Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2020 року у справі №815/1301/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2020 року

Київ

справа №815/1301/16

адміністративне провадження №К/9901/28242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду 15 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шеметенко Л.П., судді - Димерлій О.О., Єщенко О.В.)

у справі №815/1301/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового податкового-рішення від 15.03.2016 №00000181401,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Одеський олійножировий комбінат» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі) про визнання протиправним та скасування податкового податкового-рішення від 15.03.2016 №00000181401.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року (головуючий суддя - Стефанов С.О.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з доводами контролюючого органу щодо ненадання позивачем до перевірки оригіналів податкових накладних по операціях з придбання товарів/послуг по контрагентам, перелік яких наведений у акті перевірки.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 15.03.2016 року № 00000181401.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариство скористалось наданим його законом правом та направило після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення на адресу ДПІ у Приморському районі лист №11/375 від 04.03.2016, в якому, посилаючись на абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України платник просив врахувати при прийнятті рішення податкові накладні згідно із додатком, однак зазначений лист протиправно не був прийнятий до уваги контролюючим органом. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність висновків контролюючого органу щодо неправомірного віднесення Товариством до складу податкового кредиту сум ПДВ у зв`язку з відсутністю оригіналів податкових накладних, виписаних контрагентами.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та винести ухвалу, якою рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року залишити в силі. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними та оригіналами податкових накладних по операціям з придбання товарів, що не були надані платником до перевірки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

23 січня 2017 року від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 01.02.2016 по 12.02.2016 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 01.02.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 01.02.2016.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 18.02.2016 №880/15-53-22-01/00376509 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 331 738 грн, в тому числі по періодам: березень 2014 року - 167 473 грн; квітень 2014 року - 164 265 грн. (а.с. 8-49).

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2016 №00000181401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 497 607, 00 грн, з яких за основним платежем - 331 738 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 165 869 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про неправомірність віднесення платником до складу податкового кредиту сум ПДВ на загальну суму 331 738 грн по операціям з придбання товарів та послуг по контрагентам, перелік яких наведений в акті перевірки, не підтверджених податковими накладними (а.с. 27-28).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

На думку колегії суддів, оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до п. 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктами 44.6, 44.7 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними первинними документами.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі ж якщо до закінчення перевірки або у вказаний вище термін платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач ні під час перевірки, ні після закінчення її проведення не надав контролюючому органу оригінали податкових накладних по операціями з постачальниками, зазначеними в акті перевірки, а саме: Интерфуд ООО, Г К ХАН И КО КИЕВ, Нико-Агро, ООО, Сталкер ТОВ, Альянс КМ ООО, ЮГ КАРТОН ООО, Новатис ООО, Укрвторресурси ООО, Анфол ТОВ «Спільне українсько-угорське підприємство», Контакт-Лифт, Мегостаб ООО, тор МП, ЦУКОРАГРОПРОМ ТОВ, ТОВ «АЗЕЛІС УКРАЇНА», Аккорд ООО, СЖС Украина ИП, Атлант-1 ООО, ОСОБА_1 ФЛП, Упаковка ТОВ Торговельний будинок, Украинская инновационно-финансовая компания ОАО, Таирова ИВиВ ННЦ, ОДЦСМС, Грин-Порт, ООО, ТОВ «Друкарня «НОВИЙ СВІТ», Ясон ЧП, Дизайн Полідрук», Эдвайс ООО. При цьому Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що з листа Товариства від 04.03.2016 №11/375 вбачається, що останнє направило на адресу контролюючого органу копії податкових накладних.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що Товариство у відповідності до приписів абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України, листом від 04.03.2016 №11/375, надіслало на адресу контролюючого органу оригінали податкових накладних, які у відповідності до вимог податкового законодавства повинні були бути враховані посадовими особами контролюючого органу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановили, які саме документи надіслав позивач на адресу контролюючого органу з листом від 04.03.2016 №11/375, не витребували та не дослідили оригінали податкових накладних про відсутність яких зазначає відповідач та не встановили, чи надавалися вони позивачем під час проведення перевірки.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень, тощо.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду 15 вересня 2016 року- скасувати.

Справу 815/1301/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова