Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2018 Київ К/9901/1462/17 296/3579/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 03 серпня 2017 року (головуючий суддя Драч Ю.І.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (колегія суддів Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом, в якому просив визнати вислугу років безперервним стажем роботи, який станом на 14 грудня 2010 року становить в календарному обчисленні 26 років 00 місяців 21 день, а в пільговому обчисленні 28 років 03 місяці 26 днів та підлягає зарахуванню об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до загального трудового стажу роботи, а також зобов'язати об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального стажу роботи та заробітної плати довідки про заробітну плату для обчислення пенсії з 2004 по 2010 роки (на підставі довідок про заробітну плату від 14 квітня 2017 року № 15/4-178, від 03 лютого 2017 року № 15/4-53, від 04 січня 2017 року № 7/29/01-2016, від 30 грудня 20016 року № 60) та провести відповідні перерахунки пенсії з 08 грудня 2016 року.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що розпорядженням об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21 березня 2017 року № 1630 йому призначено пенсію по інвалідності з 08 грудня 2016 року при страховому стажі 22 роки 10 місяців 13 днів. При призначенні пенсії не було взято до уваги записи в трудовій книжці про фактичне перебування на службі впродовж 26 календарних років до грудня 2010 року, незважаючи на наявність відповідних документів. На цій підставі позивач просив визнати таку відмову незаконною та необґрунтованою.

Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 03 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено. Зокрема, визнано вислугу років безперервним стажем роботи, який станом на 14 грудня 2010 року становить в календарному обчисленні 26 років 00 місяців 21 день, в пільговому обчисленні 28 років 03 місяці 26 днів та підлягає зарахуванню об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до загального трудового стажу роботи, а також покладено зобов'язання на об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального стажу роботи та заробітної плати довідки про заробітну плату для обчислення пенсії з 2004 по 2010 роки (на підставі довідок про заробітну плату від 14 квітня 2017 року № 15/4-178, від 03 лютого 2017 року № 15/4-53, від 04 січня 2017 року № 7/29/01-2016, від 30 грудня 20016 року № 60) та провести відповідні перерахунки пенсії з 08 грудня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, Корольовський районний суд міста Житомира виходив з того, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05 листопада 1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В підтвердження права ОСОБА_3 на пенсію на пільгових умовах ним були надані до управління Пенсійного Фонду копії довідок про заробітну плату від 03 лютого 2017 року № 15/4, від 04 січня 2017 року № 7/29/01-2016, від 30 грудня 2016 № 60 та від 14 квітня 2017 року №15/4-178 за період з січня 2004 року по грудень 2010 року. Відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, виданих ОСОБА_3, на всі виплати нараховані страхові внески. На цій підставі суд дійшов до висновку, що дії відповідача щодо відмови в зарахуванні роботи у визначені періоди до загального стажу, який дає право на перерахунок пенсії за вислугою років, є протиправними.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 жовтня 2017 року постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 03 серпня 2017 року залишив без змін, апеляційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 03 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували той факт, що відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу по 30 червня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату, виданих у порядку, встановленому законодавством, проте відповідно до цієї ж статті починаючи з 1 липня 2000 року відомості про страховий стаж визначаються за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що подані довідки про заробітну плату на підтвердження стажу, що дає право на одержання пенсії за вислугою років, за період роботи з 2004 по 2010 роки є належними доказами підтвердження відповідного стажу. На цій підставі просить касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 лютого 2017 року ОСОБА_3 призначено пенсію по інвалідності з 08 грудня 2016 року згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі 22 роки 10 місяців 13 днів.

25 квітня 2017 року позивач звернувся до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідок про заробітну плату від 03 лютого 2017 року № 15/4, від 04 січня 2017 року № 7/29/01-2016, від 30 грудня 2016 року № 60 та від 14 квітня 2017 року №15/4-178 за період з січня 2004 року по грудень 2010 року.

Відповідно до копії витягу з наказу Головного управління державної фельд'єгерської служби України № 633 о/с від 10 грудня 2010 року ОСОБА_3 звільнено у відставку за пунктом 65 «а» (за віком) з посади полковника внутрішньої служби, який знаходиться у розпорядженні Головного управління державної фельд'єгерської служби України, 14 грудня 2010 року. Відповідно до даного наказу вислуга на день звільнення у полковника ОСОБА_3 в календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги при звільненні складає 26 років 00 місяців 21 день, у пільговому - 28 років 03 місяці 28 днів.

Листом Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26 квітня 2017 року №219/П-8 позивачу було повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії з урахуванням даних довідок, оскільки, починаючи з 01 липня 2000 року вони не є належним підтвердженням страхового стажу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Корольовського районного суду міста Житомира від 03 серпня 2017 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. При цьому згідно положень абзацу 5 частини першої статті 40 цього ж закону заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року, підтверджується даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Виключення з цього правила наведені в абзаці 6 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначається, що в разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 в період з січня 2004 року по грудень 2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ, перебуваючи у званні полковника внутрішньої служби. Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України» від 22 квітня 1993 року № 3135-XII звання полковника внутрішньої служби віднесене до звань старшого начальницького складу в системі органів внутрішніх справ. Отже, служба за вказаний період може бути підтверджена довідками про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, оскільки відповідно до абзацу 6 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам начальницького та рядового складу підставою для нарахування пенсії в період з 01 липня 2000 року можуть бути не тільки дані із системи персоніфікованого обліку (як стверджує скаржник), а у випадку відсутності таких даних - також довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Довідка про заробітну плату надається згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, із зазначенням у ній первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам (підпункт 3 пункту 2.1 розділу II Порядку).

Згідно пункту 2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) надається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою або організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що подані позивачем довідки про нараховану заробітну плату видані на підставі первинних документів та з додержанням встановленого порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із нормами Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Тобто, у цих нормах Основного Закону України втілено принцип обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області підлягає відхиленню, а постанова Корольовського районного суду міста Житомира від 03 серпня 2017 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року - залишенню без змін.

Відповідно до частини другої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.

Постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 03 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко