дашковича не є доказом належності цих споруд ФОП ОСОБА_2, оскільки належність тимчасової споруди особі може підтверджуватись, виключно документами (про власність, про дозвіл на розміщення об'єкта тощо).

В той же час касаційний суд наголошує на тому, що в силу статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган обов'язок встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи покладається на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Суд, перевіряючи законність постанови у справі про адміністративне правопорушення, на підставі ст. 2 КАС України, зобов'язаний перевірити чи була оскаржена постанова прийнята в межах повноважень з дотриманням встановленої законом процедури та на законних підставах, та не наділений повноваженням встановлювати обставини справи якими доводиться наявність чи відсутність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, та які не були встановлені при розгляді справи про адміністративне правопорушення

Отже, вирішуючи питання про притягнення позивача до відповідальності за ст. 152 КУпАП, відповідач достовірно не з'ясував обставин щодо належності тимчасових споруд розміщених на розі бул. Шевченка - вул. Пушкіна, вул. Гоголя - вул. О. Дашковича позивачу та здійснення ним підприємницької діяльності у цих тимчасових спорудах, у зв'язку з чим не зробив обґрунтованих висновків про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає позивач адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду.

Також, касаційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Однак, суди попередніх інстанцій не дали оцінку діям відповідача, враховуючи вищевказану норму.

З огляду на вимоги вищевказаних норм, касаційний суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що відповідач внаслідок неповного з'ясування обставин справи дійшов передчасного висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а тому оскаржувану постанову відповідача необхідно скасувати.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до прецедентного права ЄСПЛ рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи. (рішення у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» , № 30544/96, від 09.12.1994р. ).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Також, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції» , національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

Касаційний суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, що викладена, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04; 10 лютого 2010 року; пункт 58), «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року), «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла до висновку, що судами попередніх інстанцій не дотримані норми процесуального права, оскільки не встановлено всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення та прийняття у ній законного та обґрунтованого рішення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду відповідної інстанції.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду, суди мають встановити обставини наведені вище.

Враховуючи, що касаційний суд повертає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко