Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м. Київ

справа №160/10140/21

адміністративне провадження № К/990/25674/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року (суддя Тулянцева І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року (судді: Олефіренко Н.А. (головуючий), Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 160/10140/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення пені,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ПрАТ «Дніпровський металургійний завод») звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1, контролюючий орган, ДПСУ), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2, ДКСУ) про визнання протиправною бездіяльності ДПСУ щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) в розмірі - 3 343 400,14 грн за звітні періоди травень-червень 2016 року, після набрання рішення у справі № 804/7948/16 законної сили, стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) пеню в розмірі - 82 321,34 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року, стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) 3% річних в розмірі - 34 050,85 грн за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року, стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) інфляційних витрат у сумі 210 788,40 грн за знецінення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з набранням законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/7948/16, яким визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, у тому числі форми «В1» від 08.11.2016 № 0001034200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 343 400,14 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі - 1 671 700,07 грн, позивач звернувся до Державної податкової служби України та Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків із заявою № 107/337 від 09.02.2021 про внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України суми в розмірі 3 343 400,14 грн за звітний період травень та червень 2016 року, за який подано декларацію на рахунок в банку. Проте, узгоджена сума бюджетного відшкодування контролюючим органом так і не була внесена до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та, відповідно, не відшкодована, у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» має право на нарахування та відповідно стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, а саме - з 03.07.2019 по 15.03.2021. Також позивач зазначив про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» 3% річних за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року та інфляційних витрат за знецінення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ДПСУ щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) в розмірі 3 343 400,14 грн за звітні періоди травень - червень 2016 року, після набрання рішенням у справі № 804/7948/16 законної сили. Стягнено з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 05393056) пеню у розмірі 82 321,34 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року. Стягнено з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 05393056) 3% річних в розмірі 34 050,85 грн за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправну бездіяльність ДПСУ щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПрАТ «Дніпровський металургійний завод», а також, що позивач має право на отримання відповідних компенсаційних виплат (пеня, інфляційні збитки та 3% річних за користування грошовими коштами) у зв`язку з тривалим невиконанням контролюючим органом покладених на нього чинним законодавством обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ДПСУ подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі № 804/7948/16, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, позов ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, у тому числі форми «В1» від 08.11.2016 № 0001034200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 343 400,14 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 671 700,07 грн.

9 лютого 2021 року Товариство звернулося до Державної податкової служби України та Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з заявою про внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України суми за звітний період травень та червень 2016 року, за який подано декларацію на рахунок в банку.

Згідно з листом Державної податкової служби України № 4525/7/99-00-18-03-02-07 від 18.02.2021, позивача повідомлено про направлення звернення позивача до свого відокремленого підрозділу - Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Відповідно до листа Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 996/6/32-00-04-01-02-08 від 03.03.2021, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі № 804/7948/16 набрало законної сили відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року.

На момент набрання законної сили рішенням суду залишок невідшкодованих сум, заявлених до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по деклараціям з ПДВ за травень-червень 2016 року, відсутній. Зазначено, що дану суму погашено за рахунок сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2020 року.

Встановлено, що 15.03.2021 ДПСУ здійснено повернення суми бюджетного відшкодування, у тому числі за травень 2016 року та червень 2016 року, шляхом повернення на електронний рахунок в Системі електронного адміністрування ПДВ.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства, зазначає про безпідставність застосуванням судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень законодавства щодо стягнення на користь позивача інфляційних збитків та 3% річних за користування грошовими коштами (на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України), а також розрахунку пені наданого позивачем, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» дійшли висновків, що контролюючим органом було допущено протиправну бездіяльність щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПрАТ «Дніпровський металургійний завод», а також, що позивач має право на отримання відповідних компенсаційних виплат (пеня, інфляційні збитки та 3% річних за користування грошовими коштами) у зв`язку з тривалим невиконанням контролюючим органом покладених на нього чинним законодавством обов`язків.

Колегія суддів зазначає про помилковість окремих висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Так, щодо застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень чинного законодавства щодо стягнення інфляційних збитків (висновки про наявність правових підстав для стягнення таких містять оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій) та 3% річних за користування грошовими коштами (на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України), колегія суддів зазначає наступне.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій було задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» 3% річних у сумі 34 050,85 грн за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року. Колегія суддів зазначає, що з мотивувальної частини оскаржуваних рішень вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій сформували відповідні висновки та надавали оцінку спірним правовідносинам в частині стягнення інфляційних збитків та зазначили про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» інфляційних витрат у сумі 210 788,40 грн за знецінення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року, однак у резолютивній частині рішення щодо стягнення інфляційних збитків ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції нічого не зазначили. Інфляційні витрати у розмірі 210 788,40 грн за знецінення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року були стягнені з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» за додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання за вказаний період з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19.

Колегія суддів зазначає про помилковість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій та зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 не є релевантними спірним правовідносинам у справі, що розглядаються та не можуть бути застосовані до них.

Так, у постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною - вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, яка розглядається за правилами адміністративного судочинства.

Тобто, такий спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ не може бути розглянутий судами в межах господарського судочинства, а належить розглядати - за правилами адміністративного судочинства, оскільки такі вимоги є акцесорними (додатковими до основного) та залежать від основного.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що за змістом статті 1192, частини другої статті 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди, натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку. Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і пеня, визначена на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, і є способом компенсації майнових втрат.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу). При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що з метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону (пунктом 200.23 статті 200 ПК України) забезпечувальний засіб - нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету. Вказані положення Податкового кодексу України є тою спеціальною нормою, якою врегульовано відповідний компенсаційний механізм для платника податків у разі невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Тобто, цей механізм/інструмент одночасно є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань, а також компенсаційним механізмом для платника податків.

Колегія суддів звертає увагу, що такий компенсаційний механізм (нарахування пені) не є та не може бути джерелом збагачення для платника податків, а є мірою відповідальності відповідного контролюючого органу та компенсацією у майновому вираженні за невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що положення статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків щодо наявності правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» 3% річних в розмірі - 34 050,85 грн за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року, стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» інфляційних витрат у сумі 210 788,40 грн за знецінення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі № 420/11860/20.

12. Щодо доводів контролюючого органу про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з положеннями пункту 200.7 статті 200 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Згідно з положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Положеннями пункту 200.12 статті 200 ПК України, серед іншого, встановлено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої сумою бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

З вказаними положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин узгоджуються положення пунктів 3-7 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26) якими врегульовано порядок відносин, що виникає за звичайних умов формування (складання), подання до контролюючого органу та прийняття в електронній формі податкової декларації з показників ПДВ та відповідної заяви про повернення таких сум бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Так, у справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі № 804/7948/16, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (рішення суду набрало законної сили), позов ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, у тому числі форми «В1» від 08.11.2016 № 0001034200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 343 400,14 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 671 700,07 грн. Однак, ДПСУ лише 15.03.2021 ДПСУ здійснено повернення суми бюджетного відшкодування, у тому числі за травень 2016 року та червень 2016 року, шляхом повернення на електронний рахунок в Системі електронного адміністрування ПДВ.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про протиправну бездіяльність ДПСУ щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» в розмірі 3 343 400,14 грн за звітні періоди травень - червень 2016 року, після набрання рішенням у справі № 804/7948/16 законної сили, а також наявності у зв`язку з зазначеним правових підстав для стягнення на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» пені (у розмірі 82 321,34 грн) за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не було надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, зокрема, щодо наявності правових підстав для стягнення на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року у відповідному розмірі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

14. Згідно з частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм права, яке призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» 3% річних в розмірі 34 050,85 грн за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року, а тому касаційна скарга Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 160/10140/21 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 160/10140/21 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 05393056) 3% річних в розмірі 34 050,85 грн за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень-червень 2016 року - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Дніпровський металургійний завод».

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 160/10140/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

С.С. Пасічник

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду