Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №808/2645/17

адміністративне провадження №К/9901/25/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2017 (головуючий суддя - Бойченко Ю.П.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (головуючий суддя - Щербак А.А., судді - Малиш Н.І., Баранник Н.П.)

у справі № 808/2645/17

за поданням Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроресурс»

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2017 року Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) звернулося до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроресурс» (далі - ТОВ «Електроресурс»), в якому просить:

- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Електроресурс», застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 04.09.2017;

- накласти арешт на рахунки платника податків ТОВ «Електроресурс».

В обґрунтування подання зазначено, що наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.08.2017 №2262 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електроресурс», однак у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки підприємством було відмовлено, що зафіксовано відповідним актом від 31.08.2017 №531/08-01-14-06/38520991. У зв'язку з недопуском до перевірки заступником начальника ГУ ДФС у Запорізькій області 04.09.2017 прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «Електроресурс».

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2017, залишеною без змін Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом від 06.12.2017, відмовлено у прийнятті подання ГУ ДФС у Запорізькій області.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що оскільки відповідачем оскаржується наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 30.08.2017 № 2262, то між сторонами вбачається спір про право, а відтак, дана справа не підлягає розгляду в порядку, встановленому статтею 183-3 КАС України, у зв'язку з чим слід відмовити у відкритті подання.

Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду та прийняття рішення по суті спору.

В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. У даному випадку такою підставою є рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «Електроресурс», яке останнім не оскаржувалося.

Відповідач своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністратвиного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 3 КАС України визначено, що здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша), а провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя).

Статтею 183-3 КАС України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, що діяв на момент прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій) передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із п. 2 частини п'ятої статті 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Між тим, стаття 183-3 КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2017 ТОВ «Електроресурс» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу № 2262 від 30.08.2017 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що підтверджується ухвалою суду від 04.09.2017 про відкриття провадження у справі № 808/2603/17.

Наведене підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах з огляду на заперечення відповідачем законності проведення перевірки, недопуск до якої й зумовив звернення ГУ ДФС у Запорізькій області до суду з даним поданням.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відмову у прийнятті подання позивача з огляду на неможливість його розгляду у даній справі в порядку окремого виду адміністративного провадження за наявності спору про право між сторонами у цій справі.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 183-3 КАС України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, що діяв на момент прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, які могли б призвести до скасування ухвал судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 3, 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 у справі № 808/2645/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова