Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року

Київ

справа №804/2647/17

провадження №К/9901/53642/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на військовій службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Олійника В. М. (головуючий), Верби І. О., Захарчук-Борисенко Н. В., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, постановлену у складі колегії суддів: Сорочка Є. О. (головуючий), Ключковича В. Ю., Кузьменка В. В.

І. Обставини справи:

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Служби зовнішньої розвідки України, в якому просив:

визнати неправомірним наказ Голови Служби зовнішньої розвідки України від 10 квітня 2013 року № 79-ОС про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «д» пункту 66 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України «за службовою невідповідністю»;

зобов'язати Голову Служби зовнішньої розвідки України відмінити наказ від 10 квітня 2013 року № 79-ОС про звільнення ОСОБА_1;

зобов'язати Голову Служби зовнішньої розвідки України поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді;

зобов'язати виплатити грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

2. Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування цієї заяви позивач зазначив, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач не проінформував його належним чином про звільнення, не надав копію витягу з наказу про звільнення та не провів із ним розрахунок при звільненні. За твердженнями позивача, про те, що він звільнений «за службовою невідповідністю», він дізнався з відповіді, яку отримав 23 березня 2017 року. За твердженням позивача, він дізнався про своє незаконне та неправомірне звільнення лише 23 березня 2017 року.

3. Ухвалою від 26 липня 2017 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд замінив первинного відповідача - Голову Служби зовнішньої розвідки України на Службу зовнішньої розвідки України.

4. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 3 жовтня 2017 року, яку залишено без зміг постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, залишив адміністративний позов без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутності підстав визнавати поважними причини пропуску цього строку.

ІІ. Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи

5. ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Служби безпеки України, а потім в органах Служби зовнішньої розвідки України з 10 липня 1996 року.

6. Відповідно до наказу від 10 квітня 2013 року № 79-ОС позивача звільнено зі служби в порядку реалізації дисциплінарного стягнення, накладеного наказом голови Служби зовнішньої розвідки України від 16 січня 2013 року № 6-ОС за пунктом «є» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «за службовою невідповідністю» з 15 квітня 2013 року.

7. Як повідомив позивач, про існування наказу про своє звільнення він дізнався, отримавши чергову відповідь і копію витягу з наказу 23 березня 2017 року. При цьому позивач зазначив у позові, що в неофіційний спосіб дізнався про накладення на нього дисциплінарного стягнення про звільнення «за службовою невідповідністю» 5 лютого 2013 року, а згодом у визначений законом термін подав на ім'я голови Служби зовнішньої розвідки України рапорт про незгоду з наказом, у якому обґрунтував свою позицію та просив відмінити наказ.

8. На підставі досліджених доказів, що містять державну таємницю, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач був обізнаний про накладення на нього дисциплінарного стягнення та про підстави звільнення зі служби у 2013 році.

9. З указаним позовом до суду позивач звернувся 24 квітня 2017 року.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Позивач, уважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

11. У касаційній скарзі її автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

12. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на необґрунтованості останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. За змістом частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин і звернення позивача до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

14. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга зазначеної статті).

15. Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

16. Згідно з частиною першою статті 100 цього ж Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

17. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина друга зазначеної статті).

18. Відповідно до пункту 9 частини 155 КАС України в наведеній редакції суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

19. Частина третя статті 3 КАС України закріплює, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

V. Позиція Верховного Суду

21. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, суд виходить з такого.

22. Змістом статті 99 в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин і звернення позивача до суду, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

23. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками останніх про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які би давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які би зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду майже на чотири роки.

24. Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами першої й апеляційної інстанцій фактичних обставин справи.

25. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

26. При цьому законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

27. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно наданій юридичній оцінці встановлених судами фактичних обставин справи, із дотриманням норм процесуального права.

28. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VI. Судові витрати

29. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 804/2647/17залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець