Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.08.2018 року у справі №820/1750/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №820/1750/18

адміністративне провадження №К/9901/56643/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В. від 04.04.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді П`янової Я.В., суддів: Зеленського В.В., Чалого І.С. від 19.06.2018 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК» до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі м.Харкова, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК» звернулось до суду з адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі м.Харкова, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК» пеню в сумі 307469,82 грн. за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за період з 03.09.2017 по 28.02.2018.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що його право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2014 року у сумі 3780961,00 грн. підтверджено судовими рішеннями у справі №820/6582/15, однак у зв`язку із тим, що на даний час вказана сума не відшкодована, пеня за прострочку погашення заборгованості складає 307469,82 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невідшкодована позивачу сума податку на додану вартість є бюджетною заборгованістю, на яку за законом нараховується пеня за несвоєчасне відшкодування, і відповідно у позивача, як суб`єкта господарювання, є право на стягнення таких сум пені з Державного бюджету України. В свою чергу, відсутність вказаних коштів у бюджеті або їх непередбачення на такі видатки не є перешкодою для задоволення вимог позивача у цій справі.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, послався на помилковість позиції судів у даній справі, оскільки: визначений законом порядок бюджетного відшкодування не передбачає його здійснення у спосіб судового стягнення; позивач звернувся до суду із даним позовом з перевищенням шестимісячного строку з моменту, коли він дізнався про порушене право і, відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції не вирішив питання про поновлення строку звернення до суду; позивачем при розрахунку пені неправильно застосована облікова ставка НБУ, оскільки за правилами пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України вона застосовується на момент виникнення пені та не підлягає зміні в залежності від періодів; позивач звернувся до неналежного відповідача, оскільки контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюють контролюючі органи, а не державні податкові інспекції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. При цьому зазначає про необґрунтованість доводів скаржника щодо звернення до суду у даній справі (13.03.2018) із порушенням строку, встановленого законом, оскільки відповідачем не подано до органів казначейської служби висновок про відшкодування на рахунок позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом п`яти робочих днів із дня набрання законної сили постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2016 у справі №820/6582/15, якою скасовано податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 3780961,00 грн., і яка, в свою чергу, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016; вимога про стягнення пені може бути заявлена до суду в межах визначеного пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України строку, тобто протягом 1095 днів з дня, коли особа довідалася про порушення своїх прав, свобод та інтересів; відповідно до постанов Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №816/1194/17, від 24.04.2018 у справі №810/2512/17, від 31.01.2018 у справі №810/4289/16 стягнення пені є належним способом захисту порушених прав та законних інтересів позивача; за правилами Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.03.2016 №343 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2016 за №496/28626, відповідачем у таких справах є орган ДФС, на обліку якого перебуває платник податків та орган казначейства за місцем знаходження відповідного органу ДФС; позивачем застосовано ставку НБУ, яка була дійсною на кожен момент виникнення права на нарахування пені, оскільки таке правопорушення з боку суб`єкта владних повноважень є триваючим, у зв`язку із чим право на нарахування пені виникає кожного дня протягом строку її дії.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2016 у справі №820/6582/15, яка набрала законної сили 29.09.2016 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК» до Західної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області від 14.04.2015 №0003021501. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказаним судовим рішенням підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за вересень 2014 року в сумі 3780961,00 грн.

Окрім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 у справі №820/3643/17, яка набрала законної сили 12.12.2017, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК» до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі м.Харкова, Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова про стягнення пені задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ПРЕМІУМ ДОНЕЦЬК» (ідентифікаційний код 36060876) пеню в сумі 518851,44 грн. у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за 316 днів прострочки у період з 21.10.2016 по 02.09.2017.

Отже, вказаним судовим рішенням підтверджено протиправну бездіяльність податкового органу та виникнення бюджетної заборгованості перед позивачем.

В свою чергу, судами встановлено, що на час розгляду і вирішення справи сума бюджетного відшкодування ПДВ на банківський рахунок позивача не надійшла, на підставі чого відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України пеня за прострочку погашення заборгованості за період з 03.09.2017 по 28.02.2018 складає 307469,82 грн.

За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з положеннями пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Пунктом 200.23 статті 200 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

Аналогічне право закріплено й пунктом 2 статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності у 1095 днів, зокрема на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

Крім того, положеннями пункту 43.3 статті 43 ПК України встановлено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Системний аналіз положень статті 43 та пункту 200.23 статті 200 ПК України дає підстави для висновку про те, що пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість.

Визначений законодавцем строк в 1095 днів також свідчить на користь того, що ПК України надано можливість захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ протягом цього строку.

Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

При цьому, право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі, шляхом звернення до суду.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Отже, ПК України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку. Вказане повною мірою кореспондується із статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 122 КАС України (в редакції з 15.12.2017).

Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду слід врахувати й те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу.

Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податковий борг та пеню на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

Вказане відповідає висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №822/553/17, адміністративне провадження № К/9901/35351/18.

Не заслуговують на увагу й доводи скаржника щодо визначення позивачем вимоги про повернення бюджетного відшкодування у спосіб його стягнення, оскільки саме такий спосіб захисту може ефективно забезпечити поновлення порушеного права платника податків й наведене узгоджується із позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15.

Також Суд вважає невмотивованим посилання податкового органу на неправильно застосовану позивачем при розрахунку пені облікову ставку Національного банку України, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок позивачем пені із застосуванням різних ставок НБУ обумовлений зміною облікової ставки НБУ протягом строку її дії.

Стосовно ж відсутності функцій контролю у податкової інспекції, то слід зазначити, що відповідно до пункту 1 розділу II Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.03.2016 №343 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2016 за №496/28626, для забезпечення повного з`ясування обставин, що мають значення в процесі судового розгляду позовних заяв про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, пені або стягнення митних платежів, відповідачами у таких справах є орган ДФС, на обліку якого перебуває платник або який здійснював митне оформлення, та орган Казначейства за місцезнаходженням відповідного органу ДФС.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду