Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2018 року

Київ

справа №804/5370/17

адміністративне провадження №К/9901/27925/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 (суддя Коренев А.О.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 (судді Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)

у справі № 804/5370/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2017 № 5453-1303.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом не було надано розрахунку грошового зобов'язання та податкове повідомлення-рішення було направлено з порушенням строку для такого надсилання. Порядок передання у користування земельних ділянок під багатоквартирними будинками не розроблений Кабінетом Міністрів України, а відтак, на думку позивача, відсутні дані у державному земельному кадастрі про земельну ділянку, які є підставою для нарахування земельного податку, та відсутні докази державної реєстрації прав на таку земельну ділянку. Крім того, договір оренди прибудинкової території припинено, в зв'язку з тим, що землі не розмежовано, що ще раз підтверджує, що землевпорядних робіт проведено не було, тобто розмір земельного податку податковим органом розраховано самовільно. Податковим органом не надано доказів того, що позивач внесена до Державного земельного кадастру як користувач земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень, вбудованих в перший поверх житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 40,4 кв.м.

Відповідно до Договору оренди земельної ділянки, що укладений між приватним нотаріусом ОСОБА_2 та Криворізькою міською радою у 2005 році та зареєстрований 26.12.2005, ОСОБА_2 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку прибудинкової території житлового будинку відповідно до частки власності у житловому будинку для розміщення вбудованої нотаріальної контори з метою несільськогосподарського використання, яка знаходиться по АДРЕСА_1. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 56 кв.м. Договір укладено на 10 років.

Рішенням Криворізької міської ради № 2853 від 29.07.2014 припинено дію вищезазначеного договору за згодою сторін.

Управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області визначено вартість 1 кв. м. земельних ділянок, які перебувають в користуванні фізичних осіб, у т.ч. за адресою: вул. Косіора буд. 43 прим. 42 та нормативно грошова оцінка - 2245,98 грн. (без урахування коефіцієнтів індексації ( 2014 р. - 1,249; 2015 р. - 1,433; 2016 - 1,06).

Рішення Криворізької міської ради від 29.03.2017 року № 1522 «Про внесення змін до рішення міської ради» від 24.06.2015 № 3727 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу» на 2017 рік, та даних Управління Держгеокадастру фізичній особі ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання по сплаті земельного податку на 2017 рік за земельні ділянки під нежитловим приміщенням на загальну суму 715,86 грн., а саме: Розрахунок податку за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 прим.42: 2245,98* 1,249* 1,433* 1,06*0,3%* 10000*0,0056 = 715,86 грн., де: 0,3% - ставка земельного податку відповідно Рішення Криворізької Міськради.

Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 07.06.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 5453-1303 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік на суму 715,86 грн.

В силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статі 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 Податкового кодексу України).

Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач є власником нежитлових приміщень, за земельну ділянку під якими податковий орган оспорюваним податковим повідомленням-рішенням нарахував земельний податок. При цьому, в силу вимог статей 182, 334 ЦК та положень Закону № 1952-IV право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_2 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (нежилого приміщення).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 07.07.2015 у справі № 21-775а15 (826/12388/13-а)

Щодо посилання позивача на відсутність розрахунку грошового зобов'язання та невчасність надсилання податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Вказаною нормою не встановлено прямого обов'язку надсилання податковим органом розрахунку податкового зобов'язання. Такий розрахунок додається до податкового повідомлення-рішення за наявності такого. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у відповідь на звернення ОСОБА_2 податковим органом здійснено розрахунок грошового зобов'язання та направлено такий на адресу позивача. Надсилання податковим органом податкового повідомлення-рішення із затримкою в кілька днів не впливає на обов'язок особи сплачувати встановлені податковим законодавством податки та збори.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі № 804/5370/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно