Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року

Київ

справа №809/450/17

адміністративне провадження №К/9901/1777/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 809/450/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису від 02 березня 2017 року № 09-060102/124-100 та постанови від 16 березня 2017 року № 09-06-021/123, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Держпраці в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду, прийняту 17 травня 2017 року у складі головуючого судді Лучко О.О., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, постановлену 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Ніколіна В.В., суддів: Гінди О.М., Качмара В.Я.,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» (далі також - позивач, філія УМГ «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз») звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області в якому просило:

визнати протиправними та скасувати припис №09-060102/124-100 від 02 березня 2017 року та постанову №09-06-021/123 від 16 березня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуваною постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» накладено штраф у розмірі 3200,00 гривень за порушення вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: порушення вимог статті 42, частини першої статті 116, частини першої статті 117 КЗпП України, відповідальність за які передбачено абз.6 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Крім того, відповідачем видано припис №09-060102/124-100 від 02 березня 2017 року про усунення вказаних порушень та дотримання законодавства про працю. Вважають оскаржуваний припис протиправним, оскільки зазначені в ньому порушення вимог законодавства, які необхідно усунути, відсутні.

Так, при звільненні з роботи працівника ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням штату і чисельності працівників підприємством здійснювався порівняльний аналіз критеріїв визначення переважного права на залишення на роботі, а тому вважають висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 42 КЗпП України безпідставним.

Позивач зазначає, що ними не було вчинено порушення вимог статті 116 та статті 117 КЗпП України, оскільки з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок в день звільнення, а оскільки премія за 4 квартал 2016 року була виплачена працівникам підприємства 26 січня 2017 року відповідно до наказу від 25 січня 2017 року, то і ОСОБА_1 було виплачено розмір премії на картковий рахунок 26 січня 2017 року. Вважають безпідставним і висновок відповідача про не проведення індексації заробітної плати ОСОБА_1 в порушення вимог статті 95 КЗпП України.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 17 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року позов задовольнив повністю.

Визнав протиправним і скасував припис №09-06-0102/124-100 від 02 березня 2017 року, винесений головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області Василечко Т.Я. начальнику Богородчанського виробничого управління підземного зберігання газу філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_2

Визнав протиправною і скасував постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-06-021/123 від 16 березня 2017 року, на підставі якої на ПАТ «Укртрансгаз» накладено штраф у розмірі 3200 гривень.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати їх в частині стягнення судового збору.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, що судами неправомірно застосовано норму частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України про стягнення судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області, оскільки починаючи з 1 січня 2017 року Управління Держпраці в Івано-Франківській області, звільнене від сплати судового збору.

У запереченнях на касаційну скаргу представник позивача зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без зміни.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині стягнення судового збору, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За приписами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Водночас, відповідно до статті 308 КАС України в чинній редакції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області звільнене від сплати судового збору, а тому на думку відповідача суд першої інстанції приймаючи рішення в частині розподілу судових витрат помилково стягнув судовий збір саме з Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в той час як судові витрати необхідно було віднести за рахунок Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.

У свою чергу, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, Львівський апеляційний адміністративний суд залишив повністю поза увагою доводи відповідача в цій частині.

Проаналізувавши зміст ухвали суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що вона є завчасною, оскільки була прийнята без повного і всебічного дослідження заявлених відповідачем у апеляційній скарзі вимог.

За змістом норми частини першої статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З усього вищенаведеного слідує, що Львівський апеляційним адміністративним судом фактично не проведено перегляд постанови суду першої інстанції відповідно до вимог Глави 1 Розділу Ш Кодексу адміністративного судочинства України, а тому її законність не може бути перевірена Верховним Судом як судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного суду України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини п'ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини для перевірки обґрунтованості вимог відповідача, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 345, 349, 353, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх