Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №826/25223/15

адміністративне провадження №К/9901/15077/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/25223/15

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" Красюка Ігоря Івановича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Аблова Є.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

в с т а н о в и в :

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» Красюка Ігоря Івановича, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Уповноважену особу включити Концерн до Реєстру акцептованих вимог кредиторів (до 7-ої черги задоволення вимог кредиторів) на суму 16 581 814,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Концерн безпідставно, в порушення норм чинного законодавства, не було включено до Реєстру акцептованих вимог кредиторів. На переконання позивача вимоги за договором банківського рахунку від 26.06.2013 № 488 повинні бути включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Фінростбанк» з огляду на те, що ним отримано рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014 у справі № 916/1766/14 та накази про примусове виконання цього рішення суду, які мають силу виконавчих документів та були пред'явлені до виконання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що 26 червня 2013 року між позивачем та ПАТ «Фінростбанк» був укладений договір №488 банківського рахунку, за умовами якого Банк зобов'язувався відкрити клієнту (Концерн) поточний рахунок №26004063000488.980 для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 липня 2014 року № 55 розпочато процедуру виведення ПАТ «Фінростбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Листом від 29 липня 2014 року №3810/8-08 Концерн звернувся до начальника відділу по роботі з клієнтами Київського регіонального відділення ПAT «Фінростбанк» з проханням перерахувати залишок коштів з рахунку №26004063000488.978 у сумі 104321,67 євро на рахунок філії AT «Укрексімбанк».

У відповідь на зазначений лист позивача Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Волков О.Ю. своїм листом від 12 серпня 2014 року №1503 повідомив про неможливість виконати платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах №2 від 28 липня 2014 року в сумі 104321,67 євро, у зв'язку з тим, що прийнято рішення №55 про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації в AT «Фінростбанк» з 16 липня 2014 року по 16 жовтня 2014 року включно.

У зв'язку з невиконанням Банком умов договору банківського рахунку щодо перерахування залишку коштів, а саме: 4 245 541 грн. згідно платіжного доручення №1695 від 25 лютого 2014 року та 9 350 000 грн. згідно платіжного доручення №2137 від 21 березня 2014 року, 5 травня 2014 року Концерном подано позовну заяву до господарського суду Одеської області про зобов'язання ПАТ «Фінростбанк» в особі Київського регіонального відділення виконати умови договору банківського рахунку №488 від 26 червня 2013 року в національній валюті та перерахувати кошти, та стягнення пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28 липня 2014 року у справі №916/1766/14 позовні вимоги Концерну задоволені частково. Зобов'язано ПАТ «Фінростбанк» в особі Київського регіонального відділення виконати умови договору банківського рахунку та перерахувати кошти в сумі 4 245 541 грн. згідно платіжного доручення №1695 від 25 лютого 2014 року і в сумі 9 350 000 грн. згідно платіжного доручення №2137 від 21 березня 2014 року, та вирішено стягнути з ПАТ «Фінростбанк» на користь Концерну пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 1322154 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 27661,08 грн.

На виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області видано накази від 15 серпня 2014 року № 916/1766/14 про примусове виконання рішення.

За результатами подання Концерном заяв про відкриття виконавчого провадження до відповідних органів державної виконавчої служби позивачем отримано:

- постанову старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Полякова О.Г. про відкриття виконавчого провадження №44873178 від 23 вересня 2014 року (щодо виконання судового рішення в частині стягнення 1349815,18 грн.). Виконавче провадження №44873178 було закінчено згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 січня 2015 року на підставі п. 3-1 ч. 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (тобто, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника);

- постанову старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Полякова О.Г. про відкриття виконавчого провадження №45945719 від 26 грудня 2014 року (щодо виконання судового рішення в частині зобов'язання виконати умови договору №488 від 26 червня 2013 року та перерахувати кошти в сумах 4245541 грн. і 9350000 грн.). Виконавче провадження №45945719 закінчено згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 січня 2015 року аналогічно на підставі п. 3-1 ч. 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 жовтня 2014 року № 113 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фінростбанк» та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку Волкова О.Ю. на один рік з 16 жовтня 2014 року по 16 жовтня 2015 року включно.

Відомості про ліквідацію ПАТ «Фінростбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковані в газеті «Голос України» № 204 (5954) від 23 жовтня 2014 року. Згідно з даним оголошенням вимоги кредиторів приймалися протягом 30-ти днів з дня його опублікування в газеті «Голос України» за адресою: просп. Маршала Жукова, 47/3, м. Одеса, 65114.

7 жовтня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Фінростбанк» із заявою №4484/9-07 про включення вимог Концерну до Реєстру вимог кредиторів банку.

19 жовтня 2015 року на адресу позивача надійшло повідомлення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Фінростбанк» №1842 від 12 жовтня 2015 року про те, що заява про визнання Концерну кредитором подана після встановленого строку, а тому не може бути прийнята.

Вважаючи дії відповідача неправомірними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що оскільки позивач не звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Фінростбанк» з кредиторськими вимогами в строк, передбачений Законом, відповідно його вимоги до Реєстру акцептованих вимог не включені і за приписами ч.8 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги, а не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними. Встановлений строк для подання заяв кредиторів є виключним, підстав для його поновлення законом не передбачено.

У касаційній скарзі Концерном заявлено вимогу про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій, які виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, не погоджується з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

На підставі частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління й органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладеного між банком і юридичною особою договору, уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суб'єктний склад учасників справи, належить зробити висновок, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року - скасувати.

Провадження у адміністративній справі №826/25223/15 за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" Красюка Ігоря Івановича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити дії - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду