Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №808/4100/15

адміністративне провадження №К/9901/26648/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року (суддя - Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року (судді: Шальєва В.А. (головуючий), Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі №808/4100/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування вимоги, -

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» (далі - позивач, ТОВ «СП МДМ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №212-23 від 19.03.2015.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що грошове зобов'язання за податковим повідомленням рішенням №0000102213/1614 від 06.02.2015, у зв'язку з несплатою якого винесено оскаржувану вимогу, є неузгодженим, оскільки оскаржується позивачем в судовому порядку, тому, винесення податкової вимоги до закінчення процедури судового оскарження є протиправним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, щодо правомірності формування контролюючим органом податкової вимоги через наявність у позивача узгодженого податкового зобов'язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «СП МДМ».

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 №0000442214/5495, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75 160,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18 790,00 грн, яке оскаржене позивачем в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013 р. в справі № 0870/11922/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014, податкове повідомлення-рішення № 0000442214/5495 від 12.07.2012 скасовано в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 840,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 960,00 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У зв'язку з частковим скасуванням судовим рішенням податкового повідомлення-рішення №0000442214/5495 від 12.07.2012 та зменшенням визначеної ним суми податкового зобов'язання, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення рішення №0000102213/1614 від 06.02.2015.

19 березня 2015 року відповідачем сформовано та надіслано на адресу позивача податкову вимогу №212-23, якою позивача зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 85307,37 грн, в т.ч. за основним платежем 67477,37 грн та 17830,00 грн за штрафними санкціями.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим орган при винесенні вимоги та вказує на неврахування судами доводів про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000102213/1614 від 06.02.2015 оскаржено в адміністративному порядку (13.03.2015). Адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення відбулось в період з 13.03.2015 по 06.04.2015, відповідно, а тому є необґрунтованим формування податкової вимоги, оскільки таке рішення станом на 19.03.2015 було неузгодженим.

9. Контролюючий орган подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на те, що податкове повідомлення-рішення № 0000102213/1614 від 06.02.2015 прийнято на виконання рішення суду, а отже з дня набрання рішення суду законної сили грошове зобов'язання вважається узгодженим.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1 Стаття 14

10.1.1. Підпункт 14.1.153 пункту 14.1

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

10.1.2 Підпункт 14.1.175 пункту 14.1

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

10.2 Пункт 56.18 статті 56

при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

10.3 Абзац 2 пункту 57.3

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

10.4 Пункт 59.1 статті 59

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

10.5 Підпункт 60.1.4 пункту 60.1 статті 60

Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

10.6 Підпункт 60.1.5 пункту 60.1 статті 60

Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

10.7 Пункт 60.4 статті 60

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

10.7 Пункт 60.5

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. У разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення податкового зобов'язання оскаржено в судовому порядку, то таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

12. З дня набрання законної сили судовим рішенням про оскарження податкового повідомлення-рішення, податкове зобов'язання (частина податкового зобов'язання) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов'язок самостійно погасити узгоджену суму, протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При цьому, податкове повідомлення-рішення, сума податкового зобов'язання за яким є зменшеною за рішенням суду, що набрало законної сили, вважається відкликаним, а податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання є податковим повідомленням-рішенням, що складається на виконання вимог законодавства у зв'язку зі зменшенням судом суми податкового зобов'язання і не містить в собі нових підстав для визначення податкового зобов'язання.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з урахуванням наявної переплати сума податкового боргу позивача з податку на додану вартість становить 85 307,37 грн, з яких основний платіж - 67 477,37 грн, штрафні (фінансові) санкції - 17 830,00 грн. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що податкова вимога № 212-23 від 19.03.2015 сформована на суму податкового боргу з податку на додану вартість, яка є узгодженою внаслідок закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення №0000442214/5495 від 12.07.2012, а прийняття податкового повідомлення-рішення №0000102213/1614 від 06.02.2015 обумовлено обов'язком, який виник у контролюючого органу відповідно до приписів Податкового кодексу України, на прийняття податкового повідомлення-рішення через зменшення грошового зобов'язання судовим рішенням. Зважаючи на те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013 в справі №0870/11922/12 набрала законної сили 21.10.2014, саме з 21.04.2014 грошове зобов'язання, визначене платнику податків податковим повідомленням-рішення № 0000442214/5495 від 12.07.2012 в сумі 89 250,00 грн, з яких оснований платіж - 71 400,00 грн, штрафні фінансові санкцій - 17850,00 грн, є узгодженим, а отже, у контролюючого органу були правові підстави для прийняття податкової вимоги.

15. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в позовній заяві та апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

16. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій відносно того, що факт оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000102213/1614 від 06.02.2015 в судовому порядку не вказує на неузгодженість суми грошового зобов'язання, яке визначене цим податковим повідомленням-рішенням, оскільки в цьому рішенні зазначена сума грошового зобов'язання, яка пройшла процедуру узгодження за наслідками судового оскарження.

18. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 14,56,57,59,60 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року залишити без задоволення.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі №808/4100/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду