Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2019 року у справі №806/2143/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа №806/2143/15

адміністративне провадження №К/9901/5159/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2015 (колегія суддів у складі: Малахової Н.М., Жизневської А.В., Котік Т.С.)

у справі №806/2143/15

за позовом ОСОБА_5

до Головного управління Держземагенства у Житомирській області

про визнання відмови протиправною.

І. РУХ СПРАВИ

1. В червні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Житомирській області. Просив визнати протиправною відмову у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 450 га на території Хомутецької сільської ради Брусилівського району ОСОБА_5 надану листом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 26.12.2014 за № 19-6-0.21-8620/2-14.

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 у задоволені позову відмовлено.

3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2015 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позов задоволено.

4. 24.09.2015 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга від Головного управління Держземагенства у Житомирській області. Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Просить справу розглядати за його участі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.09.2015 відкрито касаційне провадження.

6. 07.10.2018 від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу.

7. 17.01.2018 справу передано до Верховного Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 (справа №806/1784/14), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014, визнано протиправними дії відповідача щодо вимагання у позивача документів, які не передбачені ст. 123 ЗК України за клопотанням від 25.03.2014, зобов'язано Головне управління Держземагентства у Житомирській області розглянути клопотання ОСОБА_5 від 25.03.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

7. За результатами розгляду клопотання ОСОБА_5 від 25.03.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою Головне управління Держземагенства в Житомирській області, листом від 26.12.2014 за № 19-6-0,21-8620/2-14 з посиланням на вимоги ст.123 Земельного кодексу України та ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" відмовило в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

8. Підставою відмови стало не обґрунтування розмірів земельної ділянки, яку має намір отримати заявник в користування з урахуванням можливості її обробітку, не обґрунтовано необхідність отримання великої площі земельної ділянки, не зазначено самі перспективи діяльності фермерського господарства, не наведено доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі таких великих площ.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. Позивач позовні вимоги обґрунтував тим, що звертався до Головне управління Держземагентства у Житомирській області з клопотанням від 25.03.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 450 га із земель запасу. Листом від 07.04.2014 повідомлено, що до клопотання не додано усі необхідні документи. У зв'язку з цим позивач звертався до суду, вимоги було задоволено повністю. Проте відповідач знову листом від 26.12.2014 за № 19-6-0,21-8620/2-14 фактично відмовив в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вважає, що відмова, надана листом є протиправною, оскільки відповідач фактично вимагає додаткові документи для вирішення даного питання, які не передбачені в ч. 2 ст. 123 ЗК України.

10. Відповідач проти позову заперечував. Вважає, що при вирішенні питання про передачу у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства має право користуватись спеціальним Законом України «Про фермерське господарство», яким передбачено обов'язковість документів, які відповідач просив надати для вирішення клопотання від 25.03.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив повністю з огляду на те, що Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини. Положення ч. 1 ст. 7 цього Закону свідчать проте, що для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства громадяни подають заяву (клопотання), до якого додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

12. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, дійшовши протилежних висновків про задоволення позову. Суд виходив з того, що відповідач довільно витлумачив приписи ст.7 Закону України "Про фермерське господарство". Зокрема, цей Закон не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок, не містить вимоги щодо наявності сільськогосподарської техніки при вирішенні питання про надання (передачу) земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

13. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції. Закон України «Про фермерське господарство» поширюється на дані правовідносини, оскільки є спеціальним щодо статті 123 ЗК України. Статтею 7 Закону передбачено обов'язковість документів, які відповідач просив надати для вирішення клопотання від 25.03.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Зокрема, обґрунтування розмірів земельної ділянки, яку має намір отримати заявник в користування з урахуванням можливості її обробітку, обґрунтування необхідності отримання великої площі земельної ділянки, не зазначено самі перспективи діяльності фермерського господарства, не наведено доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі таких великих площ.

14. Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечував з тих самих підстав, яким обґрунтовував позов.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Перевіривши доводи касаційної скарги на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

16. У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність дій Головного управління Держземагентства у Житомирській області щодо відмови листом від 26.12.2014 у задоволенні клопотання від 25.03.2014 ОСОБА_5 надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для ведення фермерського господарств. Фактично підставою звернення до суду стало невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 у справі № 806/1784/14, яка набрала законної сили.

17. Як вбачається з матеріалів справи, розглянувши клопотання ОСОБА_5 від 25.03.2014, Головне управління Держземагенства в Житомирській області листом від 26.12.2014 № 19-6-0,21-8620/2-14, відмовило йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 450 га на території Хомутецької сільської ради Брусилівського району. Підставою відмови стало те, що ОСОБА_5 не зазначив обґрунтування розмірів земельної ділянки, яку має намір отримати в користування з урахуванням можливості її обробітку, не обґрунтував необхідність отримання великої площі земельної ділянки та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, зокрема, не наведено доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі таких великих площ.

18. При цьому відмова в задоволенні зазначеного клопотання ОСОБА_5 від 25.03.2014 є повторною. Вперше з тим самим клопотанням від 25.03.2014 ОСОБА_5 звернувся до відповідача і листом від 07.04.2014 з тих самих підстав йому було відмовлено.

19. Вирішуючи спір про визнання протиправною відмови у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 450 га, надану листом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 26.12.2014 за № 19-6-0.21-8620/2-14, суди обох інстанцій досліджували підстави цієї відмови.

27. Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

20. Отримавши від відповідача відмову вперше (листом від 07.04.2014), ОСОБА_5 звернувся до суду. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 (справа №806/1784/14), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014, визнано протиправними дії відповідача щодо вимагання у позивача документів, які не передбачені ст. 123 ЗК України за клопотанням від 25.03.2014, зобов'язано Головне управління Держземагентства у Житомирській області розглянути клопотання ОСОБА_5 від 25.03.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

21. 09.04.2015 до Головного управління Держземагентства у Житомирській області надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2015, яке відкрито на зазначеного судового рішення.

22. Отже, оскаржувана у даній справі відмова в надані дозволу на розробку проекту землеустрою, викладена в листі від 26.12.2014 за № 19-6-0,21-8620/2-14, є повторним розглядом клопотання на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2014. Про це зазначено безпосередньо у листі від 26.12.2014 за № 19-6-0,21-8620/2-14.

23. Не зважаючи на те, що відповідач розглянув повторно клопотання від 25.03.2014, щодо відведення ОСОБА_5 земельної ділянки для ведення фермерського господарства, жодне рішення (позитивне чи негативне) з цього питання не прийнято.

24. Отже, основне питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій, було не повторна перевірка та надання оцінки підставам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою на підставі клопотання від 25.03.2014 чи повторне визнання тих самих дій протиправними, а зобов'язання прийняти певне рішення.

25. Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 у справі №806/1784/14, що набрала законної сили. Предметом розгляду в межах цієї справи були підстави відмови в задоволенні клопотання позивача від 25.03.2014.

26. Проте суди попередніх інстанцій у даній справі не звернули на це уваги і повторно досліджували та перевіряли правомірність і та обґрунтованості конкретних підстав, з яких відповідач не надав дозвіл на розробку проекту землеустрою.

27. Частина 1 статті 267 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду) передбачала, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до положень ч. 9 ст.267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

28. Чинна стаття 383 КАС України (в редакції, що діє на час ухвалення рішення) є аналогічного змісту.

29. Отже, приписами статті 267 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-8 ст. 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 9 ст. 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (ч. 12 ст. 267 КАС України).

30. Нормам статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) кореспондують норми статей 382-383 КАС України (в редакції після 15.12.2017), з аналізу яких вбачається виокремлення таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України в редакції після 15.12.2017) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України в редакції після 15.12.2017).

31. Верховний Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

32. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 267 до 15.12.2017, ст. 382 після 15.12.2017), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

33. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

34. Тож суди мали з'ясувати, чи не були оскаржувані дії, як стверджував заявник, пов'язані з виконанням судового рішення, чи є самостійним предметом спору.

35. Колегія суддів, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшла висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 у справі №806/1784/14).

36. Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - визнати протиправною відмову у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 450 га на території Хомутецької сільської ради Брусилівського району ОСОБА_5 надану листом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 26.12.2014 за № 19-6-0.21-8620/2-14, - є одним із способів виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2014. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

37. Суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими ст. 267 КАС України (у чинній редакції - ст. 382 КАС) пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 267 КАС України (у чинній редакції - ст. 382 КАС) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

38. Колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не дослідили характер правовідносин, що виникли між сторонами та не звернули увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення, як наслідок допустили порушення норм процесуального права, яке полягає у незастосуванні спеціальних правових норм, які передбачені у ст. 267 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

39. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

40. Спір у справі, що розглядається, є тотожним спору у справі №806/1784/14, що розглянув Житомирський окружний адміністративний суд (постанова від 23.06.2014), оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Відтак є підстави для закриття провадження у справі.

41. З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2015 у справі №806/2143/15 - скасувати.

3. Провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб