Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №750/4974/17

провадження №К/9901/22162/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Шарапи В. М.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 750/4974/17

за позовом Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 серпня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Литвиненко І. В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Глущенко Я. Б., суддів: Собківа Я. М., Шелест С. Б.

І. Суть спору

1. У травні 2017 року Чернігівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - УДВС ГТУЮ у Чернігівській області) про скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Назаренко М. Б. від 26 квітня 2017 року ВП № 52940504 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 21 листопада 2016 року на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області перебувало виконавче провадження № 52940504 з примусового виконання виконавчого листа № 751/4982/16-а від 16 листопада 2016 року, який видано Новозаводським районним судом міста Чернігова.

2.1. Стверджує, що судове рішення Чернігівським ОУПФУ було виконано до відкриття виконавчого провадження.

2.2. Проте, 26 квітня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Назаренко М. Б. прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 87,00 гривень.

2.3. Позивач наголошує, що сума, яка вказана в постанові є необґрунтованою та непідтвердженою жодними доказами.

2.4. Вважаючи постанову незаконною, оскільки вона винесена після закінчення виконавчого провадження, тобто з порушенням строків та порядку вчинення виконавчих дій, Чернігівське ОУПФУ звернулось до суду з вимогою про її скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. З 21 листопада 2016 року на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області перебувало виконавче провадження № 52940504 з примусового виконання виконавчого листа № 751/4982/16-а від 16 листопада 2016 року, що виданий Новозаводським районним судом міста Чернігова про зобов'язання Чернігівського ОУПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 37-1 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 90 % заробітної плати працюючого державного службовця, починаючи з 01 травня 2016 року, з урахуванням усіх надбавок і доплат, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі довідки, наданої Новозаводською районною у місті Чернігові радою, форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2013 року № 15-1 "Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670", що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013.

4. 21 листопада 2016 року відповідачем на адресу Чернігівського ОУПФУ направлено постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

5. 26 квітня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Назаренко М. Б. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із повним фактичним виконанням судового рішення.

6. Також, 26 квітня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 87,00 грн. при примусовому виконанні виконавчого листа № 751/4982/16-а.

7. Відповідно до наведеного розрахунку у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження сума таких витрат склала 87,00 грн., з яких: друк 1 аркуша (папір включно) - 4,00 грн.; направлення рекомендованого листа (2) - 32,00 грн.; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження - 51,00 гривень.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, в позові відмовлено.

9. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено виконання виконавчого документу в добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

10. Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій, що кошти ОСОБА_3, які необхідно було виплатити згідно з виконавчим документом, позивач виплатив ще в листопаді 2016 року, а тому УДВС ГТУЮ у Чернігівській області порушено строки прийняття постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

14. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

19. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

20. Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

21. Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

22. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, є витратами виконавчого провадження і відшкодовуються за рахунок боржника; розмір витрат виконавчого провадження встановлюється Міністерством юстиції України (стаття 42 зазначеного Закону).

23. Згідно з розділом I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 (надалі - Наказ № 2830/5) до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

24. За приписами частини першої статті 45 Закону № 1404-VIII витрати виконавчого провадження компенсуються у другу чергу після повернення стягувачу авансового внеску на організацію та проведення виконавчих дій.

VI. Позиція Верховного Суду

25. Зі змісту спірних правовідносин, що склались у цій справі слідує, що позивач вказує на протиправність оскаржуваної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у зв'язку з тим, що судове рішення Чернігівським ОУПФУ було виконано до відкриття виконавчого провадження, а сума, яка вказана в постанові є необґрунтованою, оскільки не підтверджується жодними доказами.

26. Однак, як свідчать матеріали справи мотивувальна частина оскаржуваної постанови від 26 квітня 2017 року ВП № 52940504 містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження у відповідності до вимог Наказу № 2830/5.

27. При цьому, позивач не довів належними та допустимими доказами факту виконання ним виконавчого документу в добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

28. Норми статті 73 Закону України 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у відповідній редакції), якими заборонено використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, і на які посилається позивач у касаційній скарзі, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

29. За такого правого регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

30. З огляду на викладене оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

31. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

32. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

33. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

2. Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

В. М. Шарапа