Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.01.2018 року у справі №826/24068/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2019 року

Київ

справа №826/24068/15

адміністративне провадження №К/9901/2931/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Гімона М. М., Мороз Л. Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Літвінової А. В. від 12.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Лічевецького І. О., Мельничука В. П., Мацедонської В. Е. від 13.12.2017 у справі №826/24068/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В. В. (надалі за текстом - "Уповноважена особа") від 24.11.2014 з перерахування коштів у сумі 200000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок позивача від юридичної особи - клієнта банку приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (надалі за текстом - "ПрАТ
"СК "Юнівес"), що була здійснена з призначенням платежу "Оплата по дог. безготівкової позики №1 від 24.11.14 р. без ПДВ", а також договору банківського вкладу від 29.12.2014 №012-28696-291214;

- встановити відсутність в Уповноваженої особи повноважень щодо списання відкритих на ім'я позивача рахунків у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" (надалі за текстом - "ПАТ "Дельта Банк") належних йому грошових коштів у розмірі 156 681,30 грн. на користь ПрАТ "СК "Юнівес";

- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом - "Фонд") додаткову інформацію стосовно збільшення сум, що підлягають відшкодуванню, за рахунок позивача, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду у розмірі 156 681,30 грн. ;

- зобов'язати Фонд здійснити відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" позивачу за рахунок Фонду у розмірі 156 681,30 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними транзакції (операції) від 24.11.2014 з перерахування коштів у сумі 200000,00
грн. на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_1 від юридичної особи - клієнта банку приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес", що була здійснена з призначенням платежу "Оплата по дог. безготівкової позики №1 від
24.11.14 р. без ПДВ", а також договору банківського вкладу від 29.12.2014 №012-28696-291214.

Зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення сум, що підлягають відшкодуванню, щодо ОСОБА_1, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В. В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних". Також наголошено на тому, що укладення позивачем із банком договору банківського вкладу було здійснено всупереч приписам Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Ради директорів АТ "Дельта Банк" згідно протоколу № 14 від 20 березня 2013 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договори на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до договору № 1 від 24.11.2014 р. позивач отримав від приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" позику у розмірі 200000 грн.

Зазначені кошти були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ "Дельта Банк".

Також між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу "Лояльний" у гривнях від 29.12.2014 року № 012-28696-291214, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 130

000 грн. за ставкою 13 % річних строком до 28 січня 2015 року.

Як вбачається із платіжного доручення від 29.12.2014 № ~organization0~ частину коштів, отриманих від приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" позивач перерахував на вкладний рахунок № НОМЕР_2.

02 березня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову за № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".

На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02 березня 2015 р. яким запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - Кадирова В. В.

08.04.2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 в ПАТ "Дельта Банк" тимчасову адміністрацію запроваджено на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від
03.08.2015 року № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 року включно.

02 вересня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від
02.10.2015 року за № 181 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з
05.10.2015 року по 04.10.2017 року.

Листом від 29 вересня 2015 року №9294/161 позивача повідомлено про нікчемність транзакції (операції) від 24.11.2014 з перерахування коштів в сумі 200000,00

грн. на його поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 від юридичної особи - клієнта банку приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес", що була здійснена з призначенням платежу "Оплата по дог. безготівкової позики №1 від 25.11.14 р. без ПДВ", а також договору банківського вкладу від 29.12.2014 №012-28696-291214, на який були залучені кошти, отримані внаслідок зазначеної транзакції, відповідно до вимог п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вважаючи рішення та дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що з аналізу Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк" та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах, затвердженої постановою Правління НБУ №492 від 12 листопада 2003 року, вбачається, що за поточними та вкладними (депозитними) рахунками фізичних осіб можливе здійснення всіх розрахунково-касових операцій, в тому числі і зарахування коштів від юридичної особи, якщо це не суперечить умовам договору, укладеного з банком. Укладення договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку між позивачем та банком не містило у собі жодних умов, які б передбачали йому надання окремих пільг чи переваг. Крім того, суд вказав, що постанова Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ є банківською таємницею і про існування останньої не могло бути відомо ні позивачу, ні третій особі. При цьому навіть банку станом на дату укладення відповідного договору не було відомо про існування вказаної постанови.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; ~law9~).

~law10~ визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

~law11~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law12~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений ~law13~, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до ~law14~ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law15~ і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених ~law16~ щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ~law17~ підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів ~law18~, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до положень ~law19~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

~law20~, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ~law22~ Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ~law23~, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського рахунку між банком і позивачем з підстави, передбаченої ~law24~.

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що ~law25~ не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Уповноважена особа в свою чергу, не довела належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського рахунку та здійснення транзакції ПАТ "Дельта Банк" щодо зарахування суми коштів на поточний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Відповідно до статті 1062 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку за договором банківського рахунку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

Колегія суддів касаційного суду не приймає до уваги посилання Уповноваженої особи на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень пункту
5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк", як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку. Разом з тим, зарахування коштів від іншої особи відбулось на поточний рахунок позивача, відкритий відповідно до договору від 24 листопада 2014 року №004-28695-241114 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів. При цьому розділ 3 вказаних Правил, яким врегульовано порядок відкриття, обслуговування та закриття поточних рахунків, не містить будь-яких обмежень щодо зарахування коштів на поточний рахунок від інших осіб.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що постанова Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ "Дельта Банк" обмеження відповідачем-2 не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до ~law27~.

Посилання скаржника на те, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов'язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.

Як встановили суди, позивач уклав з ПАТ "Дельта Банк" договір банківського рахунку від 24 листопада 2014 року №004-28695-241114 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, відповідно до умов якого на відповідному вкладному рахунку позивача було розміщено 200000 грн., що підтверджується реєстром операцій.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (02 березня 2015 року).

Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ~law28~. Водночас, відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів ~law29~.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судами попередніх інстанцій.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про визнання протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. щодо визнання нікчемною транзакції (операції) від 24 листопада 2014 року по перерахуванню коштів в сумі 200000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 від юридичної особи - клієнта банку ПрАТ "СК "Юнівес", що була здійснена з призначенням платежу "Оплата по договору безвідсоткової позики № 1 від 20 листопада 2014 року без ПДВ", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ~law30~ Фонд (уповноважена особа) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ~law31~, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та ~law32~) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Дельта Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, №910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій та рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського рахунку, укладеного між ПАТ "Дельта банк" та ОСОБА_1, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 343, 350, 354, 356 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасувати в частині визнання протиправним рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними транзакції (операції) від 24.11.2014 з перерахування коштів у сумі 200000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_1. від юридичної особи - клієнта банку приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес", що була здійснена з призначенням платежу "Оплата по дог. безготівкової позики №1 від 24.11.14 р. без ПДВ", а також договору банківського вкладу від
29.12.2014 №012-28696-291214, а провадження у справі в цій частині закрити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №826/24068/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

А. Ю. Бучик

М. М. Гімон

Л. Л. Мороз,

Судді Верховного Суду