Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2018 року у справі №815/6748/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №815/6748/15

адміністративне провадження №К/9901/10926/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №815/6748/15

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними, визнання недійсним висновку та скасування його, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Бжассо Н.В., суддів: Самойлюк Г.П., Токмілової Л.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Градовського Ю.М., суддів: Кравченка К.В., Лук'янчук О.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, в якому просив

- визнати протиправними дії ГУ ДМС України в Одеській області відносно проведення перевірки підстав оформлення паспорта громадянина України НОМЕР_1, в результаті якої був сформований висновок від 22 травня 2015 року, затверджений 14 липня 2015 року Директором Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Державної міграційної служби України, ОСОБА_2 із внесеними виправленнями в пункті 2. резолютивної частини висновку, яким закреслено текст «Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 15 червня 2006 року №600» та від руки дописано текст «наказу МВС України від 17 серпня 1994 року №316 «Про затвердження Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», «виправленому вірити директор ДПГРС ДМС України ОСОБА_2 04 грудня 2015 року»;

- визнати протиправним, недійсним та скасувати висновок за матеріалами перевірки підстав оформлення паспорта громадянина України НОМЕР_1 сформований від 22 травня 2015 року, головним спеціалістом відділу паспортної роботи та реєстрації фізичних осіб управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_3, затверджений 14 липня 2015 року Директором Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Державної міграційної служби України, ОСОБА_2 із внесеними виправленнями в пункті 2. резолютивної частини Висновку, яким закреслено текст «Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 15 червня 2006 року №600» та від руки дописано текст «наказу МВС України від 17 серпня 1994 року №316 «Про затвердження Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», «виправленому вірити директор ДПГРС ДМС України ОСОБА_2 04 грудня 2015 року»;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити скасовану реєстрацію місця проживання громадянина України ОСОБА_1, за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Дачне, вулиця Железнодорожна, будинок 8;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повернути громадянину України ОСОБА_1, його паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області видати паспорт громадянина України у зв`язку із зміною прізвища на ім`я ОСОБА_4 відповідно до його заяви про видачу паспорта від 10 серпня 2015 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є громадянином України, постійно проживав на території України, законно отримав паспорт громадянина України НОМЕР_1 в Біляївському РВ УМВС України в Одеській області 11 червня 2003 року.

22 травня 2015 року було сформовано висновок по матеріалах перевірки підстав оформлення паспорта громадянина України НОМЕР_1. Копію зазначеного висновку позивач отримав лише 05 листопада 2015 року. До цього часу, жодного документа або матеріалів, що б спростовували факт або встановлювали незаконність набуття ним громадянства не виносилось, та не було йому вручено, чим він був обмежений у можливості на оскарження вищезазначеного рішення. Жодної іншої перевірки стосовно зазначених фактів державними органами України не проводилось на протязі 24 років ( з вересня 1991 року по травень 2015 року). На протязі цього періоду факт громадянства позивача ніким не оскаржувався.

Відносно себе, в позові, позивач зазначає наступні відомості:

ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач народився в м. Красноярськ (РФСР, СРСР). Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 його батько - ОСОБА_5, 1949 року народження, українець, народився і постійно проживав на території України, мати - ОСОБА_6, 1952 року народження, росіянка.

У 1975 році позивач переїхав жити до батька та своєї бабусі ( мати його батька) ОСОБА_7, 1910 року народження, які народились та постійно проживали на території України за адресою: Одеська область, Балтський район, село Березівка. У 1985 році мати забрала його до м. Абакан, Хакаська автономна область, РФСР, СРСР. У 1985 році позивача було направлено в Красноярську спеціальну школу для дітей підлітків, що потребують особливих умов виховання.

У 1988 році позивач був засуджений до трьох років та шести місяцям позбавлення волі. 21 вересня 1991 року позивач був звільнений по закінченню строку засудження.

02 жовтня 1991 року повернувся на постійне місце проживання в Україну до своєї бабусі ОСОБА_7. Проживав разом з нею за адресою: Одеська область, Балтський район, село Березівка. 30 вересня 1992 року померла бабуся позивача ОСОБА_7, після чого він звернувся до паспортного столу міста Балта, Одеська область, для отримання паспорта, де отримав відповідь, що повинен отримати необхідні документи за місцем свого народження.

18 грудня 1992 року позивач отримав паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року НОМЕР_3 в РОВД міста Красноярськ, де йому було запропоновано зареєструвати в паспорті своє місце проживання по місцю реєстрації матері ОСОБА_6 для того, щоб в подальшому від міг підтвердити підстави для отримання паспорта громадянина Російської Федерації. На зазначену пропозицію позивач надав відмову, та повідомив що вважає себе, та є - громадянином України, має постійне місце проживання на території України.

У березні 1993 року позивач повернувся додому в Україну, де проживав у троюрідного дядька ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2.

У 1993 році, у місті Одеса був засуджений на 5 років позбавлення волі. Відбував покарання в м. Одесі (Південна виправна колонія №51). У 1998 році був засуджений на 5 років та 6 місяців позбавлення волі. Звільнився достроково в 2002 році.

07 липня 2003 року зареєстрував своє місце проживання за адресою : АДРЕСА_3, де і зареєстрований по теперішній час.

2004 року вирушив до матері в місто Красноярськ. В тому ж році був засуджений в м. Красноярськ на три роки позбавлення волі. Під час досудового слідства позивачу, нібито було оформлено (але так і не було видано) - паспорт громадянина Російської Федерації, який було оформлено без участі позивача, незаконно, проти його внутрішнього волевиявлення (оскільки від громадянства України у встановленому законом Російської Федерації порядку не відмовлявся, паспорт громадянина України не здавав, в дипломатичні установи України заяви про визнання громадянином Російської Федерації або заяви про набуття громадянства Російської Федерації у встановлений законом Російської Федерації порядку - не подавав, неодноразово заявляв про наявність у нього Українського громадянства).

У 2005 році позивач був засуджений на 9 років позбавлення волі. В період відбуття покарання йому повторно, у зв`язку з втратою, знов було оформлено, але так і не видано, паспорт громадянина Російської Федерації, який знов було оформлено без його участі, незаконно, проти його внутрішнього волевиявлення (оскільки від громадянства України у встановленому законом Російської Федерації порядку не відмовлявся, паспорт громадянина України не здавав в дипломатичні установи України, заяви про визнання громадянином Російської Федерації або заяви про набуття громадянства Російської Федерації у встановлений законом Російської Федерації порядку не подавав, неодноразово заявляв про наявність у нього Українського громадянства), звільнився в 2012 році.

В червні 2012 року, коли позивач знаходився під вартою, його мати звернулась до слідчого, для оформлення довіреності на оформлення спадщини, для чого слідчим було видано паспорт громадянина Російської Федерації, та його мати вперше зареєструвала місце проживання позивача, на території Російської Федерації за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1 (згідно виписки з паспортного столу міста Красноярськ, що підтверджує фіктивність та недостовірність інформації, вказаної у відповіді Управління Федеральної міграційної служби Росії по Красноярському краю від 08 квітня 2015 року №4994).

У 2012 році позивача було засуджено на два роки та два місяці.

10 вересня 2013 року позивач був знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

У 2014 році позивач був звільнений та повернувся для подальшого проживання на території України.

На думку позивача, оскаржуваний висновок має рекомендаційний характер, є лише внутрішньою службовою документацією, актом локального характеру, та не тягне за собою зміни, припинення або відміни правового зв`язку громадянина України та громадянства України. Висновок містить в собі перелік істотних помилок та неточностей, також, зазначений висновок не висвітлює ті факти та обставини, що підтверджують законність та правомірність отримання паспорта громадянина України НОМЕР_1 ОСОБА_1, а також не досліджує важливі деталі обставин та умов отримання паспорта громадянина Російської Федерації. Окрім того перевіркою не встановлено жодного факту, підтверджуючого провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України НОМЕР_1, що підтверджує обґрунтованість та законність видачі паспорта громадянина України НОМЕР_1 та покладає обов`язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі, не є підставою для обмеження у правах та свободах, або, незаконному та антиконституційному позбавлення громадянства України - ОСОБА_1.

3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Державну міграційну службу України.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

4. 16 лютого 2016 року Одеський окружний адміністративний суд вирішив:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати висновок по матеріалах перевірки підстав оформлення паспорта громадянина України НОМЕР_1, сформований від 22 травня 2015 року головним спеціалістом відділу паспортної роботи та реєстрації фізичних осіб управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_3, затвердженого 14 липня 2015 року директором Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Державної міграційної служби України, ОСОБА_2, із внесеними виправленнями в пункті 2 резолютивної частини висновку, яким закреслено текст: «Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 15.06.2006 №600» та від руки дописано текст: «наказу МВС України від 17.08.1994 року №316 «Про затвердження Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», «виправленому вірити директор ДПГРС ДМС України ОСОБА_2 04.12.2015».

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повернути ОСОБА_1 паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, виданий 11 липня 2003 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області.

В іншій частині позову - відмовити.

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновок ГУ ДМС в Одеській області від 22 травня 2015 року щодо підстав набування громадянства України та належних підстав оформлення паспорта громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1, є необґрунтований, протиправний та такий що підлягає скасуванню, оскільки у висновку не вказані належні підстави та норми законодавства, за яких відповідач дійшов такого висновку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 16 листопада 2016 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду суд 16 лютого 2016 року - залишити без змін.

7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 05 грудня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної міграційної служби України.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року.

10. 29 січня 2018 року вищезазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

11. Верховний Суд ухвалою від 19 листопада 2018 року відмовив у задоволенні клопотання касатора про розгляд справи за його участю та призначив її до розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб за наявними у справі матеріалами.

12. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (Державної міграційної служби України):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Державна міграційна служба України, зазначає, що вирішуючи справу на користь позивача, судами не враховано та залишено без належної правової оцінки, що паспорт НОМЕР_1, виданий 11 липня 2003 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, в 2015 році знищено відповідно до акта, затвердженого начальником ГУ ДМС в Одеській області від 30 листопада 2015 року. Таке знищення, ГУ ДМС в Одеській області здійснювалося у межах повноважень та на підставі Порядку від 13 квітня 2012 року №320. Крім того, відповідно до заяви про видачу паспорта громадянина України від 11 липня 2003 року (форма №1) ОСОБА_1 надав лише паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року та довідку про звільнення, видану Голопристанською ВК-7 Херсонської області від 15 серпня 2002 року, без судового рішення про встановлення юридичного факту проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року. Позивач не надав жодного документа проходження процедури встановлення належності до громадянства України. Отже, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач на момент проведення перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України НОМЕР_1, а також на момент отримання цього паспорта був громадянином Російської Федерації, а в передбаченому законодавством України порядку, громадянства України не набув.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, народився в м. Красноярськ, Російської Федерації.

15. Відповідно до копії свідоцтва про народження, що міститься в матеріалах справи, виданого повторно 08 жовтня 2002 року, батько ОСОБА_1 - ОСОБА_5, українець, мати - ОСОБА_6 - росіянка.

16. ОСОБА_1 у період з 02 жовтня 1991 року по 30 вересня 1992 року проживав зі своєю бабусею ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою с. Березівка, Балтського району, Одеської області, що підтверджується довідкою №512 від 31 жовтня 2016 року, виданої Балтською міською радою Одеської області

17. 18 грудня 1992 року Совєтським РВВС м. Красноярська був документований паспортом колишнього СРСР зразка 1974 року НОМЕР_3.

18. 14 грудня 1993 року був засуджений Жовтневим районним судом м. Одеси до п'яти років позбавлення волі. Звільнився 17 липня 1998 року.

19. 04 вересня 1998 року був заарештований Іллічівським РВВС м. Одеси та 20 липня 1999 року Іллічівським районним судом м. Одеси був засуджений до п'яти років шести місяців позбавлення волі. З 25 серпня 1999 року відбував покарання в Одеській ВК №4, а 20 лютого 2002 року відбув до Голопристанської ВК №7 Херсонської області. 15 серпня 2002 року звільнився умовно-достроково.

20. 07 липня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до Біляївського РВ УМВС України в Одеській області з заявою форми №1 про документування паспортом громадянина України у зв'язку із звільненням з місць позбавлення волі. До заяви надав довідку про звільнення НОМЕР_5 та повідомив, що був документований паспортом зразка 1974 року НОМЕР_3.

21. На підставі наведених документів Біляївським РВ УМВС України в Одеській області 11 липня 2003 року позивачу було видано паспорт громадянина України НОМЕР_1.

22. В подальшому прокуратурою Одеської області було надіслано до ГУ ДМС України в Одеській області лист від 05 травня 2015 року щодо проведення перевірки факту та підстав оформлення паспорта громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Красноярськ, Російської Федерації, виданого Біляївським РВ УМВС України в Одеській області 11 липня 2003 року, у зв'язку із вирішенням питання про притягнення вказаної особи до кримінальної відповідальності за вчинення злочину на території України. До вказаного листа прикріплено копію паспорта громадянина Російської Федерації (НОМЕР_4), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродж. м. Красноярськ, Російської Федерації.

23. За результатами розгляду вищезазначеного листа, головним спеціалістом відділу паспортної роботи та реєстрації фізичних осіб управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_3 22 травня 2015 року було складено висновок за матеріалами перевірки підстав оформлення паспорта громадянина України НОМЕР_1, який був затверджений 15 липня 2015 року директором Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Державної міграційної служби України (далі-висновок). В подальшому, в зазначений висновок було внесено виправлення, а саме: в пункті 2 резолютивної частини, яким закреслено текст «Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 15.06.2006 №600» та від руки дописано текст «наказу МВС України від 17.08.1994 року №316 «Про затвердження Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», «виправленому вірити директор ДПГРС ДМС України ОСОБА_2 04.12.2015».

24. Висновком встановлено, що за обліками відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, громадянин ОСОБА_1 значиться зареєстрованим з 11 липня 2003 року по теперішній час за адресою: Одеська область, Біляївський р-н, АДРЕСА_3 по паспорту громадянина України НОМЕР_1, виданому 11 липня 2003 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області. Вищезазначений паспорт видано на підставі довідки про звільнення з місць позбавлення волі НОМЕР_5, виданої 15 серпня 2002 року Голопристанською ВК-7 Херсонської області. Інформація про видачу паспорта НОМЕР_1 підтверджується записом в журналі обліку видачі паспортів громадянина України (Ф.2), який було розпочато 04 лютого 2003 року та закінчено 02 вересня 2003 року. Відповідно до будинкової книги с. Дачне ОСОБА_1 прибув з ВТК Голопристанського р-ну Херсонської області та зареєстрував своє місце проживання з 07 липня 2003 року по паспорту НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3. За обліками комп'ютерної бази ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_1 паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався. З питань набуття громадянства України до ГУ ДМС України в Одеській області не звертався.

25. В заяві про видачу паспорта НОМЕР_1 наявний запис щодо паспорта зразка 1974 року НОМЕР_3, виданого Совєтським РВ м. Красноярська 18 грудня 1992 року. Так, як на 06 лютого 1992 року набрав чинності Закон Російської Федерації «Про громадянство» і громадянин ОСОБА_1 отримав під час дії цього закону паспорт НОМЕР_3, після чого було оформлено паспорт громадянина Російської Федерації (НОМЕР_4) з відміткою про реєстрацію місця проживання з 03 липня 2012 року за адресою: «отдел УФМС России по АДРЕСА_1», тому є підстави вважати ОСОБА_1 громадянином Російської Федерації.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

26. Конституція України.

26.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

27.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

27.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

28. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

28.1. Стаття 3. Громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

28.2. Частина перша статті 5. Документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України.

28.3. Стаття 19. Громадянство України втрачається:

1) якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України за своїм вільним волевиявленням, вираженим у формі письмового клопотання, набув громадянство іншої держави або якщо він добровільно отримав документ, що підтверджує наявність набуття ним іноземного громадянства, за винятком випадків, якщо:

а) діти при народженні одночасно з громадянством України набувають також громадянство іншої держави;

б) діти, які є громадянами України і усиновлені іноземцем, набувають громадянство усиновителя;

в) громадянин України автоматично набув громадянство іншої держави внаслідок одруження з іноземцем;

г) згідно із законодавством іншої держави її громадянство надано громадянину України автоматично без його добровільного волевиявлення і він не отримав добровільно документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2) якщо іноземець набув громадянство України і не подав у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 8, пунктом 2 частини другої статті 9 та частиною другою статті 10 цього Закону, документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;

3) якщо іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

4) якщо особа набула громадянство України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

5) якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.

Положення пунктів 1, 2, 3, 5 частини першої цієї статті не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.

28.4. Стаття 22. Президент України: 1) приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України; 2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень; 3) затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.

29. Інструкція щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 серпня 1994 року №316 від, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 вересня 1994 року №211/421 (чинного на час видачі позивачу паспорта громадянина України).

29.1. Пункт 6. Видача громадянам паспортів проводиться на підставі свідоцтва про народження.

У випадках відсутності в громадян свідоцтва про народження їм рекомендується звернутися до органів реєстрації актів громадянського стану за місцем реєстрації народження для одержання повторних свідоцтв про народження. Якщо в органах реєстрації актів громадянського стану відсутні актові записи про реєстрацію народження, слід звернутися до органів реєстрації актів громадянського стану за місцем проживання для їх відновлення.

У тому разі, якщо громадянин народився за межами України, за видачею повторного свідоцтва про народження він має звернутися з письмовою заявою до Консульського управління Міністерства закордонних справ України.

При відсутності в органах реєстрації актів громадянського стану актових записів про реєстрацію народження паспорти громадянам віком понад 16 років можуть бути видані на підставі одного з таких документів, що підтверджують час і місце народження:

- засвідченої в установленому порядку і скріпленої гербовою печаткою виписки з погосподарської книги сільської, селищної Ради народних депутатів про те, що дана особа народилася і постійно проживає в указаному адміністративному районі;

- військового квитка - для військовослужбовців, звільнених з лав Збройних Сил України;

- документа, виданого громадянину України у зв'язку з прибуттям в Україну в порядку угоди з іншими державами чи в порядку репатріації (рееміграції) і переселення;

- довідки про прийняття до громадянства України;

- довідки, виданої працівниками ВІР, про здачу загальногромадянського закордонного паспорта, паспорта громадянина України для виїзду за кордон - для громадян України, які постійно проживають за кордоном, при поверненні їх в Україну на постійне проживання;

- довідки про звільнення - для осіб, звільнених з місць позбавлення волі, якщо вони до засудження не мали паспортів чи останні в них не вилучалися і до особових справ приєднані не були.

Якщо громадяни не мають змоги подати перелічені документи, їм слід рекомендувати звернутися до органів реєстрації актів громадянського стану за місцем проживання для поновлення актового запису про реєстрацію народження й одержання свідоцтва про народження.

29.2. Пункт 23. Особам, звільненим з місць позбавлення волі, якщо вони до засудження не мали паспортів або останні не вилучались і до особових справ приєднані не були, паспорти видаються після прибуття їх до місця проживання, вказаного в довідках про звільнення, незалежно від вирішення питання про їх прописку в даній місцевості.

30. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" від 27 березня 2001 року №215/2001 (у редакції, чинній на час видачі позивачу паспорта громадянина України).

30.1. Підпункт «а» пункту 7. Встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

30.2. Пункт 9. Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання на території України на зазначену дату, подає такі документи:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР;

в) рішення суду, яке підтверджує факт проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

32. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

33. За змістом пункту 6 Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 серпня 1994 року №316, чинної на час видачі позивачу паспорта громадянина України, при відсутності в органах реєстрації актів громадського стану актових записів про реєстрацію народження паспорти громадянам віком понад 16 років можуть бути видані на підставі одного з таких документів, що підтверджують час і місце народження, зокрема, довідки про звільнення - для осіб, звільнених з місць позбавлення волі, якщо вони до засудження не мали паспортів чи останні в них не вилучалися і до особових справ приєднані не були.

Пунктом 23 вищезазначеної Інструкції встановлено, що особам, звільненим з місць позбавлення волі, якщо вони до засудження не мали паспортів або останні не вилучались і до особових справ приєднані не були, паспорти видаються після прибуття їх до місця проживання, вказаного в довідках про звільнення, незалежно від вирішення питання про їх прописку в даній місцевості.

34. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій паспорт громадянина України НОМЕР_1 був оформлений Біляївським РВ УМВС України в Одеській області 11 липня 2003 року на ім'я ОСОБА_1, у зв'язку із звільненням з місць позбавлення волі на підставі довідки про звільнення НОМЕР_5, виданої 15 серпня 2002 року Голопристанською ВК-7 Херсонської області для осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Вказану довідку було надано позивачем для оформлення паспорта громадянина України та паспорт зразка 1974 року НОМЕР_3, виданого Совєтським РВ м. Красноярська 18 грудня 1992 року.

35. Частиною першою статті 5 Закону України «Про громадянство України» встановлено, що документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України.

36. Таким чином, отримавши паспорт громадянина України, ОСОБА_1 вважав, що він добросовісно набув громадянство України. Крім того, як вбачається із довідки №512 від 31 жовтня 2016 року, виданої Балтською міською радою Одеської області, ОСОБА_1 в період з 02 жовтня 1991 року по 30 вересня 1992 року проживав зі своєю бабусею ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою с. Березівка, Балтського району, Одеської області.

37. Перевірку щодо правомірності видачі позивачу паспорта громадянина України відповідачем було проведено майже через 12 років після отримання ним зазначеного документу.

38. Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що неприпустимо перекладати на особу (позивача у справі) тягар негативних наслідків неправомірних дій посадових осіб органів внутрішніх справ, які на думку відповідача безпідставно видали паспорт ОСОБА_1.

39. Водночас, відповідачем не надано доказів та судами не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого він не мав права на отримання паспорту.

40. У зв'язку з цим безпідставним є посилання касатора на необхідність дотримання позивачем процедури встановлення належності до громадянства України.

41. Щодо тверджень касатора про те, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

42. В матеріалах справи також наявна ксерокопія паспорта громадянина Російської федерації (НОМЕР_4) на ім'я «ОСОБА_1», в якій існує відмітка про реєстрацію місця проживання з 03 липня 2012 року за адресою: «отдел УФМС России по АДРЕСА_1.» При складанні висновку відповідачем не досліджено: коли саме було видано позивачу паспорт громадянина Російської Федерації (НОМЕР_4), чи мала місце ця подія до видачі позивачу паспорта громадянина України.

43. Перевірка матеріалів ГУ ДМС в Одеській області проводилась відносно оформлення паспорта громадянина України НОМЕР_1, тобто перевірялись ті обставин, що мали місце до 11 липня 2003 року. Отже, при складанні висновку у посадових осіб ГУ ДМС України в Одеській області не було жодних належних доказів щодо набуття позивачем громадянства Росії до 11 липня 2003 року. Такі докази не були надані відповідачем і під час розгляду даної справи.

44. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

46. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі №815/6748/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх