Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2018 року у справі №806/1049/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 806/1049/15

адміністративне провадження № К/9901/5073/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 806/1049/15

за адміністративним позовом прокурора Черняхівського району в інтересах держави до Головного управління Держземагенства у Житомирській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Зарудяна Л. О., Іваненко Т. В., Кузьменко Л. В.) від 04 листопада 2015 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2015 року прокурор Черняхівського району (далі - прокурор) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у Житомирській області, третя особа - ОСОБА_2, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Житомирській області № 6-902/14-14-СГ від 01 серпня 2014 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої за межами Селецької сільської ради орієнтовною площею 10,0 га вартістю 60499,40 грн.;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держаземагентства у Житомирській області № 6-927/14-14-СГ від 05 серпня 2014 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту Селецької сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 20,0 га вартістю 120998,80 грн.;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держаземагентства у Житомирській області № 6-901/14-14-СГ від 01 серпня 2014 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту Селецької сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 35,0 га вартістю 211747,90 грн.;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держаземагентства у Житомирській області № 6-283/14-14-СГ від 05 червня 2014 року, про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту Очеретянської сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 30,0 га вартістю 204981,90 грн.;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держаземагентства у Житомирській області № 6-282/14-14-СГ від 05 червня 2014 року, про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту Дівочківської сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 20,0 га вартістю 312059,80 грн.;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держаземагентства у Житомирській області № 6-281/14-14-СГ від 05 червня 2014 року, про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту Очеретянської сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 40,0 га вартістю 273309,20 грн.;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держаземагентства у Житомирській області № 6-280/14-14-СГ від 05 червня 2014 року, про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту Жадьківської сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 35,0 га вартістю 203397,95 грн.;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держаземагентства у Житомирській області № 6-279/14-14-СГ від 05 червня 2014 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту Селецької сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 99,0 га вартістю 598944,06 грн.;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держаземагентства у Житомирській області № 6-278/14-14-СГ від 05 червня 2014 року, про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту Очеретянської сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 11,0 га вартістю 75160,03 грн.

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року відмовлено у задоволенні позову.

3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року задоволено апеляційні скарги заступника прокурора Житомирської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Черняхівський спецкар'єр».

Скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року та прийнято нове рішення.

Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагенства у Житомирській області про надання ОСОБА_2 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства: № 6-902/14-14-СГ від 01 серпня 2014 року; № 6-927/14-14-СГ від 05 серпня 2014 року; № 6-901/14-14-СГ від 01 серпня 2014 року; № 6-283/14-14-СГ від 05 червня 2014 року; № 6-282/14-14-СГ від 05 червня 2014 року; № 6-281/14-14-СГ від 05 червня 2014 року; № 6-280/14-14-СГ від 05 червня 2014 року; № 6-279/14-14-СГ від 05 червня 2014 року; № 6-278/14-14-СГ від 05 червня 2014 року.

4. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 25 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року залишити в силі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 17 січня 2018 року касаційну скаргу ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 як фізична особа протягом квітня-липня 2014 року звернувся до Головного управління Держземагенства у Житомирській області із 9 заявами про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з правом передачі в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Селецької сільської ради орієнтовною площею 10,0 га, Селецької сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 20,0 га, Селецької сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 35,0 га, Очеретянської сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 30,0 га, Дівочківської сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 20,0 га, Очеретянської сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 40,0 га, Жадьківської сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 35,0 га, Селецької сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 99,0 га, Очеретянської сільської ради Черняхівського району, орієнтовною площею 11,0 га, в яких зазначив орієнтовний розмір кожної земельної ділянки, її цільове призначення та до клопотання додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельних ділянок.

11. За результатами розгляду кожної із зазначених заяв начальником Головного управління Держземагенства у Житомирській області було прийнято накази про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Черняхівського району, за межами населених пунктів: № 6-902/14-14-СГ від 01 серпня 2014 року; № 6-927/14-14-СГ від 05 серпня 2014 року; № 6-901/14-14-СГ від 01 серпня 2014 року; № 6-283/14-14-СГ від 05 червня 2014 року; № 6-282/14-14-СГ від 05 червня 2014 року; № 6-281/14-14-СГ від 05 червня 2014 року; № 6-280/14-14-СГ від 05 червня 2014 року; № 6-279/14-14-СГ від 05 червня 2014 року; № 6-278/14-14-СГ від 05 червня 2014 року.

12. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що ст. 123 Земельного кодексу України забороняється вимагати від особи, яка звернулася із клопотанням додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею та не передбачено обґрунтування необхідності отримання земельних ділянок певної площі з урахуванням можливостей їх обробітку та зазначення при цьому самих перспектив діяльності фермерського господарства.

14. Суд першої інстанції зазначив, що підстав, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України, у відповідача для відмови в наданні ОСОБА_2 за кожною з його 9 заяв (клопотань) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення кожної із земельних ділянок не було, а тому накази про надання такого дозволу є правомірними.

15. Також, суд першої інстанції звернув увагу, що земельна ділянка зазначена в кожному наказі є єдиним масивом, а також, що доводи прокурора наведені в позові є передчасними, оскільки третьою особою виготовляються лише проекти землеустрою, від яких до моменту отримання землі в оренду буде вчинено ряд дій, а тому на даній стадії відносини між відповідачем та ОСОБА_2 регулюються Земельним кодексом України, про порушення якого прокурором нічого не вказано і таких порушень під час розгляду справи не встановлено.

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимог, суд апеляційної інстанції керувався нормами ст. 116, 122, 123 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство».

17. Зокрема, суд зазначив, що при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач повинен був керуватися і Законом України «Про фермерське господарство», оскільки зазначений закон є спеціальним та ним урегульовано умови передачі земельної ділянки у власність або в оренду з метою ведення фермерського господарства.

18. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які розташовані не єдиним масивом, а знаходяться одна від одної на значній відстані, за межами населених пунктів Селецької сільської ради, Очеретянської сільської ради, Дівочківської сільської ради та Жадьківської сільської ради, що суперечить вимогам законодавства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

20. Зокрема, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції невірно оцінив спірні правовідносини на підставі положень ст. 122, 123 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство». Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності за проектом землеустрою щодо її відведення для ведення фермерського господарства звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до Головного управління Держземагентва у області. Підставою для відмови у наданні такого дозволу є невідповідність місця розташування земельної ділянки. Заяви ОСОБА_2 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою були зареєстровані відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, а також, зважаючи, що підстави для відмови у наданні таких дозволів - відсутні, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність оскаржуваних наказів.

21. Також скаржник зазначає, що ТОВ «Черняхівський спецкар'єр» під час апеляційного провадження, не мав належних доказів на реєстрацію своїх прав на земельну ділянку, згідно отриманого спецдозволу. А в оскаржуваному судовому рішенні відсутні обґрунтування задоволення апеляційної скарги ТОВ «Черняхівський спецкар'єр», щодо скасування наказу відповідача від 05 червня 2014 року № 6-282/14-14-СГ.

22. Крім цього, скаржник зазначив, що відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Проте, у цій справі, прокурор звернувся до суду в інтересах держави без належного обґрунтування такої позиції.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

24. Щодо підстав звернення прокурора до суду з адміністративним позовом.

24.1. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 121 Конституції України (в редакції, що діяла на момент звернення прокурора до суду) прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, зокрема, нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

24.2. Згідно ч. 1, 3, 5, 6 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (чинного на час звернення прокурора до суду), представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

24.3. У п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

24.4. Доводи касаційної скарги, викладені у п. 22 цієї постанови, колегія суддів відхиляє, оскільки у цій справі, прокурор, представляючи інтереси держави, обґрунтовує наявність «інтересів держави» порушенням, на його думку, порядку надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності з метою передачі в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населених пунктів Селецької сільської ради, Очеретянської сільської ради, Дівочківської сільської ради, Жадьківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та відносяться до державної власності.

24.5. Крім цього, у цій справі, підставою для звернення прокурора з позовом до суду стало те, що органи Державної інспекції сільського господарства України, до повноважень яких належить додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації прав на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викуп) земельних ділянок, не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами цієї категорії.

25. Оцінюючи решту доводів касаційної скарги, як підставу скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.

26. Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

27. Зі змісту ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України слідує, що отриманню земельної ділянки із земель комунальної або державної власності у користування передує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 отримав 9 дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території за межами населених пунктів Селецької сільської ради (4 масиви - 164 га), Очеретянської сільської ради (3 масиви - 81 га), Дівочківської сільської ради (1 масив - 20 га), Жадьківської сільської ради (1 масив - 35 га) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

29. Отже, колегія суддів зазначає, що відповідачем при видачі вказаних дозволів не порушено ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки ОСОБА_2 надано окремо дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, кожна з яких виділяється єдиним масивом.

30. Натомість, чинним законодавством, на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обмежень для суб'єкта земельних відносин кількості набуття ним в оплатний найм (оренду) єдиного масиву земель, а також їх максимальний розмір.

31. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність спірних дозволів на виготовлення технічної документації щодо оформлення права користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства, які не є єдиним масивом, є безпідставними.

32. Крім цього, суд апеляційної інстанції, як на підставу для скасування спірних дозволів, посилається на необґрунтованість ОСОБА_2 розмірів земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідності отримання таких великих площ земельних ділянок, не зазначення перспектив діяльності фермерського господарства та не надав підтвердження наявності необхідної для обробітку такої площі землі техніки. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

33. Відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

34. Згідно ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

35. Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.

36. Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

37. Частиною сьомою ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

38. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

39. Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень чи прокурором для доведення неправомірності оскаржуваного рішення.

40. Отже, колегія судді доходить висновку, що оскаржувані дозволи прийнято у спосіб, передбачений законом, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає, в подальшому, позитивного рішення про надання її у користування, в тому числі в оренду.

41. Аналогічна правова позиція, щодо подібних правовідносин, висловлена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 766/6141/16-а та від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а.

42. Враховуючи наведене, Суд доходить висновку, що судом першої інстанції надано вірну оцінку спірним правовідносинам, щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову прокурора Черняхівського району в інтересах держави.

43. Отже, Житомирський апеляційний адміністративний суд скасовуючи рішення Житомирського окружного адміністративного суду, неправильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, дійшов хибного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних наказів відповідача та задовольнив адміністративний позов.

44. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

45. З огляду на викладене, постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року підлягає скасуванню, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року скасувати.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб