Історія справи

Постанова КАС ВП від 20.06.2024 року у справі №440/15241/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

м. Київ

справа № 440/15241/21

касаційне провадження № К/990/23413/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року (головуючий суддя - Бойко С.С.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бегунц А.О.; судді: Курило Л.В., Рєзнікова С.С.)

у справі № 440/15241/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод»

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» (далі - ТОВ «ГПЗ», позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ПМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 серпня 2021 року № 00145000702.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Благодійний Союз» (далі - ТОВ «Благодійний Союз») є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 23 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року, позов задовольнив.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, ПМУ ДПС РВПП наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з контрагентом.

Ухвалою від 05 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.

27 липня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення судових інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності судових висновків.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої склав акт від 16 червня 2021 року № 213/35-00-07-02-05/30547403.

Відповідно до висновків названого акта податковий орган встановив порушення платником, зокрема, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду, на 5 303 013,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість при господарських операціях з ТОВ «Благодійний Союз» у зв`язку з: непідтвердженням наявності земельних ділянок, автозаправних комплексів, паливних складів, автомобілів; відсутністю матеріально-технічної та технологічної можливості вирощування та збору врожаю сої в 2020 році в тій кількості, в якій вона реалізована; непідтвердженням факту зберігання продукції.

На підставі названого акта перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2021 року № 00145000702, яким зменьшив позивачу розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2021 року, на 5 303 013,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Аналіз вказаних норм свідчить, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції дійшли висновку, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Так, судовий розгляд встановив, що між позивачем та ТОВ «Благодійний Союз» був укладений ряд договорів поставки сої, врожаю 2020 року.

На підтвердження виконання умов договорів матеріали справи містять копії: видаткових накладних; платіжних доручень; рахунків на оплату; товарно-транспортних накладних; актів наданих послуг (перевезення); журналу реєстрації автомобільного транспортну; витягу із Журналу реєстрації вантажів на автомобільних вагах (надходження); карток аналізу зерна; журналу реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при прийманні зерна.

На підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного товару (соя, врожаю 2020 року) ТОВ «ГПЗ» надано копії: накладних-вимог на відпуск сировини зі складу у виробництво; актів приймання складом готової продукції основної і побічної (супутньої) продукції та зворотних виробничих відходів; видаткових накладних; митних декларацій; оборотно-сальдових відомостей.

Наявність в оренді у ТОВ «Благодійний Союз» майна для здійснення виробничої діяльності підтверджена наданими договорами оренди, укладеними між ТОВ «Благодійний Союз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудагро», та актами приймання-передачі.

Крім того, суди встановили, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в користуванні ТОВ «Благодійний Союз» перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

В підтвердження походження товару (сої, врожаю 2020 року) надано копії Звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур за формою 29-сг у 2020 році.

Згідно з інформацією, вказаною в звітах, ТОВ «Благодійний Союз» у 2020 році вирощено 10 821,65 тонн сої, при цьому, посівні площі, що були відведені для вирощування сої, склали 3 091,90 га.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Щодо посилання контролюючого органу на кримінальне провадження від 07 жовтня 2021 року № 420211700000000101 стосовно посадових осіб ТОВ «ГПЗ» за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, то Суд звертає увагу на те, що це кримінальне провадження відкрито слідчими органами лише у жовтні 2021 року, в той час, як перевірка проводилась відповідачем в період з 25 травня 2021 року по 14 червня 2021 року, тобто на момент проведення перевірки вказане кримінальне провадження не існувало та не було враховано при складанні висновків акта перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник