Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.08.2018 року у справі №820/4729/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2019 року

Київ

справа №820/4729/16

адміністративне провадження №К/9901/55978/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Горшкової О.О. від 14 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Катунова В.В., суддів Бершова Г.Є., Ральченко І.М. від 12 червня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський незалежний центр сертифікації» до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський незалежний центр сертифікації» (далі - позивач/Товариство) звернулося до суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому, з урахуванням поданих уточнень, просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001061401 від 16.08.2016 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 311850 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення №0001071401 від 16.08.2016 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 485208 грн. 55 коп. (в тому числі за основним платежем в розмірі 388166 грн. 65 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 97041 грн. 90 коп.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон» та ТОВ «Фергана-Опт»), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, адміністративний позов Товариства задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.08.2016 року №0001061401 та №0001071401 в оскаржуваних частинах.

Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон» та ТОВ «Фергана-Опт») щодо надання інформаційно-консультаційних послуг є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується наданими первинними документами (актами приймання-передачі документів за результатами виконаних робіт, актами виконаних робіт, рахунками на оплату, податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату), тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України; далі - ПК України), а також порушення процесуальних норм, прийняття рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Вважає, що операції по наданню позивачу інформаційно-консультаційних послуг щодо питання сертифікації та лабораторних (технічних) випробувань імпортованої продукції безпідставно розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон» та ТОВ «Фергана-Опт», оскільки первинні документи не свідчать про їх реальність, не розкривають зміст і деталізацію послуг, не вказують їх виконавців та конкретного результату; надання таких послуг не входило до сфери діяльності товариств-виконавців; відсутня економічна доцільність замовлення послуг, які фактично здійснює позивач; відсутній зв'язок послуг з господарською діяльністю Товариства. Також посилається на неврахування вироків судів у рамках кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів та протоколів допиту керівників товариств-виконавців, у яких останні засвідчили про створення підприємств з метою уникнення від оподаткування.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд вказує на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.05.2016, за результатами якої складено акт від 09.08.2016 року №2926/20-30-14-01/37365857. В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог: підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, внаслідок чого, зокрема, занижено податок на прибуток на суму 311850 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело за заниження податку на додану вартість на суму 485208,55 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон» та ТОВ «Фергана-Опт», оскільки, за твердженнями відповідача, правочини, укладені позивачем з вказаними контрагентами, не спричинили реального настання правових наслідків, обумовлених ними. На обґрунтування таких висновків контролюючий орган посилався як на податкову інформацію щодо вказаних суб'єктів господарювання, так і на показання свідків, відібрані в межах кримінальних проваджень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 16.08.2016 року винесені податкові повідомлення-рішення: №0001061401, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1260810 грн., з яких 1150635 грн. - за основним платежем та 110175 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001071401, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1815396,25 грн., з яких 1452317 грн. - за основним платежем та 363079,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Верховний Суд не може повністю погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам законодавства податкових повідомлень-рішень (в оскаржуваних частинах), вважаючи їх передчасними, виходячи з наступного.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що видами діяльності Товариства є технічне випробування та дослідження, позивач має відповідні дозволи на право здійснення діяльності з сертифікації продукції, що підтверджується свідоцтвами про призначення органу з сертифікації в системі УкрСЕПРО, атестатом про акредитацію.

Проводячи таку діяльність самостійно, Товариство додатково як замовник уклало договори про надання послуг з ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон» та ТОВ «Фергана-Опт» від 17.08.2015 року, 13.11.2015 року та 25.01.2016 року відповідно, згідно умов яких виконавці зобов'язувались надати замовнику консультаційні послуги щодо питання сертифікації та лабораторних (технічних) випробувань імпортованої продукції. Консультаційні послуги включають в себе також підготовку обов'язкових документів, необхідних для лабораторних (технічних) випробувань та подальшої сертифікації продукції.

Суди дійшли висновку, що фактичне надання інформаційно-консультаційних послуг ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон», ТОВ «Фергана-Опт» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: актами приймання - передачі документів за результатами виконаних робіт, рахунками на оплату, актами надання послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями, витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту; змови між учасникам господарських операцій на оформлення документів за нереальними операціями з метою ухилення від оподаткування матеріали справи не містять, а вироки у кримінальних провадженнях за ст. 205-1 Кримінального кодексу України, тобто фактично за внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи підприємця завідомо неправдивих відомостей, прийняті значно пізніше, ніж була проведена перевірка позивача, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення; в кримінальному провадженні оцінка надавалася недостовірним даним, поданим державному реєстратору при реєстрації юридичної особи, а не факту фіктивної діяльності юридичної особи під час здійснення господарських операцій.

За певних інших умов названі документи та обставини можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

За відсутності належної доказової бази касаційний суд обмежений в можливості сформулювати правовий висновок про те, як слід правильно застосовувати норми податкового законодавства, правильність застосування яких оспорюється в касаційній скарзі.

Зокрема, попри посилання контролюючого органу на те, що акти наданих послуг є узагальнюючими документами, які не містять будь-якої деталізації наданої послуги, а акти прийому-передачі документів вказують лише на передачу позивачу документів для видачі сертифікатів відповідності згідно з переліком юридичних осіб без їх ідентифікації, зазначення продукції, що підлягатиме сертифікації, конкретизації роботи, яка проведена з відповідним замовником послуг сертифікації продукції тощо, суди першої та апеляційної інстанцій так і не надали відповідної оцінки тому, чи можуть такі документи вважатися первинними в розумінні Закону №996-XIV й підтверджувати правомірність формування відповідних сум податкових вигод.

Не дослідженими залишилися обставини фактичного подання заявок на отримання сертифікатів саме тими суб'єктами господарювання і у той період часу, які зазначені в актах прийому-передачі документів. В матеріалах же справи відсутні заявки на проведення оцінки відповідності, договори на проведення робіт по сертифікації продукції та видачу сертифікатів відповідності, які подані/укладені у період оформлення взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон», ТОВ «Фергана-Опт», що, враховуючи також обставини надання позивачу протягом 2014-2015 років інформаційно-консультаційних послуг 11 контрагентами на загальну суму 6392416 грн., свідчить про передчасність висновку стосовно наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення розглядуваних господарських операцій.

Поза увагою судів залишилась й вартість інформаційно-консультаційних послуг та її співвідношення із вартістю самих робіт з оцінки відповідності продукції та видачі сертифікатів для конкретних суб'єктів господарювання.

При цьому Порядок визнання результатів сертифікації в національній системі сертифікації УкрСЕПРО продукції, що імпортується, визначається державним стандартом України ДСТУ 3417-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. У загальному вигляді процедура визнання результатів сертифікації продукції передбачає декілька етапів, один з яких полягає у розгляді заявки та аналізі документації, що подаються на визнання результатів сертифікації продукції (системи якості). Саме такі функції, як зазначив представник позивача у суді першої інстанції, начебто виконували контрагенти Товариства, однак судами не взято до уваги, що частина таких функцій є безпосереднім етапом сертифікації продукції і може здійснюватися лише акредитованим органом.

Наведене свідчить про невиконання у повній мірі вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.12.2017 року щодо необхідність при новому розгляді справи дослідити обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Спек-Трейд», ТОВ «ТБ «Донон», ТОВ «Фергана-Опт», встановити чи спричинили господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача.

У зв'язку із наведеним слід також зазначити, що відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Натомість, посилаючись на те, що вироки стосовно посадових осіб контрагентів позивача не встановлюють факту фіктивного підприємництва, а стосуються подання недостовірних відомостей державному реєстратору, та у часі прийняті значно пізніше, ніж проведено перевірку господарських взаємовідносин з контрагентами позивача, судами не враховано, що такі вироки охоплюють обставини, встановлені саме за спірний період часу, й, як наслідок, мають значення для справи і потребують встановлення чи саме ті особи, які вчинили кримінальне правопорушення, підписували первинні документи від імені юридичної особи, якщо підписували інші особи, то в якому статусі та які відомості щодо контрагентів містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Такі обставини разом з обставинами, викладеними у наявних протоколах допиту свідків у кримінальному провадженні, мають бути оцінені судом у сукупності.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Протокол допиту свідка у кримінальному провадженні як джерело доказу має бути оцінений з точки зору його належності (відношення до обставин справа), допустимості (отримання уповноваженими суб'єктами у спосіб та у порядку, встановлений законом), достовірності (відповідності фактам об'єктивної дійсності).

Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин мали б бути перевірені та отримати належну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

Отже, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, без належного з'ясування фактичних обставин справи передчасно дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги є обґрунтованими.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду