Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2019 року

Київ

справа №810/3212/16

провадження №К/9901/29702/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/3212/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Басая О. В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Вівдіченко Т. Р., суддів: Мамчура Я. С., Сорочка Є. О.

І. Суть спору

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП у Київській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ від 12 вересня 2016 року № 1099 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області" в частині звільнення позивача;

1.2. поновити на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області з 13 вересня 2016 року;

1.3. стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позову зазначає, що, починаючи з 1998 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Однак 12 вересня 2016 року ГУНП в Київській області видано наказ № 1099, яким за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) в частині дотримання законодавства, а саме: порушення транспортної дисципліни, що призвело до вчинення ДТП у результаті якої, цивільна особа та працівник поліції, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції.

2.1. Позивач вказує, що обставини, які встановлені службовим розслідуванням та викладені в оскаржуваному наказі ґрунтуються на домислах та не відповідають фактичним обставинам. Висновок службового розслідування, який став підставою для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення не підтверджений жодними доказами, які можуть стверджувати факт вчинення позивачем порушення службової дисципліни, а застосоване до нього стягнення у виді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

2.2. Позивач наголошує, що не перебував за кермом автомобіля, а відтак жодних правопорушень ним не вчинялось.

2.3. Вважаючи, що його було незаконно звільнено зі служби в поліції, оскільки відповідачем грубо порушено вимоги чинного законодавства, що регламентують порядок служби в Національній поліції, в тому числі щодо порядку проведення службових розслідувань та порядку притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1, починаючи з 1998 року, проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 06 листопада 2015 року проходив службу в Національній поліції, обіймаючи з 15 квітня 2016 посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області, маючи спеціальне звання майора поліції.

4. 21 липня 2016 року до ГУНП в Київській області з Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області надійшла інформація про дорожньо-транспортну пригоду на автошляху "Біла Церква - Володарка - Тетіїв - Липовець" за участі оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1, в результаті якої позивач отримав тілесні ушкодження.

5. Вказане повідомлення зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень та інших подій Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області за № 1578 від 21 липня 2016 року.

6. Відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 03 серпня 2016 року № 901 призначено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1

7. Так, 12 жовтня 2016 року старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та інспектування УКЗ ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 на підставі наведеного наказу ГУНП в Київській області від 03 серпня 2016 року № 901, у відповідності до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліції"", на виконання вимог статті 14 Дисциплінарного статуту та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, складено висновок службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю окремих працівників Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області.

8. В ході проведення службового розслідування встановлено, що 21 липня 2016 року о 02:02 год. до чергової частини Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області, зі служби "102" надійшло повідомлення диспетчера екстреної медичної допомоги Володарської ЦРЛ ОСОБА_4 про те, що на автошляху с.Завадіївка - с.Гор. Косівка, сталась дорожньо-транспортна пригода з потерпілими. Виїздом на місце події працівники Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області встановили, що 21 липня 2016 року оперуповноважений сектора кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "БМВ 320", реєстраційний номер НОМЕР_1, та, рухаючись автомобільною дорогою Р-17 "Біла Церква - Володарка - Тетіїв - Липовець" у напрямку міста Тетіїв на заокругленій ділянці дороги поблизу с.Гор. Косівка, Володарського району Київської області, в умовах недостатньої видимості не вибрав безпечної швидкості, в результаті чого допустив наїзд на перешкоду (дерево).

9. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 госпіталізовано до травматичного відділення Володарської ЦРЛ із забоєм та множинними пошкодженнями грудної клітки. Відібрано проби крові на встановлення стану алкогольного сп'яніння.

10. Встановлено, що позивач перебував у черговій відпустці за 2016 рік, відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 13 липня 2016 року № 363 о/с.

11. Для підтвердження інформації відображеної в довідці Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області від 21 липня 2016 року та встановлення всіх обставин події, на місце події в той же день, за дорученням керівництва ГУНП в Київській області здійснено виїзд працівниками відділу моніторингу та інспектування УКЗ ГУНП в Київській області, у ході якого встановлено, що відомості, викладені у вказаній довідці несли недостовірну інформацію, що може свідчити про факт укриття відомостей про дорожньо-транспортну пригоду, а саме не зазначено, що спільно із ОСОБА_1 у автомобілі перебував пасажир - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителька смт. Володарка, Київської області. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді оскольчато-компресійного перелому тіла ТН - 12 другого ступеня.

12. Крім того, встановлено, що достовірну інформацію по факту дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_1 працівники Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області надали ГУНП в Київській області лише о 12:13 год. 21 липня 2016 року (Телефонограма № 252) після перевірки проведеної працівниками ВМІ УКЗ ГУ та УВБ ГУНП в Київській області.

13. За наслідками проведення службового розслідування відповідач дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок низького рівня правосвідомості, низьких морально ділових якостей ОСОБА_1, грубого ігнорування ним ПДР України, наказів та доручень МВС України, Національної поліції України та ГУНП в Київській області щодо запобігання та недопущення порушень транспортної та службової дисципліни, що призвело до отримання тілесних ушкоджень цивільної особи та працівника поліції.

14. Таким чином, за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту в частині дотримання законодавства, а саме: порушення транспортної дисципліни, що призвело до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої цивільна особа та працівник поліції отримали тілесні ушкодження, проявлення нещирості у ході проведення службового розслідування та з метою уникнення відповідальності ГУНП в Київській області видано наказ від 12 вересня 2016 року, відповідно до якого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції.

15. У зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ГУНП в Київській області видано відповідний наказ від 13 жовтня 2016 року № 630 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 13 жовтня 2016 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

16. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, в позові відмовлено.

17. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного наказу щодо звільнення позивача зі служби в поліції, який видано відповідачем в межах своїх дискреційних повноважень, передбачених статтею 12 Дисциплінарного статуту, та з дотриманням вимог статті 14 Дисциплінарного статуту, оскільки за результатами службового розслідування встановлено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

18. Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

IV. Касаційне оскарження

19. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

20. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій надали правову оцінку лише дотриманню процедури проведення службового розслідування та залишили поза увагою покази свідків, допит яких проводився в судовому засіданні. Разом з цим зазначає, що суди не надали правової оцінки матеріалам службового розслідування в частині, що стосується підтвердження чи спростування факту порушення ОСОБА_1 транспортної дисципліни. Наголошує, що відсутні докази причетності чи винуватості у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в підтвердження чого надає постанову від 31 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12016110160000160, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом та Положенням № 114.

27. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

28. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

29. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

29.1. Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

30. Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

31. Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов'язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

32. За правилами встановленими статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

33. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

VI. Позиція Верховного Суду

34. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

35. З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 21 липня 2016 року він вчинив проступок, який полягав у грубому ігнорування ним ПДР України, наказів та доручень Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та ГУНП в Київській області щодо запобігання та недопущення порушень транспортної та службової дисципліни, що призвело до отримання тілесних ушкоджень цивільної особи та працівника поліції внаслідок скоєння позивачем дорожньо-транспортної пригоди.

36. В контексті спірних правовідносин Верховний Суд має на меті підкреслити, що вчинення позивачем проступку, а саме кермування транспортним засобом, яке призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в якій отримано тілесні ушкодження цивільної особи та працівника поліції суди не оцінювали в аспекті співмірності тяжкості вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення, а лише наголосили на дискреційних повноваженнях відповідача.

37. Верховний Суд зазначає, що дійсно, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення.

38. Однак, обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим і обов'язком, у цьому випадку, ГУНП в Київській області необхідно було врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків, рівень кваліфікації та, з урахуванням встановлених обставин, дослідити необхідність накладення дисциплінарного стягнення, а в разі його накладення - обґрунтувати необхідність застосування конкретного його виду.

39. У свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, пропорційно тощо.

40. До того ж, в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, згідно з якою на останнього покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

41. З огляду на приписи статті 159 КАС України в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

42. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

43. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

44. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

45. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

46. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VII. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець