Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.11.2019 року у справі №826/6564/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №826/6564/15

адміністративне провадження №К/9901/5564/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2015 (суддя Кармазін О. А.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 (Головуючий суддя: Саприкіна І. В., судді: Карпушова О. В., Кобаль М. І.)

у справі № 826/6564/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Координата Центр"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,

треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Денвал Фрут",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тебера",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадеве",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрукт Мастер",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Медіа Груп",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандрайс",

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Координата Центр" (далі - позивач, ТОВ "Координата Центр") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 №
0003602204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
15.07.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
17.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І. А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С. С. та Юрченко В. П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 08.10.2014 по 16.10.2014 (період проведення перевірки продовжувався з 17.10.2014 по 23.10.2014) посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 08.10.2014 № 1848, направлень від 08.10.2014 № 1423, № 1424 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Координата Ценр" з питань формування податку на додану вартість за липень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ "Денвал Фрут", ТОВ "Тебера ", ТОВ "Кадеве ", ТОВ "Фрукт Мастер ", ТОВ "Лідер Медіа Груп" та ТОВ "Сандрайс", за результатами якої складено акт від 23.10.2014 № 2904/26-53-22-04-21/38519200 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року в сумі 655 073 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 13.11.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003602204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 982 610 грн, в тому числі 655 073 грн - за основним платежем та 327 537 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акта перевірки від 23.10.2014 № 2904/26-53-22-04-21/38519200 та доводів касаційної скарги підставами для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Кадеве ", ТОВ "Фрукт Мастер", ТОВ "Лідер Медіа Груп", ТОВ "Денвал Фрут ", ТОВ "Сандрайс ", ТОВ "Тебера", які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та документів, обумовлених договорами, у контрагентів позивача відсутні реальні можливості для здійснення господарської діяльності з урахуванням недостатньої кількості трудових та виробничих ресурсів. Крім того, податковий орган посилається на неможливість придбання товарів по ланцюгу постачання.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, господарські відносини позивача з ТОВ "Денвал Фрут ", ТОВ "Тебера ", ТОВ "Кадеве", ТОВ "Фрукт Мастер" та ТОВ "Сандрайс" здійснювалися на підставі договорів поставки товарів (фруктів) № КЦ 025502 від 05.05.2014 року, № КЦ024781 від
01.03.2014 року, № КЦ025343 від 12.05.2014 року, № КЦ024209 від 01.03.2014 року та № КЦ026646 від 15.07.2014 року, які є типовими договорами.

Пунктом 3.5 вказаних договорів поставки передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000) - склад покупця. Поставка товару до місця призначення здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару несе постачальник. Датою поставки вважається дата отримання покупцем товару на складі покупця.

Вказаний термін DDP означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця.

Термін DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця.

Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

З огляду на викладене вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що позивач з урахуванням особливостей, передбачених договорами, має прийняти товар у себе на складі, у зв'язку з чим наявність у нього в даному конкретному випадку транспортних документів не є обов'язковою. Позивачем, зокрема, надано видаткові накладні, які є достатнім первинним документом, що у повній мірі підтверджує факт поставки товару на склад позивача.

За таких обставин доводи відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ "Денвал Фрут ", ТОВ "Тебера", ТОВ "Кадеве ", ТОВ "Фрукт Мастер" та ТОВ "Сандрайс" у зв'язку із ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних, путьових листів та інших документів, які підтверджують транспортування, не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та формування спірних сум податкового кредиту, оскільки наявність у позивача транспортних документів в даному випадку не є обов'язковою.

Натомість, ТОВ "Денвал Фрут ", ТОВ "Тебера ", ТОВ "Кадеве ", ТОВ "Фрукт Мастер" під час розгляду даної справи надано до суду належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, де вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправником - відповідного контрагента, який постачав товар.

У всіх вказаних ТТН визначено пункт розвантаження: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, склад ТОВ "Координата Центр". При цьому, до матеріалів справи позивачем залучено договір оренди № 7 від 01.03.2014, укладеного між ТОВ "Гурмандиз" та ТОВ "Координата Центр", відповідно до якого позивач орендує нежиле приміщення (приміщення холодильника № 2): основні приміщення (склад) - 2317,79 кв. м., допоміжні - 306,25 кв. м., рампа - 468,39 кв. м., прилегла площа - 150 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, що в свою чергу свідчить про фактичну наявність у позивача приміщень та їх пристосування для зберігання фруктів, що були предметом спірних поставок.

На підтвердження зв'язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача позивачем надано до матеріалів справи договори, укладені з ТОВ "Еффіус Груп" № ЗГ023995 від 17.02.14, ДП "Фуршет Центр" № ФЦ023973 від 17.02.14, ДП "Фуршет Регіон" № ФР023973 від 17.02.14, ДП "Рітейл Центр" № РЦ024265 від 17.01.14, ДП "Рітейл Іст" № Р1024266 від 17.01.14 та ДП "Рітейл Вест" № РВ024267 від
17.01.14, відповідно до яких позивачем реалізовувалися придбані у третіх осіб товари (фрукти).

Що стосується взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ "Лідер Медіа Груп", то судами встановлено, що взаємовідносини із вказаним контрагентом здійснювалися на підставі договору на виконання робіт № 2107/14 від 27.06.2014 року та договору про надання послуг № 2007/14 від 27.06.2014 року. Відповідно до умов вказаних договорів ТОВ "Лідер Медіа Груп" за замовленням позивача зобов'язувався виконати роботи щодо виготовлення рекламної продукції (флаєр, буклет, листівка), а також надати послуги щодо розповсюдження такої рекламної продукції (флаєр, буклет, листівка).

На виконання умов вказаних договорів між сторонами укладено видаткові накладні, податкові накладні, акти наданих послуг. У додатках деталізовано вид рекламної продукції, тираж, строки виконання, вартість послуг.

Згідно наданого до матеріалів справи ТОВ "Лідер Медіа Груп" штатного розпису вбачається наявність у штаті підприємства таких посад, як менеджери з реклами, дизайнери, фахівці з видавничо-поліграфічного виробництва, начальник відділу з питань виготовлення реклами тощо, що вказує про компетентність ТОВ "Лідер Медіа Груп" у відносинах реклами.

Щодо зв'язку операцій з організації рекламної компанії з господарською діяльністю позивача, то судами встановлено, що за умовами вищенаведених договорів щодо реалізації придбаних позивачем у третіх осіб товарів (фруктів) ТОВ "Координата Центр" зобов'язувалося приймати участь в заходах по стимулюванню збуту його товарів в мережі магазинів "Фуршет", а також приймати участь у випуску рекламно-інформаційних матеріалів, що в свою чергу свідчить про взаємопов'язаність придбаних позивачем послуг по виготовленню рекламної продукції та її розповсюдженню із господарською діяльністю позивача.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та невідповідність окремих документів складених відносно товару постачальником по ланцюгу постачання не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту сум за господарською операцією, яка фактично відбулася, оскільки закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками по ланцюгу постачання своїх податкових та інших зобов'язань.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Кадеве ", ТОВ "Фрукт Мастер ", ТОВ "Лідер Медіа Груп", ТОВ "Денвал Фрут ", ТОВ "Сандрайс ", ТОВ "Тебера" за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 у справі № 826/6564/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. А. ВасильєваСудді: С. С. Пасічник В. П. Юрченко