Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2020 року у справі №280/1730/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 280/1730/19

провадження № К/9901/4843/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А. А. суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року (суддя Сіпака А. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (головуючий суддя Шлай А. В., судді Круговий О. О., Прокопчук Т. С. )

у справі № 280/1730/19

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганенка Олександра Олександровича, Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання дій незаконними та скасування постанови.

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганенка О. О., Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просив:

- скасувати повністю постанову № ЗП 1342/1150/НП/АВ/СПТД-ФС, прийняту Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області 16 серпня 2018 року про накладення штрафу в розмірі 372 300 грн на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за ненадання посадовій особі Головного управління Держпраці у Запорізькій області необхідних для проведення заходу контролю документів та пояснень,

- визнати протизаконними дії заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганенко О. О., пов'язані з реалізацією спірної постанови.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позов задоволено частково: скасовано про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16 серпня 2018 року №ЗП 1342/1150/НП/АВ/СПТД-ФС, винесену Головним управлінням Держпраці України у Запорізькій області. В іншій частині позову відмовлено.

3. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові.

4. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, 11 квітня 2018 року о 13 год. 30 хв. в приміщенні гаражів № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, які знаходяться у приватній власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та розташовані в гаражному кооперативі "Скіф", знаходилась одна особа, ОСОБА_2. Він перебував в гаражному приміщенні та займався виробництвом меблів в одязі, схожому на робочий, що зафіксовано засобами відеотехніки. В усних поясненнях, що зафіксовано засобами відеотехніки, ОСОБА_2 було сказано, що він проходить навчання з виробництва меблевого гарнітура впродовж тижня у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, стверджував, що найманих працівників у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 взагалі немає, працює він особисто; для транспортування меблів наймає водія з особистим автомобілем; зі слів ОСОБА_2 заробітну плату або винагороду за виконувану роботу він не отримував, трудовий договір чи будь-які інші договори (про навчання чи стажування) не підписували. Із пояснень сторожів гаражного кооперативу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в приміщенні вказаних вище гаражів впродовж кількох років, регулярно в різний час приїздять одні й ті ж люди в кількості трьох осіб на роботу з виробництва меблів. Із письмових пояснень фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 є колегою позивача та клієнтом з придбання меблів та намагався особисто змайструвати собі меблі на обладнанні та під керівництвом позивача.

6. За результатом інспекційного відвідування складено Акт від 13 квітня 2018 року №ЗП641/572/АВ, згідно з Розділом ІІІ якого виявлені порушення: ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України.

7.13 квітня 2018 року відповідачем прийнято припис про усунення виявлених порушень №ЗП641/572/АВ/П.

8.04 травня 2018 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у сумі 111690 грн.

9. Відповідно до наказу від 18 липня 2018 року № 1091 про проведення інспекційного відвідування, направлення на проведення інспекційного відвідування від 18 липня 2019 року № 505, інспекторами було здійснено спробу інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 для перевірки стану виконання припису від 13 квітня 2018 року №ЗП641/572/АВ/П. В ході інспекційного відвідування документальне підтвердження про виконання даного припису, а також документи щодо використання найманої праці, ведення яких передбачено законодавством про працю, позивач надати відмовився. У зв'язку з ненаданням об'єктом відвідування документів та неможливістю проведення інспекційного відвідування було складено вимогу про надання документів у строк до 25 липня 2018 року та акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20 липня 2018 року №ЗП1342/1150/НП, а також зупинено строк проведення інспекційного відвідування до 25 липня 2018 року.

10.25 липня 2018 року позивач до Головного управління Держпраці у Запорізькій області не з'явився, документи, зазначені у вимозі не надав.

11. У зв'язку з цим був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 25 липня 2018 року № ЗП1342/1150/НП/АВ.

12.16 серпня 2018 року уповноваженими посадовими особами було винесено постанову про накладення штрафу № ЗП1342/1150/НП/АВ/СПТД-ФС, відповідно до якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, було накладено штраф у розмірі 372 300 грн.

13. Вважаючи дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування протиправними та не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Задовольняючи позовні вимоги про скасування постанови про накладення штрафу, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не вчинялось жодних перешкод у діяльності інспекторів праці, сам по собі факт складання актів про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимоги не свідчить про вчинення активних дій позивачем для перешкоджання проведенню інспекційного відвідування.

При цьому, документи, які просив надати відповідач у позивача були відсутні.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

15. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим і апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.

16. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що 25 липня 2018 року позивач до Головного управління не з'явився, документи, зазначені у вимозі не надав. Ненадання позивачем жодних документів та пояснень щодо стану виконання припису підтверджує й сама позовна заява позивача. Ненадання посадовій особі Головного управління необхідних для проведення заходу контролю документів та пояснень є порушенням норм чинного законодавства, відповідальність за яке передбачена абз.6 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Рішення суду з приводу оскарження позивачем зовсім іншої постанови у справі №808/1790/18, на яке посилається позивач, було винесено набагато пізніше, ніж інспектор Головного управління виніс припис, вручив йому вимогу та склав акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.

17. У відзиві на касаційну скаргу позивач наголошує на протиправності дій відповідача, а також стверджує, що в усній формі було надано пояснення повноважному представнику Держпраці у Запорізькій області стосовно того, що у справі №808/1790/18 оскаржується постанова №ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу, що свідчить про те, що позивач не визнає обставин, викладених у приписі про усунення виявлених порушень №ЗП641/572/АВ/П.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу Законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює Держпраці та її територіальні органи, в тому числі й Головне управління Держпраці у Донецькій області у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

20. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок № 295).

21. Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

22. Згідно пп. 2 п. 11 Порядку № 295 інспектор праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування підприємства їх копії або витяги.

23. Пунктами 12,16,18 Порядку № 295 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

У разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

24. Відповідно до абз. 6,7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

25. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі №200/11885/18-а, від 23 квітня 2020 року у справі №804/1671/17, від 16 липня 2020 року у справі № 522/6990/17 Головне управління Держпраці у відповідній області як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю має право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, витребувані документи мають містити інформацію/відомості з питань, які є предметом перевірки. Через ненадання позивачем витребуваних документів, відповідач не реалізував наявне в нього повноваження, що є створенням перешкод у проведенні перевірки.

26. Застосовуючи цей підхід до обставин справи, що розглядається, слід врахувати таке.

27. У вимозі про надання/поновлення документів від 20 липня 2018 року №ЗП13421150/НП зобов'язано позивача надати свідоцтво про реєстрацію, накази про прийняття на роботу працівників з 13 квітня 2018 року по 20 липня 2018 року, повідомлення про прийняття на роботу працівників, наданих до органів ДФС протягом 13 квітня 2018 року - 20 липня 2018 року, трудові договори з найманими працівниками протягом 13 квітня 2018 року - 20 липня 2018 року, пояснення керівника щодо використання найманої праці.

28. Позивач стверджує і відповідач не спростовує цього, що ОСОБА_1 усно повідомляв уповноважену особу Головного управління Держпраці у Запорізькій області про відсутність документів на підтвердження виконання вимог припису №ЗП641/572/АВ/П, а також про оскарження у судовому порядку постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС.

29. Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що позивач не визнавав себе винним у порушенні, за яке його притягнуто до відповідальності постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04 травня 2018 року №ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у сумі 111690 грн., також вважав неправомірним висновок Головного управління Держпраці у Запорізькій області про те, що ОСОБА_2 не перебуває у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. У зв'язку з цим останнім було подано позов про скасування постанови від 04 травня 2018 року №ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 808/1790/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до першого заступника начальника Головного управління Держпраці України у Запорізькій області Дановського В. В. були задоволені частково: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 04 травня 2018 року № ЗП641/572/АВ/П/ТД-ФС про стягнення штрафу у розмірі 111690
грн.

31. Зі змісту рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року вбачається, що судами було встановлено, що матеріалами справи достеменно не підтверджується факт наявності між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трудових відносин та допуску останнього до виконання роботи без укладення трудового договору.

32. Верховний Суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що Головне управління Держпраці у Запорізькій області наділене повноваженнями перевіряти виконання власних приписів, а також стосовно того, що судових рішень у справі № 808/1790/18 не існувало на момент проведення перевірки стану виконання припису від 13 квітня 2018 року №ЗП641/572/АВ/П.

33. Водночас факт відсутності у позивача документів, які витребував відповідач та усне повідомлення про це повноважного представника Головного управління Держпраці у Запорізькій області свідчать про об'єктивну неможливість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надати документи, визначені відповідачем у вимозі від 20 липня 2018 року №ЗП13421150/НП.

34. У контексті обставин цієї справи, недоліком, який допустив позивач є те, що на вимогу відповідача не було надано письмових пояснень з викладенням відповідних обставин, а лише повідомлено уповноважену особу усно.

35. Колегія суддів враховує, що за неподання документів на позивача накладено штраф у розмірі 372 300 грн. Розмір вказаного штрафу є суттєвим для фізичної особи-підприємця. На переконання судової колегії, розмір такого штрафу є непропорційним з тим порушенням, що позивач не надав письмових пояснень про відсутність у нього витребовуваних документів.

36. У зв'язку з цим слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що постанова від 16 серпня 2018 року № ЗП 1342/1150/НП/АВ/СПТД-ФС, прийнята Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, про накладення штрафу в розмірі 372 300 грн на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за ненадання посадовій особі Головного управління Держпраці у Запорізькій області необхідних для проведення заходу контролю документів та пояснень є неправомірною.

37. З урахуванням викладеного, висновки судів попередніх інстанцій є правильними і доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

38. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст. 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

39. Верховний Суд, в межах касаційного перегляду, встановлених ст. 341 КАС України, не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.

40. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 280/1730/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб