ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа №804/1510/16

адміністративне провадження №К/9901/23411/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді: Анцупова Т.О., Кравчук В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Еліона» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.02.2017р. (суддя - Кравцов О.В.) у справі №804/1510/16 (К/800/4390/17) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еліона» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У березні 2016р. ТОВ «Еліона» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 17.02.2016р. № 13- СК «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт».

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю оскаржуваного рішення відповідача, оскільки декларація про початок виконання будівельних робіт скасована з підстав наведення в декларації недостовірних даних, проте, які саме дані виявились недостовірними відповідачем не зазначено, позивач наполягає на дійсності та правомірності всіх наведених даних.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2016р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровської області від 17.02.2016р. №13- СК «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2016р. скасовано та ухвалено нову, якою у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2017р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Еліона» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017р., на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції відмовляючи у відкритті касаційного провадження у даній справі, погодився з висновками суду апеляційної інстанції що Товариство навело недостовірні дані в декларації про початок будівельних робіт, оскільки дані стосовно мети відведення земельної ділянки, площі земельної ділянки, переданої в оренду та суборенду, а також стосовно площі забудови не відповідають даним, зазначеним ТОВ «Еліона» у Декларації про початок виконання будівельних робіт від 22.07.2014 №ДП 083142030679. Крім того, недостовірність інформації, яка зазначена ТОВ «Еліона» у Декларації полягає також у відсутності містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки на об'єкт будівництва «Будівництво торгівельного центру по вул. Дмитра Донського, 2а у м. Дніпропетровську», оскільки вихідні дані, а саме містобудівні умови та обмеження на будівництво саме торгівельного центру за вказаною адресою уповноваженим органом Дніпропетровської міської ради не видавались.

Також касаційний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідач мав законні підстави для прийняття спірного рішення про скасування реєстрації Декларації №13- СК від 17.02.2016р., оскільки скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 22.07.2014р. №ДП 083142030679, обумовлено доведеним належними доказами фактом подання позивачем, замовником будівництва, недостовірних даних, наведених у цій Декларації.

У серпні 2017 року ТОВ «Еліона» (в порядку глави 3 розділу ІУ КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017р.) звернулось до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.02.2017р. у справі №804/1510/16 (К/800/4390/17) на підставі пункту першого частини 1 статті 237 КАС України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах статей 36, 38, 39-1 Закону України від 17.02.2011р. №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 9, 22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №466 та Додатку №2 до цієї постанови.

У заяві ТОВ «Еліона» просило скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.02.2017р., постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017р. та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2016р.

Як на приклад неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права позивач посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014р. №К/800/18943/14, від 15.12.2016р. №К/800/15950/16, від 15.12.2016р. №К/800/49197/15, від 29.05.2017р. №К/800/14503/17, від 01.06.2017р. №К/800/17585/16, від 15.06.2017р. №К/800/8767/17.

У цих рішеннях, серед іншого, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що в контексті норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівництво об?єкта завершується реєстрацією права власності на об?єкт містобудування, а проведення архітектурно-будівельного контролю здійснюється у процедурі його створення.

Відповідно до пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (затв. постановою КМ України від 23.05.2011р. №553) окремою та самостійною підставою для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Така перевірка здійснюється протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Водночас у визначений зазначеним Порядком строк Інспекцією не було вжито заходів щодо виявлення порушень, які в подальшому стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

З завершальним етапом створення об'єкту містобудування, тобто реєстрацією права власності, як це передбачено частиною 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», законом, а саме частиною другою статті 331 ЦК України, пов'язується момент набуття права власності на новостворене майно, тобто виникнення правовідносин власності та, відповідно, їх регулювання нормами цивільного законодавства.

Крім того, у зазначених рішеннях суд касаційної інстанції застосував положення частини 2 статі 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва, в зв?язку з чим прийшов до висновку, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт припинила свою чинність з моменту реєстрації декларації про готовність об?єкта до експлуатації.

Ухвалою Верховного Суду України від 21.09.2017р. відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еліона» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.02.2017р.

У зв'язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції після 15.12.2017р., матеріали заяви передано для розгляду до до Верховного Суду.

За правилами підпукту 1 пункту першого Перехідних положень КАС України (в редакції Закону після 15.12.2017р.) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше;

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, суд прийшов до наступних висновків.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 22.07.2014р. відповідачем зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за №ДП 083142030679 по об'єкту «Будівництво торгівельного центру по вул. Д. Донського, 2а у м. Дніпропетровськ», подану замовником будівництва - ТОВ «Еліона».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 08.08.2014р. по зазначеному об??єкту відповідачем зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №143142200415.

Також судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2014р. ТОВ «Еліона» здійснено реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно, а саме будівлю торгівельного центру по вул. Дмитра Донського, 2а у м. Дніпропетровськ, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

В подальшому, 17.02.2016р. відповідачем прийнято рішення №13- СК «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована за №ДП 083142030679 від 22.07.2014 по об'єкту: «Будівництво торгівельного центру по вул. Дмитра Донського, 2а у м. Дніпропетровськ» (замовник - ТОВ «Еліона»).

Підставою для прийняття зазначеного рішення стали відомості, надані прокуратурою Дніпропетровської області стосовно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 09/2664 від 24.12.2012р., виданих Головним архітектурно - планувальним управлінням Дніпропетровської міської ради, на підставі яких відповідачем встановлено факт подання замовником будівництва - Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліона» недостовірних даних, зазначених в декларації про початок виконання будівельних робіт по об'єкту: «Будівництво торгівельного центру по вул. Дмитра Донського, 2а у м. Дніпропетровськ» № ДП 083142030679 від 22.07.2014р.

Вважаючи, що зазначені недостовірні дані є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом та на підставі ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності відповідач прийняв оскаржене рішення від 17.02.2016р. №13- СК «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт».

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Зазначені у цій статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 36 Закону №3038-VІ право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Частиною 7 цієї ж статті передбачено підстави скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, до яких, зокрема, віднесено: встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави дійти висновку про те, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов'язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію).

В свою чергу, Державна архітектурно-будівельна інспекція може скористатися наданим їй правом відмови у реєстрації декларації або повернення поданої декларації з підстав, визначених статтею 36 Закону №3038-VІ, в т.ч., у зв'язку з поданням неповної інформації у такій декларації.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката (ч. 5 ст. 39 Закону №3038-VI).

Згідно частини 9 статті 39 Закону №3038-VI, зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (ч.10 ст.39 Закону №3038-VI ).

Відповідно до частини 2 статті 39-1 Закону №3038-VI у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 26 Закону №3038-VІ завершальним етапом будівництва об'єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об'єкт.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення ТОВ «Еліона» дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт.

З моменту реєстрації відповідачем Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, з якою пов?язується закінчення будівництва об'єкта містобудування, а також внаслідок реєстрації ТОВ «Еліона» 28.11.2014р. права власності на новостворений об'єкт містобудування, Декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпала дію.

Незважаючи на те, що в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено факт набуття позивачем права власності на новостворений об'єкт містобудування, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, на такі обставини уваги не звернув і передбачені Законом №3038-VІ наслідки щодо часових меж чинності документів, які дають право на виконання будівельних робіт, не застосував, у зв?язку з чим ухвалив рішення яким відмовив у задоволенні позовних вимог, дійшовши висновку щодо правомірності дій відповідача в частині прийняття оскаржуваного рішення про скасування реєстрації спірної Декларації про початок виконання будівельних робіт від 22.07.2014р. №ДП 083142030679.

Враховуючи наведене, висновки судів апеляційної та касаційної інстанції про відмову у позові грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 243 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 237 цього Кодексу.

За правилами частини 2 зазначеної статті за наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд, зокрема, у разі неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

За таких обставин ухвалені у справі рішення суду касаційної та апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), -

постановив:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Еліона» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017р. та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.02.2017р. - скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2016р. у даній справі залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук