Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 380/18848/21

адміністративне провадження № К/990/4999/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Мартинюк Н. М., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування наказу і рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 (суддя - Карп`як О. О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2022 (колегія суддів у складі: Носа С. П., Судової-Хомюк Н. М., Кухтея Р. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2021 № 705ад та рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , викладене в протоколі від 17.09.2021 № 22 в частині щодо зняття позивача з квартирного обліку; зобов`язання відповідача поновити позивача в списку квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, зі збереженням черговості та часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу з 26.07.1996 по 20.12.2010. Під час проходження військової служби був зарахований на квартирний облік у Військовій частині НОМЕР_1 . Вислуга років позивача у Збройних силах становить 21 рік. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2010 № 258 позивач звільнений з військової служби у запас. У зв`язку з його звільненням у запас відбулося засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 . Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2021 № 22, яке було оформлено протоколом, та яким житловою комісією було постановлено зняти з квартирного обліку у Військовій частині НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 та виключено зі списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_1 . На виконання зазначеного рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2021 № 22, яке було оформлено протоколом, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2021 № 705ад «Про зняття з обліку військовослужбовців (звільнених з військової служби) та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов» - знято з квартирного обліку майора ОСОБА_1 та виключено зі списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_1 . Зазначене рішення житлової комісії від 17.09.2021 № 22 і, як наслідок, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2021 № 705ад позивач вважає незаконними та такими, що прийнятті із порушенням норм чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2022, відмовлено у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений згідно квитанції про сплату № 42724 від 02.11.2021 судовий збір в сумі 726 грн. 40 коп. Роз`яснено ОСОБА_1 , що дана справа належить до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки спірні правовідносини пов`язані з поновленням позивача на квартирному обліку громадян та наданням йому житлового приміщення, то цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у цьому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу проходження публічної служби. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба належить до публічної служби.

Скаржник наголошує на тому, що позовні вимоги мотивовані приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 12 якого визначає, що Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Така гарантія соціального захисту, на думку скаржника, є однією з передбачених зазначеним законом пільг для осіб, які проходили військову, тобто публічну службу та набули статусу військовослужбовця.

Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 04.01.2022 зробив посилання на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/104/16. Проте суд не звернув увагу на його посилання на постанову Великої Палати Верховного суду у справі № 712/5476/19, де Велика Палата Верховного Суду відступила від свого висновку у справі № 806/104/16 і сформувала абсолютно новий висновок.

Позиція інших учасників справи

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Рух справи у суді касаційної інстанції

07.02.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2022.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 380/18848/21.

Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21.02.2022 № 319/0/78-22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 380/18848/21 на підставі службової записки судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М. від 21.02.2022 № 521/0/64-22 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Жука А. В., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 380/18848/21.

Ухвалою Верховного від 12.05.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини пов`язані з поновленням позивача на квартирному обліку громадян та наданням йому житлового приміщення, тобто у цьому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

З таким висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з таких мотивів та передбачених законом підстав.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/16744/17 (провадження № 12-255гс18) зроблено висновки, що «до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого права та інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі».

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов визначає Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 № 380, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за № 1020/32472 (далі - Інструкція; у редакції чинній на момент прийняття спірних рішень).

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 розділу І Інструкції).

Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення (пункт 4 розділу І Інструкції).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії (пункт 1 розділу ІІ Інструкції).

Житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва (пункт 7 розділу ІІ Інструкції).

Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі (пункт 8 розділу ІІ Інструкції)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) зазначено, що «у спірних правовідносинах, як за Інструкцією, затвердженою наказом № 737, так і за Інструкцією, затвердженою наказом № 380, відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова. Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 47)). Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017, військова служба теж була віднесена до служби публічної. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 05.02.2018; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23.06.2018). Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів».

Крім того, для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) відступила від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, викладеного у її постановах від 06.06.2018 у справі № 752/5881/15-ц, від 29.09.2018 у справі № 488/1176/14-а, від 20.09.2018 у справі № 815/2551/15, від 23.01.2019 у справі № 806/5217/15, від 04.09.2019 у справі № 826/17556/16, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 у справі № 127/15109/18, від 24.09.2021 у справі № 748/303/20, а також у постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2139цс15 та від 02.03.2016 у справі № 6-14цс16а, та дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують останній висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (пункт 43), від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 43), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 31), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.20), від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 40), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 92), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 36)).

Також, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що на дату прийняття судами першої та апеляційної інстанції судових рішень, які є предметом перегляду в цій справі, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), в якій Суд відступив від правового висновку, сформованого у вищезазначених постановах Верховного Суду, ще не було.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що 29.09.2020 Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 712/5476/19 для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 806/104/16 (за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною відмови відповідачів у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов`язання надати таке приміщення або виплатити відповідну компенсацію) щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, на яку послалися суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях. Вказала, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також порядок призначення та надання таких гарантій (пільг).

Беручи до уваги вищевикладене, для забезпечення єдності судової практики та з урахуванням правової позиції, сформованої у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 та від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справіі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

В силу вимог частини 4 цієї статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій були порушені вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2022 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко В.М. Соколов Н.М. Мартинюк