Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2019 року у справі №813/1091/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 813/1091/18

адміністративне провадження № К/9901/27267/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації

на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Карп'як О. О. від 18.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гудими Л. Я., суддів: Довгополова О. М., Святецького В. В. від 15.09.2020

у справі № 813/1091/18

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свєнціцького-16"

до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Міністерство культури та інформаційної політики України, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, ОСОБА_1,

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2018 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свєнціцького-16" (далі також - позивач, ОСББ "Свєнціцького-16", ОСББ) звернулося до суду з позовом до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (далі також - відповідач, Департамент), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство культури та інформаційної політики України, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, ОСОБА_1, в якому просило визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від
20.11.2017 № 56-ос "Про внесення до Переліку об'єктів культурної спадщини щойно виявлених пам'яток".

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від
20.11.2017 № 56-ос "Про внесення до Переліку об'єктів культурної спадщини щойно виявлених пам'яток".

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2018 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Верховного Суду від 21.11.2019 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2018 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 скасовано; справу № 813/1091/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
15.09.2020, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 20.11.2017 № 56-ос "Про внесення до Переліку об'єктів культурної спадщини щойно виявлених пам'яток"; стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань 1762,00 грн сплаченого судового збору на користь позивача.

6.22.10.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від
18.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
15.09.2020, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

7. Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

8.16.01.2021 від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ

9. Судами встановлено, що 10.05.1982 складено Акт загального огляду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час - АДРЕСА_2), згідно з яким знос частин та конструкцій житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 становить 30-50%, а сам житловий будинок потребує комплексного капітального ремонту.

10.06.07.2007 Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради видано наказ № 317, відповідно до якого цей житловий будинок знято з балансу Львівської міської ради.

11.28.11.2013 проведено державну реєстрацію юридичної особи, у власності та управлінні якої перебуває житловий будинок - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свєнціцького-16".

12.09.09.2014 видано свідоцтво (індексний номер: 26566949) та проведено державну реєстрацію права власності позивача на земельну ділянку (загальна площа 0,0977 га, кадастровий номер: 4610136600:07:004:0040, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_2.

13. Відповідно до звіту Львівського філіалу Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ Проектреконструкція" про технічне обстеження та висновки "Визначення технічного стану житлового будинку на АДРЕСА_2" (замовлення 7.1.098-ТВ-2015; 2015 рік): а) обстеженням житлового будинку встановлено, що основні несучі конструкції і елементи знаходяться в загальному у незадовільному, частково ветхому технічному стані; б) середньозважений фізичний знос житлового будинку складає 69,00%; в) існує загроза створення аварійної ситуації з місцевим обвалом окремих ділянок конструктивних елементів житлового будинку внаслідок значних руйнувань та деформацій; г) питома вага ремонту житлового будинку при виявлених пошкодженнях становить 79,60% відносно відновної вартості об'єкта (при такій значній питомій вартості ремонту виконання ремонтно-відновлювальних робіт житлового будинку недоцільне).

14.19.01.2016 Відділом охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації направлено листа позивачу № 4/35, яким погоджено історико-містобудівне обґрунтування будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем на АДРЕСА_2, виконане Приватним підприємством "Ярко і К".

15. Відповідно до листа відповідача від 17.05.2016 №16-655 цей житловий будинок не є об'єктом культурної спадщини (пам'яткою архітектури) м. Львова.

16.18.05.2016 Міністерством культури України направлено листа позивачу № 406/10/61-16, яким також погоджено історико-містобудівне обґрунтування будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем на АДРЕСА_2, розроблене Приватним підприємством "Ярко і К".

17. Виходячи з погодженого історико-містобудівного обґрунтування будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2, цей житловий будинок належить до категорії фонової забудови та відноситься до числа запущених і перебуває в аварійному стані.

18.18.05.2016 Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради направлено листа позивачу № 04-997, в якому зазначено, що житловий будинок до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини не внесено.

19. Згідно з листом Міністерства культури України від 26.05.2016 № 1775/10/13-16 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України ні як пам'ятка місцевого значення, ні як пам'ятка національного значення та не включений до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури"; подання про занесення житлового будинку до Державного реєстру нерухомих пам'яток України від місцевого органу охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації до Міністерства культури України не надходило.

20.30.11.2017 набрала законної сили постанова Галицького районного суду м.

Львова від 26.09.2017 у справі № 461/2948/17 за адміністративним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свєнціцького-16" до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, третя особа Львівська міська рада, про визнання протиправними бездіяльності та рішення, зобов'язання вчинити дії, якою встановлені наступні преюдиціальні факти:

- 12.02.2015 позивач звертався до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради через Центр надання адміністративних послуг (вх. № 2-2234/АП) із заявою від 11.02.2015 № 14, у якій просив надати висновок про історико-містобудівне обґрунтування розміщення об'єкта нового будівництва, багатоквартирного житлового будинку, на території історичного ареалу м. Львова за адресою: АДРЕСА_2;

- 30.03.2015 у відповідь на заяву позивача від 11.02.2015 № 14 (вх. № 2-2234/АП від 12.02.2015) Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради листом № 04-673 повідомлено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свєнціцького-16", що подане на розгляд історико-містобудівне обґрунтування розглянуто на засіданні Консультативної ради при Управлінні охорони історичного середовища Львівської міської ради (протокол № 77 від
25.03.2015). Згідно з рішенням ради згадане історико-містобудівне обґрунтування необхідно доопрацювати з урахуванням ряду зауважень та рекомендацій;

- 14.11.2016 позивач звертався до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради через Центр надання адміністративних послуг (вх. № 3-О-73114/АП-04) із заявою від 14.11.2016, у якій просив надати висновок про можливість та умови здійснення містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень на території історичного ареалу міста у разі реалізації намірів забудови земельної ділянки щодо об'єктів, реконструкція яких здійснюється на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки: багатоквартирний житловий будинок з підземним паркінгом та з вбудованим приміщенням комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_2;

- 22.12.2016 у відповідь на заяву позивача від 14.11.2016 (вх. № 3-О-73114/АП-04 від 14.11.2016) Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради листом № 04-2979 повідомлено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свєнціцького-16" про неможливість надати позитивну відповідь на звернення з огляду на те, що по-перше, згідно з ухваленим рішенням Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Управлінні охорони історичного середовища Львівської міської ради (протокол № 92 від 30.11.2016) проектована новобудова не вписується у сформоване архітектурне середовище вулиці через її надмірну висотність, а, по-друге, не враховано рішення Консультативної ради від 25.03.2015 (протокол № 77) в частині збереження існуючого будинку (за адресою: АДРЕСА_2).

21. Листом від 14.04.2017 № 04/1032 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради скерувало відповідачеві (для розгляду на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини) облікову документацію на будинок за адресою: АДРЕСА_2 в складі: облікової картки об'єкта культурної спадщини та акта огляду технічного стану об'єкта культурної спадщини.

22.03.05.2017 на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області при Департаменті архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації (протокол № 4) запропоновано виготовити історичну довідку на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, рекомендовано зазначений об'єкт до внесення в Державний реєстр нерухомих пам'яток України та Перелік щойно виявлених пам'яток архітектури, а також вирішено скерувати облікову документацію на розгляд науково-методичної ради Міністерства культури України.

23.20.11.2017 видано наказ Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації № 56-ос "Про внесення до Переліку об'єктів культурної спадщини щойно виявлених пам'яток", яким внесено будинок по АДРЕСА_2 до цього Переліку.

24. Позивачем надіслано на адресу Міністерства юстиції України адвокатський запит від 10.12.2019 з проханням повідомити перелік науково-дослідних інститутів судових експертиз, котрі здатні провести (самостійно або із залученням інших фахівців у галузі архітектури, історії, культури тощо) мистецтвознавчу експертизу пам'ятки архітектури (згідно з наказом Міністерства культури України від 20.02.2018 № 150) - будинку за адресою: АДРЕСА_2, виходячи з наведених у запиті запитань.

25. З листа Міністерства юстиції України від 21.12.2019 № 48278/43893-33-19/9.2.2 вбачається, що право на проведення судової мистецтвознавчої експертизи мають експерти Київського та Харківського науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України.

26. Листом від 20.12.2019 № 5653/3630-08-19 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України повідомив про неможливість проведення відповідних досліджень у зв'язку з відсутністю фахівців з даного виду досліджень.

27. Листами від 23.12.2019 № 11/01-13/17975-19 та від 13.01.2020 № 6/05-28/9/20 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України та Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України відповідно повідомили про неможливість проведення відповідних досліджень.

28.10.01.2020 позивачем подано заяву до експерта на проведення будівельно-технічної експертизи.

29.10.03.2020 складено висновок експерта №10/01/20 судової будівельно-технічної експертизи за заявою позивача, на розгляд експерта поставлені наступні питання:

1. Чи відповідає будинок за адресою: АДРЕСА_2 за своїми об'ємно-планувальними рішеннями первинному проектному плану даного будинку (Plan domu mieszkalnego), датованому 1895 роком? Якщо не відповідає, то у чому полягають невідповідності?

2. Чи проводилися у будинку за адресою: АДРЕСА_2 з моменту його спорудження перепланування, реконструкції та/або перебудови (зокрема, добудови)? Якщо так, то:

2.1 що саме проводилося і яким чином це вплинуло на будинок?

2.2 яким чином на будинок за адресою: АДРЕСА_2 вплинула його трансформація (перетворення) на багатоквартирний житловий будинок?

2.3 чи було створено внаслідок цього нову річ (нові речі)?

3. Чи відповідає будинок за адресою: АДРЕСА_2 вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

4. Який технічний стан (ступінь фізичного зношення) будинку за адресою: АДРЕСА_2 Які конструктивні елементи будинку за адресою: АДРЕСА_2 не придатні до подальшої безпечної експлуатації?

5. Чи є будинок за адресою:

АДРЕСА_2 аварійним? 30.10.01.2020 складено висновок експерта № 10/01/20 судової будівельно-технічної експертизи за заявою голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свєнціцького-16" Скробацького І. В., наступного змісту:

1. Планування будинку за адресою: АДРЕСА_2, функціональне призначення його окремих приміщень, техніко-економічні показники (площа забудови, загальна кількість квартир та приміщень, площа житлового будинку та площа забудови), а також окремі конструктивні елементи будинку не відповідають за своїми об'ємно-планувальними рішеннями первинному проектному плану даного будинку (Plan domu mieszkalnego), датованому 1895 роком. Невідповідності полягають у наступному:

- згідно з наданим на дослідження Актом "Общего осмотра жилого дома" АДРЕСА_1 від 10.05.1982, а також технічним паспортом від 20.09.2009 об'єкт дослідження є багатоквартирним будинком зблокованого типу, в якому розміщено чотири квартири, на відміну від об'ємно-планувального рішення первинного проекту (Plan domu mieszkalnego), яким передбачено одноквартирний будинок;

- у підвальному поверсі наявні наступні невідповідності об'ємно-планувальним рішенням первинного проекту: наявний додатковий вихід з цокольного поверху на приквартирну ділянку через приміщення 2-7; це приміщення не було передбачено об'ємно-планувальним рішенням первинного проекту. Також в несучих стінах цокольного поверху з приміщення 2-7 наявні три дверних отвори та один віконний, що виходить на фасад АДРЕСА_2, яких також не передбачено первинним проектом; наявний додатковий вихід з цокольного поверху на приквартирну ділянку через приміщення II, а також через приміщення VI, що не було передбачено первинним проектом; наявний дверний отвір, що сполучає приміщення III та V цокольного поверху, не передбачений первинним проектом; відсутній вихід (сходовий марш) з цокольного поверху на перший поверх, який передбачався первинним проектом; наявні три прольоти склепінчастих перекрить цокольного поверху замість передбачених первинним проектом двох, в кімнатах № 4-5 та № 6-7 цокольного поверху, приміщення 2-1 та 2-2 згідно з технічним паспортом; склепінчасте перекриття у приміщеннях № 11 та 12 цокольного поверху влаштовано впоперек приміщень, натомість згідно з первинним проектом склепіння передбачено вздовж цих приміщень; відсутні частини стін (перегородок) цокольного поверху, передбачені об'ємно-планувальним рішенням первинного проекту, між кімнатами з умовним позначенням: № 2 та № 3; № 4 та № 5; № 6 та № 7; № 13 та № 14, які передбачались товщиною 45 см; наявна ніша (потоншення) в стінах цокольного поверху між кімнатами № 4-6 та № 5-7, яка не передбачалась первинним проектом, приміщення 2-1 та 2-2 згідно з технічним паспортом; відсутній дверний отвір, передбачений первинним проектом, який повинен був сполучати приміщення № 12 та № 14 цокольного поверху; влаштовано перегородки, що розділяють приміщення № 10 цокольного поверху на три приміщення;

- на першому поверсі наявні наступні невідповідності об'ємно-планувальним рішенням первинного проекту: відсутні передбачені первинним проектом сходи та вхід з двору в приміщення №1, а також змінено фасад, на якому відсутні дерев'яні елементи декору зовнішніх стін приміщення № 1, приміщення 4-5 згідно з технічним паспортом; наявна дерев'яна тераса ліворуч головного входу в будинок (у приміщення №5), влаштована на металевих стійках, яка не передбачена первинним проектом; наявна цегляна прибудова більших розмірів ніж передбачено первинним проектом, приміщення № 12,13, приміщення 3-4 згідно з технічним паспортом; наявне прибудоване приміщення №14 та площадка, з якої влаштовано вхід в квартиру НОМЕР_1, що не передбачено об'ємно-планувальним рішенням первинного проекту, приміщення 36-6 згідно з технічним паспортом; внутрішнє планування приміщень не відповідає об'ємно-планувальним рішенням первинного проекту, планування змінено шляхом влаштування нових внутрішніх перегородок та закладення цеглою окремих дверних отворів;

- відповідність конструкцій даху будинку об'ємно-планувальним рішенням первинного проекту не вдалось встановити, оскільки дах повністю зруйновано.

2. У будинку за адресою: АДРЕСА_2, виявлено ряд змін, які містять ознаки виконання наступних робіт:

- перепланування, а саме: розбирання перегородок (відсутня значна частина перегородок цокольного поверху, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів (влаштовано приміщення № 1 з виходом на приквартирну ділянку, приміщення 2-7 згідно з технічним паспортом);

- реконструкції, а саме: змінено геометричні розміри об'єкта дослідження (шляхом перебудови приміщень № 12,13, добудови приміщення №14 та площадки, з якої влаштовано вхід в квартиру НОМЕР_1, а також змінено функціональне призначення окремих приміщень та будинку в цілому, оскільки згідно з об'ємно-планувальним рішенням первинного проекту об'єкт дослідження запроектовано одноквартирним, тобто комплекс взаємопов'язаних приміщень для проживання однієї сім'ї, натомість згідно з Актом "Общего осмотра жилого дома" АДРЕСА_1 від 10.05.1982, а також технічним паспортом станом на 20.09.2009 об'єкт дослідження -багатоквартирний (чотири квартири) з окремими входами у квартири та окремими комплексами взаємопов'язаних приміщень.

Внаслідок виконання робіт з перепланування, реконструкції з добудовою та перебудовою у будинку за адресою: АДРЕСА_2, змінено загальні геометричні розміри будинку шляхом виконання перебудови (приміщення першого поверху № 12) та добудови (приміщення першого поверху № 14), влаштовано додаткові виходи з будинку (приміщення цокольного поверху № 1,8,14), виконано внутрішнє перепланування із зміною функціонального призначення окремих приміщень, внаслідок чого будинок трансформувався (перетворився) на багатоквартирний.

Трансформація (перетворення) будинку на багатоквартирний (чотири квартири) V вплинула на зміну об'ємно-планувального рішення первинного проекту (Plan domu mieszkalnego), а також на зміну загальних геометричних розмірів, кількості приміщень та площу об'єкта дослідження. Внаслідок трансформації (перетворення) в будинку утворено чотири окремі комплекси взаємопов'язаних приміщень (квартири), кожен з яких використовувався для проживання однієї сім'ї різного чисельного складу. Згідно з технічним паспортом кожен окремий комплекс приміщень включає: не менше однієї житлової кімнати, кухню, ванну кімнату (або вбиральню), туалет (або суміщений санвузол), а також передпокій (у вигляді коридору або сходової).

Для квартир НОМЕР_4 та № НОМЕР_1 передбачено окремі виходи на приквартирну ділянку, а для квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_3 влаштовано окремий вихід через "передпокій" спільного користування у вигляді сходової з якої влаштовано також вихід на горище.

Внаслідок виконаних робіт по реконструкції з добудовою та перебудовою за період експлуатації будинку за адресою: АДРЕСА_2, його об'ємно-планувальні рішення, зазначені в первинному проекті (Plan domu mieszkalnego), датованому 1895 роком, зазнали трансформації (перетворення), що вплинуло на зміну функціонального призначення будинку, його окремих приміщень, а також його фізичних характеристик (технічних показників) (геометричних розмірів, площі забудови, кількості кімнат та квартир), внаслідок чого створено "нову річ".

3. Будинок за адресою: АДРЕСА_2 не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Перелік невідповідностей вимогам діючих на даний час нормативно-правовим актам у галузі будівництва подано у таблиці 2.

4. Технічний стан будинку за адресою: АДРЕСА_2 згідно з СОУ ЖКГ
75.11-35077234.0015:2009 - "Ветхий" (Стан несучих конструктивних елементів аварійний, а ненесучих - дуже ветхий. Обмежене використання елементами будинку своїх функцій); ступінь фізичного зношення об'єкта дослідження, з врахуванням ступеня фізичного зношення окремих його конструктивних елементів, становить - 77,66%. До подальшої безпечної експлуатації непридатні наступні конструктивні елементи: фундаменти та цоколь; стіни; перегородки; перекриття; підлога; дах і покрівля (повністю зруйновані); вікна і двері; сходи; оздоблення; площадки; відмостка; карнизи; декор.

5. Будинок за адресою: АДРЕСА_2 згідно з ДСТУ-Н Б В 1.2-18:2016 відноситься до категорії технічного стану "4" - аварійний. Експлуатація об'єкта заборонена.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

31. Позивач в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що при виданні оскаржуваного наказу не було взято до уваги наявність, починаючи з травня 2016 року, погодженого як Львівською обласною державною адміністрацією, так і Міністерством культури України історико-містобудівного обґрунтування будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2. Облікова документація (в тому числі облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини) на житловий будинок складена без залучення та без урахування інтересів позивача, а також така документація не відповідає вимогам законодавства. Відповідачем не забезпечено дотримання Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158. Також відповідачем не враховано факту невідповідності житлового будинку критеріям, зазначеним у Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760.

32. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оспорюваний наказ видано відповідно до норм права, що регулюють питання виявлення, обліку та охорони об'єктів культурної спадщини, а саме Закону України "Про охорону культурної спадщини" і наказу Міністерства культури України від
11.03.2013 № 158 "Про затвердження Порядку обліку об'єктів культурної спадщини".

Наказ Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 20.11.2017 № 56-ос "Про внесення до Переліку об'єктів культурної спадщини щойно виявлених пам'яток" прийнято на підставі протоколу засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області (протокол від 03.05.2017 № 4). Рішення рекомендувати об'єкт на АДРЕСА_2 до внесення у перелік щойно виявлених пам'яток архітектури та у Державний реєстр нерухомих пам'яток України з наступним скеруванням облікової документації на розгляд науково-методичної ради Міністерства культури України одноголосно прийнято членами Консультативної ради. Під час розгляду відповідного питання обставина погодження історико-містобудівного обґрунтування будівництва житлового будинку на АДРЕСА_2 відома не була. Облікову документацію та акт технічного стану об'єкта культурної спадщини на будинок АДРЕСА_2 було скеровано для розгляду Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради.

33. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради заперечувало щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ прийнято відповідно до норм права, що регулюють питання виявлення, обліку та охорони об'єктів культурної спадщини. Всі правові підстави та необхідна облікова документація для занесення будинку АДРЕСА_2 до Переліку об'єктів культурної спадщини були дотримані. Позиція позивача стосовно невзяття до уваги історико-містобудівного обґрунтування будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 є безпідставною, адже таке обґрунтування не може вважатися обліковою документацією, не встановлює факти виявлення, дослідження, фіксації об'єкта культурної спадщини та виконане до проведення відповідних заходів. Звіт про технічне обстеження та висновки "Визначення технічного стану житлового будинку на АДРЕСА_2" виконаний ще у 2015 році і на даний час не є актуальним.

34. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство культури України заперечувало щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач листом від 04.12.2017 № 16-2812 надіслав до Міністерства культури України подання на занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України будинку по АДРЕСА_2. До цього подання додано облікову картку на зазначений об'єкт культурної спадщини, коротку історичну довідку, акт технічного стану пам'ятки, фотофіксацію пам'ятки, а також витяг з протоколу засідання Консультативної ради від 03.05.2017. Зважаючи на рекомендації Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, наказом Міністерства культури України від 20.02.2018 № 150 занесено пам'ятку культурної спадщини будинок по АДРЕСА_2 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку архітектури місцевого значення.

35. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на те, що спірний наказ не відповідає вимогам законодавства, оскільки органами влади не враховано вже отримане до того позивачем історико-містобудівне обґрунтування будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2, з якого очевидно, що за цією адресою відсутні об'єкти культурної спадщини, а згадуваний будинок відноситься до фонової забудови, при цьому запущений і перебуває в аварійному стані; облікова документація на будинок складена без залучення та без урахування інтересів зацікавлених осіб; облікова карта на будинок складена не за формою, затвердженою наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 №295/104; зазначено недостовірну інформацію про дату створення об'єкта, дати його трансформацій, характер розташування об'єкта у містобудівному середовищі, габаритні розміри, функціональну типологію, матеріали з яких виконано об'єкт, немає генерального плану території з позначенням зон охорони тощо; облікова карта складена
25.01.2017, однак рішення, згідно з яким об'єкт взято на державний облік прийняте 20.11.2017 через десять місяців, що у свою чергу об'єктивно унеможливлює наявність інформації про таке рішення на момент складання цієї облікової картки; порушено норми додатку №5 до наказу МКТ України від 02.11.2009 №956/0/16-09 та не дотримано вимог додатку №1 до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини; у належний спосіб не визначено та не обґрунтовано предмет охорони; не зрозуміло, яким критеріям, визначеним у Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України насправді відповідає будинок; не враховано факт численних трансформацій (реконструкції, перепланування, добудови, перебудови тощо) будинку у порівнянні з первісним проектним станом.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ

36. Верховний Суд, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції у постанові від
21.11.2019 виходив з того, що серед аргументів позовної заяви вказано, що відповідачем не враховано (з огляду, зокрема, на технічний стан) факт невідповідності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 критеріям, зазначеним у Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760. Це питання має значення для вирішення спору по суті. Водночас суд не має спеціальних знань, щоб встановити факт відповідності чи невідповідності житлового будинку критеріям, зазначеним у цьому Порядку. Натомість суд не призначив експертизу.

37. Львівський окружний адміністративний суд, ухвалюючи рішення від 18.06.2020, з висновками якого погодився Восьмий апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи постанову від 15.09.2020, виходив з того, що видаючи наказ від 20.11.2017 № 56-ос "Про внесення до Переліку об'єктів культурної спадщини щойно виявлених пам'яток" відповідач відсутність факту підтвердження відповідності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 критеріям, передбаченим Порядком визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, проігнорував; наявності належної та повної облікової документації (облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану об'єкта) не забезпечив; заходів, спрямованих на дотримання прав та охоронюваних законом інтересів позивача не вжив, а відтак дійшов передчасних висновків про віднесення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 до числа щойно виявлених об'єктів культурної спадщини і, як наслідок, безпідставно вніс згаданий житловий будинок до Переліку об'єктів культурної спадщини.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

38. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що занесення будинку по АДРЕСА_2 до щойно виявлених об'єктів культурної спадщини не порушує права ОСББ, а тому у нього відсутнє таке суб'єктивне право як право на позов. Суди не повинні були досліджувати та враховувати при прийнятті рішення історико-містобудівне обґрунтування будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2. Під час прийняття оспорюваного Наказу коротка історична довідка була наявна у матеріалах та повна облікова документація була надіслана до Міністерства культури України для її погодження та включення об'єкта (житлового будинку) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Не відповідає обставинам справи висновок судів про те, що надана відповідачем облікова карта об'єкта культурної спадщини була не підставою, а наслідком видання Наказу, оскільки облікова документація була предметом розгляду на Консультативній раді та була підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Судами попередніх інстанцій не враховано, що незважаючи на листування між позивачем та Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради, дані про власників житлового будинку не були відомі. Також судами не враховано, що фундаменти, конструкції даху, інтер'єри не обстежувались, оскільки не було забезпечено до них доступ, так як у житловому будинку ніхто не проживає та його стан не відновлюється. Проведена експертиза будинку по АДРЕСА_2 виконана неналежним чином і не може бути взята до уваги під час розгляду цієї справи; її проведено на об'єкті, який внаслідок умисних дій власників будівлі протягом 2017-2018 років перебував в аварійному стані, оскільки на момент складення облікової документації для занесення цього об'єкта до переліку щойно виявлених пам'яток архітектури (кінець 2016 року - початок 2017 року) технічний стан будинку був значно кращий, про що свідчить Акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини від 25.01.2017.

39. У відзиві на касаційну скаргу позивач, заперечуючи щодо її задоволення, посилається на те, що доводи, викладені у ній, є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

41. Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача права звертатися до суду з цим позовом, оскільки, на його думку, права останнього не є порушеними, колегія суддів зазначає наступне.

42. Статтею 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

43. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регламентовані Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі також - ~law13~, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

44. Відповідно до ~law14~ багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

45. ~law15~ передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

46. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку врегульовано Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі також - ~law17~, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

47. Відповідно до ~law18~ об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

48. Положеннями ~law19~ визначено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається ~law20~ та іншими законами України. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання. Об'єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об'єднання не несе відповідальності за зобов'язаннями співвласників

49. ~law21~ встановлено, що об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема, захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

50. Системний аналіз вищенаведених правових норм дає змогу дійти висновку, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку утворюється для захисту прав та інтересів співвласників багатоквартирного будинку (будинків), пов'язаних з реалізацією права спільної власності на будинок, прибудинкову територію. Захист цих прав може здійснюватися ОСББ, зокрема, шляхом звернення до суду для представництва інтересів співвласників.

51. Колегія суддів зауважує, що метою судового контролю є, зокрема, виправлення можливої неправомірності рішень (дій, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень та захист права відповідної особи (позивача), а також забезпечення ситуації, за якої така неправомірність не повториться у майбутньому.

52. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України"; заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 33).

53. У пункті 54 у справі "Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, у яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, № 93, пункт 59).

54. У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горраіз Лізаррага та інші проти Іспанії" (заява №62543/00) Суд зазначив, що у сучасному суспільстві, коли громадяни стикаються з особливо складними управлінськими рішеннями, звернення до колективних органів, таких як асоціації, є одним із доступних, а іноді і єдиним доступним для них, засобом, завдяки якому вони можуть ефективно захищати власні інтереси. Крім того, законодавством більшості європейських країн визнано право асоціацій брати участь у судових провадженнях для захисту інтересів своїх членів. (..) Суд не може ігнорувати цей факт при тлумаченні поняття "потерпілий". Будь-яка інша, надміру формалізована інтерпретація цієї концепції, зробить захист прав, гарантованих Конвенцією, неефективними та ілюзорними.

55. Сформовані Європейським судом з прав людини умови обмеження права на доступ до суду дають підстави зробити висновки, що такі обмеження: не можуть перешкоджати самій суті права на звернення до суду; переслідують легітимну мету і така мета відповідає потребам суспільства та окремих осіб; забезпечують розумну пропорційність між встановленими обмеженнями та поставленою метою; обґрунтовані, якщо доводи позивача про неправомірність втручання у реалізацію його прав є безпідставними.

56. Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 у справі №815/219/17 дійшов висновку, що ОССБ, яке є об'єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов'язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним представником інтересів більшості членів цього об'єднання. ОСББ має пряме та безпосереднє відношення до усіх питань, що стосуються будинку, а отже може мати власну, окрему від інтересів кожного окремого члена об'єднання, матеріально-правову зацікавленість у спорах що стосуються будинку. Наявність матеріально-правової зацікавленості у ОСББ у правовідносинах, що виникають щодо будинку чи його складових, утримання, експлуатації та інших подібних питань є передумовою визнання за ОСББ самостійної процесуальної правосуб'єктності, а отже і права на звернення до суду із самостійним позовом. Реальний захист прав співвласників будинку (членів ОСББ) у певних випадках потребує звернення до суду. Невизнання за ОСББ самостійного права на звернення до суду в інтересах членів, призвело б до неможливості забезпечення і захисту прав співвласників будинку і стало б невиправданою перешкодою для досягнення мети об'єднання.

57. Зважаючи на те, що у справі, яка розглядається, ОСББ "Свєнціцького-16" звернулось із позовом в інтересах співвласників багатоквартирного будинку з метою захисту їх прав, які, на думку позивача, порушено прийняттям оскаржуваного рішення відповідачем, а також з огляду на те, що обмеження права позивача на звернення до суду з цим позовом не переслідуватиме легітимну мету, оскільки за таких обставин правомірність рішення відповідача залишиться поза судовим контролем, колегія суддів вважає, що за цих обставин позивач має право на звернення до суду з цим позовом, а тому відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо відсутності такого у позивача.

58. Процедура обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та форм власності визначена Порядком обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (далі також - Порядок №158, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

59. Відповідно до пункту 2.1 Порядку №158 виявлення об'єктів культурної спадщини включає: натурне обстеження (дослідження), історико-архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеня схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки.

60. Згідно з пунктами 2.2,2.3 цього Порядку на виявлені об'єкти культурної спадщини складається облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Виявлення об'єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об'єкти.

61. Пунктом 3.1. Порядку №158 встановлено, що облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об'єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов'язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
27.12.2001 № 1760 (далі також - Порядок №1760, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

62. Натомість, як встановлено судом першої інстанції, облікова картка об'єкта культурної спадщини - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, хоч формально і датована 25.01.2017, проте у графі "3. Дата і № рішень, відповідно до яких об'єкт узято на державний облік та визначено категорію пам'ятки" містить інформацію про спірний наказ відповідача, що виданий десятьма місяцями пізніше: "Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини згідно Наказу департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА № 56-ос від 20.11.2017 р.".

63. Зважаючи на встановлену судом першої інстанції обставину, що надана відповідачем облікова картка об'єкта культурної спадщини складалась не до, а після видання наказу відповідача від 20.11.2017 № 56-ос, колегія суддів погоджується із висновком суду, що така не могла бути підставою його видання та відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо незгоди із цим висновком, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі. Однак до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

64. Щодо акта технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини, житлового будинку на АДРЕСА_2 від 25.01.2017, колегія суддів враховує, що судами попередніх інстанцій встановлено, що такий складений представником Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради за відсутності власника (користувача) об'єкта, попри те, що участь останнього передбачена самою формою акта, яка закріплена у додатку №1 до Порядку № 158, та передбачає, зокрема, що він підлягає підписанню власником (користувачем) об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини. Натомість, як встановлено судом першої інстанції, Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради вилучено з акта технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини, житлового будинку на АДРЕСА_2 від
25.01.2017 графу, котра передбачає підпис власника (користувача) об'єкта.

65. Окрім цього, як встановлено судами попередніх інстанцій, з акта технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини від 25.01.2017 вбачається, що фундаменти не обстежувались у зв'язку із незабезпеченням доступу; конструкції даху не обстежувались через недоступність; інтер'єри житлового будинку не обстежували через відсутність доступу. Вищенаведене підтверджується і наданою у матеріали справи фотофіксацією житлового будинку лише ззовні.

66. Щодо доводів відповідача про відсутність даних про власника (користувача) будівлі, викладених у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що таким була надана належна оцінка судом першої інстанції, а саме: суд оцінив їх критично, зазначивши, що позивач неодноразово до 25.01.2017 звертався до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та будівництва за цією адресою, що безпосередньо підтверджується наявною в матеріалах справи постановою Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2017 у справі № 461/2948/17; у своєму листі від 26.12.2017 № 0004-2877 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради всупереч вимогам Порядку № 158 зазначає, що, на його думку, "пам'яткоохоронна облікова документація не вимагає підпису власника пропонованого до включення у пам'ятки об'єкта культурної спадщини"; у своєму листі від 26.12.2017 № 0004-2877 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради зазначає, що
15.12.2017 скерувало листа щодо включення житлового будинку до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини (пам'яток) м. Львова саме на адресу ОСББ "Свєнціцького-16"; Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради надсилався лист від 15.12.2017 № 4-0004-715, адресований відділу супроводу ОСББ, ресурсному центру для ОСББ Львівської міської ради, щодо включення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини; відомості про власника (користувача) містились станом на 2014 рік та містяться досі в інвентаризаційній справі на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, що витребовувалась судом.

67. Водночас колегія суддів зауважує, що відповідачем не зазначено, які дії вчинялися уповноваженими особами під час складання акта технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини з метою отримання доступу до об'єкта у повному обсязі.

68. Згідно з пунктами 7,8 Порядку №1760 об'єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також одному з таких критеріїв: мали значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни; безпосередньо пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей; репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців; були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю. Критерій автентичності означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування. Об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також одному з таких критеріїв: мали вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

69. Відповідно до пункту 3.2. Порядку № 158 за результатами оцінки виявлених об'єктів культурної спадщини оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об'єкт культурної спадщини.

Протокол є підставою для занесення (незанесення) об'єкта культурної спадщини до Переліку об'єктів культурної спадщини, який ведеться за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

70. Як встановлено судами, приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач виходив, зокрема, з того, що об'єкт культурної спадщини за видом архітектури та категорією місцевого значення є таким, що відповідає критеріям, визначеним пунктом 8 Порядку № 1760: зберіг свою автентичність, мав вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону.

71. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 21.11.2019 про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі та направляючи її на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив, зокрема, з того, що серед аргументів позовної заяви вказано, що відповідачем не враховано (з огляду, зокрема, на технічний стан) факт невідповідності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 критеріям, зазначеним у Порядку № 1760. Це питання має значення для вирішення спору по суті, проте суд не призначив експертизу. Водночас суд не має спеціальних знань, щоб встановити факт відповідності чи невідповідності житлового будинку критеріям, зазначеним у цьому Порядку.

72. Під час нового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем було надіслано на адресу Міністерства юстиції України адвокатський запит від 10.12.2019 з проханням повідомити перелік науково-дослідних інститутів судових експертиз, котрі здатні провести (самостійно або із залученням інших фахівців у галузі архітектури, історії, культури тощо) мистецтвознавчу експертизу пам'ятки архітектури (згідно з наказом Міністерства культури України від 20.02.2018 № 150) - будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, виходячи з наведеного у запиті запитань.

73. З листа Міністерства юстиції України від 21.12.2019 № 48278/43893-33-19/9.2.2 вбачається, що право на проведення судової мистецтвознавчої експертизи мають експерти Київського та Харківського науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України.

74. Однак листами від 20.12.2019 № 5653/3630-08-19, від 23.12.2019 № 11/01-13/17975-19, від 13.01.2020 № 6/05-28/9/20 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України та Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С.

Бокаріуса Міністерства юстиції України відповідно повідомили про неможливість проведення відповідних досліджень.

75. Водночас за заявою голови правління ОСББ "Свєнціцького-16" експертом було проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої складено висновок від 10.01.2020 № 10/01/20, дослідивши який суди попередніх інстанцій встановили, що будинок за адресою: АДРЕСА_2, значною мірою не зберіг свою форму та матеріально-технічну структуру, оскільки ступінь фізичного зношення об'єкта дослідження, з врахуванням ступеня фізичного зношення окремих його конструктивних елементів становить - 77,66%, а його стан є аварійним, таким чином він не відповідає критерію автентичності.

76. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо незгоди із висновком експерта, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі. Однак відповідно до положень частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

77. Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що експертизу проведено на об'єкті, який саме в результаті умисних дій власників перебував в аварійному стані протягом 2017-2018 років, так як на момент складення облікової документації для занесення цього об'єкта до переліку щойно виявлених пам'яток архітектури (кінець 2016 року - початок 2017 року) технічний стан будинку був значно кращий, оскільки такі не підтверджені жодними належними, допустимими та достатніми доказами. Натомість посилання відповідача в обґрунтування цього доводу на Акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини від
25.01.2017 є безпідставним, оскільки, як встановлено судами, під час його складання фундаменти, конструкції даху та інтер'єри житлового будинку не були обстеженими через відсутність доступу.

78. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не було в повній мірі встановлено факт підтвердження відповідності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, критеріям, передбаченим Порядком № 1760, а відтак відхиляє доводи відповідача щодо незгоди із таким.

79. Колегія суддів також враховує, що судами попередніх інстанцій встановлено, що протокол засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України від
14.12.2017 № 8/17 об'єктивно не міг бути покладений в основу оскаржуваного наказу відповідача, оскільки останній датований 20.11.2017. Окрім цього, у ньому вказано на відповідність житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 лише одному критерію - автентичності, котрий, на думку Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, полягає в тому, що об'єкт "мав вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону".

80. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач не довів наявність факту підтвердження відповідності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, критеріям, передбаченим Порядком № 1760; приймаючи оскаржуваний наказ, не забезпечив наявності належної та повної облікової документації, не вжив заходів, спрямованих на дотримання прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому дійшов передчасного висновку про віднесення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, до числа щойно виявлених об'єктів пам'яток і, як наслідок, безпідставно вніс згаданий житловий будинок до Переліку об'єктів культурної спадщини.

81. Водночас колегія суддів зауважує, що наявність цього судового рішення не унеможливлює віднесення житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до числа щойно виявлених об'єктів культурної спадщини за наявності для цього відповідних критеріїв та за умови дотримання відповідачем встановленого законодавством порядку.

82. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо того, що суди не повинні були досліджувати та враховувати при прийнятті рішення історико-містобудівне обґрунтування будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2, оскільки відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Окрім цього, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень ця обставина не вплинула на правильність рішення судів щодо наявності підстав для задоволення позову.

83. Колегія суддів відхиляє інші доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі і свідчать про незгоду відповідача із правовою оцінкою судів попередніх інстанцій обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Позивачами не зазначено, які саме докази не врахували суди під час прийняття оскаржуваних судових рішень та які саме обставини такі докази могли б підтвердити.

84. Зважаючи на наведене, виходячи із меж перегляду судових рішень, викладених у касаційній скарзі, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин на підставі досліджених ними доказів та з огляду на наведене правове регулюванням спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

85. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

86. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Ruiz Torija v. Spain", заява № 18390/91, пункт 29).

87. У зв'язку із викладеним, враховуючи положення статті 350 КАС України, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно залишити без змін.

88. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко