Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.03.2018 року у справі №826/6603/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №826/6603/16

адміністративне провадження №К/9901/35637/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Мазур А.С., Кобилянського К.М. від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кобаля М.І., суддів Епель О.В., Карпушової О.В. від 22 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженої відповідальністю «Технополіс» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач/ДФС України), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 16 жовтня 2015 року №38349/7/99-99-11-02-17 «Про скасування рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 28 серпня 2015 року №621/6/06-30-15-01-10».

В обґрунтування позовних вимог посилалось на протиправність оскаржуваного рішення, адже вважає, що останнє прийнято не на підставі та поза межами повноважень ДФС України, що визначені Конституцією, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130 (далі - Положення №1130).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, позов задоволено.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що до 02 жовтня 2014 року позивача було позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність як платника податку на додану вартість (далі - ПДВ), а тому відлік контролю діяльності Товариства на протязі 12 послідовних місяців до дати анулювання реєстрації платника ПДВ починається саме з жовтня 2014 року. Відтак, за висновком судів, обставини, які зумовлюють анулювання реєстрації платника податку на підставі положень підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України, відсутні.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги ДФС України посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, адже при проведенні аналізу податкових декларацій з ПДВ встановлено, що Товариство не подавало декларацій за липень та серпень 2014 року, а подавало такі декларації з вересня 2014 року по червень 2015 року. Відтак по суті вважає, що ГУ ДФС у Житомирській області безпідставно скасовано рішення Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 23 липня 2015 року №376/15/01 про анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 квітня 2011 року ДПІ у м. Житомирі прийнято рішення №993/29 про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність Товариства за місцезнаходженням.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року по справі №0670/5738/11, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року, скасовано рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ Товариства від 27 квітня 2011 року №993/29.

На виконання згаданого судового рішення податковим органом 02 жовтня 2014 року відновлено реєстрацію позивача платником податку.

Надалі рішенням Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 23 липня 2015 року №376/15/01 анульовано реєстрацію Товариства як платника ПДВ на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України у зв'язку із поданням платником протягом 12 послідовних податкових місяців (з липня 2014 року до прийняття рішення) декларацій з ПДВ з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0,00 гривень.

За результатами розгляду первинної скарги Товариства ГУ ДФС у Житомирській області прийнято рішення від 28 серпня 2015 року №621/6/06-30-15-01-10, яким скасовано рішення Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 23 липня 2015 року №376/15/01 про анулювання реєстрації платника ПДВ з підстав неврахування при його прийнятті обставин судового оскарження попереднього рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника ПДВ та відсутності у позивача до 02 жовтня 2014 року (момент відновлення реєстрації) обов'язку подачі декларацій з ПДВ.

В подальшому, проаналізувавши податкові декларації з ПДВ та встановивши обставини, які свідчать про те, що Товариство не подавало податкові декларації за липень, серпень 2014, а подавало з вересня 2014 по червень 2015 року з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, рішенням ДФС України від 16 жовтня 2015 року №3849/7/99-99-11-02-17 скасовано рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 28 серпня 2015 року №621/6/06-30-15-01-10.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Питання процедури анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено у розділі V ПК України та Положенні №1130.

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з ПДВ та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»-«з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Згідно пункту 5.2 розділу V Положення №1130 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

За змістом пункту 5.5 розділу V Положення №1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Отже анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе за таких обставин: неподання платником ПДВ декларацій протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з ПДВ з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

У відповідності пункту 5.10 Положення №1130 рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду. Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 02 жовтня 2014 року на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року по справі №0670/5738/11 відновлено реєстрацію позивача платником ПДВ, як наслідок, у контексті положень підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України відлік контролю діяльності підприємства на протязі 12 послідовних місяців розпочався з жовтня 2014 року, адже до цього моменту останній був позбавлений можливості подавати контролюючому органу декларації з ПДВ в силу відсутності реєстрації платником такого податку.

Матеріалами справи підтверджується подання позивачем до контролюючого органу податкових декларацій з ПДВ за липень 2015 року та серпень 2015 року з показниками, які свідчать про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. За липень декларація прийнята контролюючим органом 18 серпня 2015 року, а за серпень не прийнята, оскільки на момент її подачі підприємство не було платником ПДВ на підставі рішення Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 23 липня 2015 року №376/15/01.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних та виписки по рахунку щодо здійснення постачання/придбання товарів.

Враховуючи наведене, а також відсутність обставин, з якими норма підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України пов'язує можливість анулювання реєстрації платника ПДВ, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для скасування рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 28 серпня 2015 року №621/6/06-30-15-01-10, яким скасовано рішення Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 23 липня 2015 року №376/15/01 про анулювання реєстрації платника ПДВ.

По суті ж, як установлено судами, встановивши обставини, які свідчать про те, що Товариство не подавало податкові декларації за липень, серпень 2014 року, а подавало з вересня 2014 по червень 2015 року з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, ДФС України мало на меті зобов'язати контролюючий орган нижчого рівня врахувати наявність умов для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ безвідносно до судового оскарження попереднього рішення про анулювання його реєстрації платником податку, однак, такі дії не узгоджуються із наведеними приписами ПК України та Положення №1130.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, про протиправність оскаржуваного рішення ДФС України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи заперечень на позовну заяву й апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень або ж порушення процесуальних норм, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду