Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.08.2019 року у справі №520/3809/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

Київ

справа № 520/3809/19

адміністративне провадження № К/9901/2363/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 520/3809/19

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліці про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року, постановлену суддею Чудних С.О.

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Старостіна В.В., суддів: Рєзнікової С.С., Бегунца А.О.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції (далі - відповідач), де просила:

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ № 519 о/с від 30 листопада 2017 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про звільнення посади інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції та її призначення на посаду;

1.2. зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції поновити з 01 грудня 2017 року на посаді інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що позивачка до цього часу не ознайомлена з наказом №519 о/с від 30 листопада 2017 року про її звільнення з посади інспектора патрульної поліції і призначення на посаду поліцейського. Ані копії вказаного наказу, ані своєї трудової книжки вона не отримувала. На думку позивача її було незаконно звільнено з посади інспектора патрульної поліції з одночасним призначенням на посаду поліцейського патрульної поліції, оскільки свою згоду на таке переведення вона давала під жорстким психологічним тиском, за відсутності фактичного скорочення штату та без врахування переважного права на залишення на роботі. Вказує, що приписами чинного законодавства встановлюється відлік місячного строку звернення звільненого працівника до суду з дня виконання роботодавцем свого обов`язку по ознайомленню працівника з наказом про звільнення. Отже, встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП та частиною 2 статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду на оскарження наказу про його звільнення з посади інспектора патрульної поліції ще не наступив, відтак позивач не пропустила строк звернення до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, заяву позивача про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

4. Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом. Позивачем таких причин не зазначено, крім того не вказано будь-яких обставин і не надано відповідних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що вагомим аспектом при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності з боку позивача факту пропуску строку звернення до суду є специфіка даних спірних правовідносин - щодо проходження публічної служби, встановлення обставин, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

5. 20 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 520/3809/19, в якій вона просила скасувати вказані судові рішення з підстав неправильного застосування норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду.

6. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою приписи частини 2 статті 122 КАС України та частини 1 статті 233 КЗпП України, які є визначальними при вирішенні питання щодо строку звернення до адміністративного суду у справах про звільнення. Наполягає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню місячний строк, визначений частиною 1 статті 233 КЗпП, який обчислюється виключно з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Враховуючи, що позивачу і до цього часу копії наказу начальника Департаменту патрульної поліції № 519 о/с від 30 листопада 2017 року про звільнення з посади не вручено, позивачка фактично продовжувала і до цього часу продовжує виконувати ті ж самі обов`язки, які виконувала як інспектор патрульної служби та отримує заробітну плату інспектора патрульної служби, вважає, що строк звернення до суду нею не пропущено.

7. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 520/3809/19.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 19 лютого 2020 року дану касаційну скаргу прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

9. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із наступного.

11. Відповідно до частин першої і другої статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

12. Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

13. Аналогічні норми встановлені у статті 122 КАС України в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року.

14. Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

15. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Згідно положень частини 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію", служба в поліції є державною службою особливого характеру, тобто є публічною службою в розумінні пункту 15 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року).

17. Згідно з частиною 1 статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

18. Таким чином, строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить один місяць, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

19. Як слідує з матеріалів справи, наказом Департаменту патрульної поліції НП № 85 о/с від 10 березня 2017 року ОСОБА_1 , за результатами проведеного конкурсу призначена на посаду інспектора роти № 5 батальйону № 2 УПП в м. Харкові та їй присвоєне спеціальне звання «рядовий поліції»

20. Відповідно до Наказу Національної поліції України № 1074 від 13 жовтня 2017 року «Про організацій но-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України» посада інспектора роти № 5 батальйону № 2, на якій була призначена ОСОБА_1 , була скорочена та введена посада поліцейського цієї ж роти.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання наказу Національної поліції України від 13 жовтня 2017 року № 1074 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України" та на підставі рапорту ОСОБА_1 від 31 жовтня 2017 року наказом № 519 о/с від 30 листопада 2017 року Департаменту патрульної поліції НПУ про звільнення позивача з посади інспектора роти №5 батальйону №2 УПП у місті Харкові ДППНП та призначено на посаду поліцейського роти № 5 батальйону № 2 УПП у місті Харкові ДППНП.

22. Наказом Департаменту патрульної поліції від 29 грудня 2017 року № 589 о/с ОСОБА_1 , поліцейському роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції було присвоєно спеціальне звання «капрал поліції».

23. Наказом Департаменту патрульної поліції від 13 липня 2018 року № 680 о/с, на підставі наказу Національної поліції України від 14 травня 2018 року № 470, капрала поліції ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського роти № 5 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Харківській області ДПП, звільнивши з посади поліцейського роти № 5 батальйону № 2 того ж УПП. Підставою такого звільнення також був власноруч написаний рапорт позивача з зазначенням дати його написання - 24 травня 2018 року, та зазначенням посади, на якій позивач перебував на час його написання - поліцейський роти № 5 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП та її звання - капрал поліції.

24. Наказом Департаменту патрульної поліції від 29 грудня 2018 року № 1256 о/с ОСОБА_1 , поліцейському роти № 5 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Харківській області ДПП присвоєно спеціальне звання «сержант поліції».

25. Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій слідує, що предметом спору у цій справі є наказ № 519 о/с від 30 листопада 2017 року ДПП НП України про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора роти № 5 батальйону № 2 УПП у м. Харкові ДПП НП та її призначення на посаду поліцейського роти № 5 батальйону № 2 УПП у м. Харкові ДПП НП, який за своєю правовою природою є рішенням про переміщення поліцейського по службі відповідно до абзацу 1 пункту 3 частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію", про що також зазначено в цьому наказі.

26. З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 17 квітня 2019 року.

27. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказувала, що відповідачем не було дотримано встановленого чинним законодавством порядку ознайомлення з оскаржуваним наказом, з огляду на що вона дізналася про порушення своїх прав тільки 09 квітня 2019 року.

28. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з якою у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

29. У розумінні цієї статті поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

30. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

31. Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у зв`язку із тим, що наказом Департаменту патрульної поліції від 29 грудня 2018 року № 1256 о/с ОСОБА_1 присвоєно звання «сержант поліції», позивач має службове посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 14 лютого 2019 року із зазначенням її посади поліцейського та званням сержанта поліції, отже позивач був обізнаний про існування оскарженого наказу.

32. Згідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: звертаючись до особи, або у разі звернення особи до нього, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службову посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною, в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

33. Крім того, співробітники патрульної поліції під час здійснення ними своїх службових обов`язків уповноважені складати адміністративні матеріали, передбачені відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення - протоколи та постанови, в яких обов`язково зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я та по-батькові поліцейського, який складає відповідний матеріал.

34. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

35. Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

36. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

37. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

38. Викладені вище та встановлені судами обставини свідчать, що позивач була обізнана про те, що її посада не інспектор, а поліцейський, вона отримала спеціальний жетон, відповідне посвідчення, де зазначалася займана посада. Крім того, виконуючі свої посадові обов`язки ОСОБА_1 складала протоколи, де також зазначається її посада.

39. Крім того, самим позивачем також зазначено про обізнаність щодо існування спірного наказу, поряд із тим, про те, що наказ № 519 о/с від 30 листопада 2017 року порушує її права та, на її думку, є незаконним, вона дізналась лише після спілкування із правозахисником.

40. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

41. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

42. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

43. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

44. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

45. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

47. Оцінюючи доводи позивача про те, що нею не пропущений місячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України, оскільки трудову книжку під підпис ОСОБА_1 не отримувала, а з наказом під підпис ознайомлена не була, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про наступне.

48. Так, відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

49. У цьому випадку сторони не заперечували той факт, що трудову книжку не було вручено ОСОБА_1 , оскільки трудові відносини із нею не закінчилися, адже вона і по теперішній день працює в Управлінні патрульної поліції в місті Харкові Департаменту патрульної поліції.

50. Дослідивши обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що про своє призначення з 01 грудня 2017 року на посаду поліцейського роти № 5 батальйону № 2 управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції (підстава: рапорт ОСОБА_1 від 31 жовтня 2017 року) та одночасного звільнення її з посади інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції (наказ Департаменту патрульної поліції від 30 листопада 2017 року № 519 о/с з 01 грудня 2017 року) позивачу було відомо ще з грудня 2017 року, коли вона почала виконувати відповідні обов`язки за посадою.

51. Суд не погоджується з доводами скаржника про ототожнення моменту відліку строку звернення до суду виключно з моментом видання наказу про звільнення та ознайомлення з ним, оскільки вказане спростовується приписами статті 122 КАС України, яка вказує виключно на момент обізнаності особи чи її потенційної можливості бути обізнаною.

52. Щодо посилань скаржника на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 9901/821/18, постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 826/671/16, від 14 червня 2019 року у справі № 826/10995/15, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки предметом розгляду вищевказаних справ були саме правовідносини щодо звільнення осіб з публічної служби, тобто з припиненням трудових правовідносин.

53. При цьому, встановлення наявності або відсутності факту порушеного права суб`єктом владних повноважень здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин.

54. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

55. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 9901/658/18, Верховного Суду від 08 травня 2019 у справі № 805/4226/17-а, від 16 жовтня 2019 року у справі № 520/2559/19.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

56. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд першої та апеляційної інстанцій, ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права.

57. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

58. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка та під час розгляду справи суди не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій відсутні.

59. Оскільки висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, то касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

60. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 520/3809/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду