Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №804/12888/15

адміністративне провадження №К/9901/19355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбаспромбуд»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року (головуючий суддя - Панченко О.М., судді - Дурасова Ю.В., Чепурнов Д.В.)

у справі № 804/12888/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбаспромбуд»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбаспромбуд» (далі - ТОВ «Кривбаспромбуд») звернулося до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2014 року № 000301503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 790 622,25 грн. за основним платежем та 197 825,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 10 листопада 2015 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 31 жовтня 2014 року № 0003101503.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 03 лютого 2016 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволені позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив правомірність висновку відповідача про заниження позивачем в податковій декларації з плати за землю за 2014 рік від 19 березня 2014 року № 9014394748 орендної плати за землю за період січень - липень 2014 року на 790 622,35 грн.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року.

При цьому в обґрунтування вимог касаційної скарги ТОВ «Кривбаспромбуд» зазначило про істотне порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки позивача не було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду справи. Так, судову повістку було направлено за юридичною, а не за фактичною адресою позивача, що вказувалася в позовній та інших заявах ТОВ «Кривбаспромбуд». При надіслані судової повістки за юридичною адресою допущено описку у зазначенні вулиці. Також позивач вказав про неправильне застосування судом норм матеріального права і неправомірність висновків суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження.

Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення (відзив) на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі - КАС України, в редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду. Вказаний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 196 КАС України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Отже, суд апеляційної інстанції може розглянути справу за відсутності учасника справи у тому разі, коли він вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Порядок здійснення судом викликів та повідомлень регламентовано Главою 3 КАС України (статті 33 - 40).

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 33 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Згідно з частиною третьою статті 35 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Частиною одинадцятою статті 35 КАС України визначено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, особа, яка бере участь у справі, вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду у разі вручення їй повістки не пізніше ніж за три дні до судового засідання, або ж у разі повернення до суду поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Криворізької південної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 лютого 2016 року.

Того ж дня копія вказаної ухвали разом з повісткою про виклик направлена позивачу за вказаною у ній адресою засобами поштового зв'язку. Однак, станом на день розгляду справи - 03 лютого 2016 року докази вручення позивачу поштового відправлення до суду не надійшли.

03 лютого 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд розглянув апеляційну скаргу без участі сторін та скасував оскаржуване судове рішення з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, повістка позивачу не була вручена, а конверт повернуто до суду без зазначення причин невручення поштового відправлення (а.с. 121).

Відповідно до частини третьої статті 33 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами.

Всупереч вимогам цієї норми Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом направлено повістку позивачу за його юридичною адресою, в той час як і у позовній заяві, і в поясненнях вказано іншу адресу для листування - м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 1г.

Крім того, при зазначенні на поштовому конверті адреси ТОВ «Крибаспромбуд» допущено описку і вказано вулицю «Софії Петровської», а правильна назва - Софії Перовської.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи доказів направлення судом апеляційної інстанції повістки про виклик позивача за належною адресою, у Суду відсутні підстави вважати, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08 листопада 2018 року, у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

За приписами частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує цим свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбаспромбуд» задовольнити частково.

Скасувати постанову Днпропетроського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова