Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №813/4398/16

адміністративне провадження №К/9901/47464/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області

на постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 (суддя Кухар Н.А.)

та Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 (судді Макарик В.Я., Большакова О.О., Глушко І.В.)

у справі №813/4398/16 (876/11573/17)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скомекс-Україна»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скомекс-Україна» (далі- Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області (далі- ДФС) від 10.11.2016.

Позов мотивовано безпідставністю висновків ДФС про те, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на прибуток, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС №0004661401 та №0004671401 від 10 листопада 2016 року.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні адміністративного позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Товариство заперечень на касаційну на надало.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 25.11.2013 по 30.06.2016 ДФС складено акт від 21.10.2016.

В акті викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135; п.137.1, п.137.10 ст.137; п.149.1 ст.149; п.152.1 ст.152 Податкового Кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 615 125 грн.

На цій підставі ДФС 10.11.2016 прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0004661401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 1 859 279.00 грн. (1 615 125,00 грн. - основне зобов'язання, 244 154 грн. - штрафні санкції);

- №0004671401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 109 178 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що Товариство не відобразило у бухгалтерській документації в розділі інші доходи вартість придбаного у невстановлених осіб молока на суму 3 430 488 гривень, як безоплатно отриманого товару. Цей висновок ДФС зроблено в зв'язку з тим, що під час перевірки позивач не надав журналів обліку господарств виробників сирого товарного молока, обов'язковість ведення яких визначена Наказом Міністерства аграрної політики України від 21.03.2002 року №18 «Про затвердження Ветеринарних і санітарних вимог до пунктів закупівлі молока від тварин, які утримуються в особистих селянських господарствах» та жодних інших документів щодо ідентифікації та реєстрації тварин (корів) та їх приналежність до конкретної фізичної особи, внаслідок чого неможливо встановити факт здачі молока певними особами та наявність у них достатньої кількості корів для здачі такої кількості молока.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток підприємств, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі придбання товарів внормовано статтями 14,134,135 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення Підприємством вимог податкового законодавства та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» спростовано під час розгляду справи.

Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів того, що Товариством отримано від невстановлених осіб безоплатно товар у вигляді молочних продуктів на загальну суму 3 430 488 грн.

Водночас, позивачем надано докази фактичного отримання молочної продукції, використання її у своїй господарській діяльності та розрахунку з постачальниками цієї продукції, тобто реальності виконання господарських операцій з придбання сирого молока від постачальників.

Крім того, Товариством надано документи бухгалтерського обліку, що за своїм змістом та формою відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на це, судами обґрунтовано зроблено висновок про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих господарських операцій.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) та частини 2 статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017), відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Відтак, касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова