Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №818/600/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №818/600/17

адміністративне провадження №К/9901/18770/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (головуючий суддя Соколов В. М., судді: Гелета С. М., Павлічек В. О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2018 року (головуючий суддя Катунов В. В., судді: Ральченко І. М., Бершов Г. Є.) у справі №818/600/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок" до Державної служби геології та надр України, треті особи:

Сумська районна рада Сумської області, Нижньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області, про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок" (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра), в якому просило зобов'язати видати спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Червоненської-2 ділянки в Сумському районі Сумської області на термін три роки.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що у відповідності до норм Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами позивачем було подано заяву до Держгеонадр на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Червоненської-2 ділянки, що є корисною копалиною місцевого значення, разом з тим, у наданні дозволу було відмовлено. В подальшому позивач усунув відповідні недоліки, але постійно отримував відмови відповідача у наданні дозволу, оформлені листами. При цьому у позивача були наявними відповідні погодження і від Сумської районної ради, і від Червоненської сільської ради (обидві за принципом мовчазної згоди).

З огляду на вказане позивач вважав порушеними свої права через допущену відповідачем бездіяльність по невидачі спеціального дозволу на користування надрами.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2018 року, адміністративний позов ТОВ "Токарівський пісок" задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державної служби геології та надр України у наданні ТОВ "Токарівський пісок" спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Червоненської-2 ділянки у Сумській області. Зобов'язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами товариства з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок" від 02 серпня 2016 року №02-08/1 та прийняти відповідне рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Червоненської-2 ділянки у Сумській області. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 07 жовтня 2014 року №27793955, №27786340, від 08 жовтня 2014 року №27804025, №27805086, від 18 жовтня 2014 року №28292670 ТОВ "Токарівський пісок" є власником шести земельних ділянок, розташованих на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту, всього загальною площею 11,6 га. Цільове призначення даних земельних ділянок - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.

Згідно Статуту ТОВ "Токарівський пісок", виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним із основних видів економічної діяльності товариства є добування піску, гравію, глин і каоліну (код згідно КВЕД - 08.12).

03 березня 2016 року ТОВ "Токарівський пісок" звернулось до Держгеонадр із заявою від 01 березня 2016 року № 01-03/1 про отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами (т.1 а. с.26-27).

На підставі пункту 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про надання дозволу на користування надрами від 11 березня 2016 року) (далі по тексту - Порядок №615), подані документи були повернуті листом №12117/13/12-16 від 15 липня 2016 року, оскільки, за інформацією ДФС України (лист від 22 червня 2016 року №10663/5/99-99-17-02-16) у позивача існував борг зі сплати податків та загальнообов'язкових платежів. Також, у заяві не було зазначено підставу надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону. (т. 1 а. с. 28-29)

02 серпня 2016 року позивачем до Держгеонадр направлено нову заяву №02-08/1 на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами з усуненням недоліків, вказаних у попередній відповіді (т.1 а. с.30-33).

Подані документи були повернуті позивачу листом №22192/13/12-16 від 01 грудня 2016 року, оскільки, згідно листа ДФС України від 23 листопада 2016 року №20241/5/99-99-17-02-16 у позивача станом на 01 листопада 2016 року існував борг. Також, у пояснювальній записці не зазначена потужність підприємства (т.1 а. с.35-36).

19 грудня 2016 року позивачем до Держгеонадр направлено нову заяву №19-12/1 на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами, із усуненням недоліків, вказаних у попередній відповіді (т.1 а. с.37-39).

Подані документи були повернуті листом №2740/13/12-17 від 07 лютого 2017 року, у зв'язку з виявленням нових порушень пункту 8 Порядку (т.1 а. с.40-41).

ТОВ "Токарівський пісок" заявою № 22-02/1 від 22 лютого 2017 року в черговий раз звернулось за отриманням спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами, усунувши недоліки, вказані у попередній відповіді (т.1 а. с.42).

Оскільки станом на 25 квітня 2017 року відповіді від Держгеонадр не було отримано, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Листом від 26 червня 2017 року № 13956/03/12-17 Держгеонадра повідомило, що у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Червоненської-2 ділянки у Сумській області, ТОВ "Токарівський пісок" відмовлено відповідно до пункту 19 Порядку №615. (т.1 а. с.78).

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що надані відповідачем відмови, оформлені листами, є такими, що суперечать вимогам статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та пунктів 1,25 Порядку №615. Суди вказали на те, що Держгеонадра всупереч приписам вказаних правових норм в кожному наступному листі зазначали недоліки, які не були описані в попередніх листах. Крім того, відмова у наданні спеціального дозволу на користування надрами має бути оформлена саме наказом.

При цьому суди вказали на те, що позивач має погодження і від Сумської районної ради, і від Червоненської сільської ради за принципом мовчазної згоди. Зазначені обставини у сукупності, за висновками судів, свідчать про відсутність у Дежгеонадр правових підстав для відмови позивачу у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Червоненської-2 ділянки у Сумській області. В той же час, суди дійшли висновку про неможливість перебирання судами на себе повноважень державного органу, оскільки відповідно до положень Порядку №615 та Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" виключно до компетенції Держгеонадр входить право надання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами. З огляду на вказане суди дійшли висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву від 02 серпня 2016 року №02-08/1.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Держгеонадра подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на те, що суди неправильно застосували положення абзацу 5 пункту 5 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", оскільки заяви ТОВ "Токарівський пісок" повертались товариству, а тому кожна наступна заява підлягала розгляду окремо, незалежно від попередньої, адже в даному випадку Держгеонадра повертала заяви не на доопрацювання. При цьому накази про відмову у наданні спеціального дозволу відповідачем не приймались, оскільки відповідно до пункту 8 Порядку №615 документи, які не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові.

З приводу застосованого судами принципу "мовчазної згоди" скаржник вказав на те, що вказаний принцип не створює у відповідача обов'язку видати документ дозвільного характеру. При цьому наголошено на тому, що законом визначено лише поняття такого терміну, втім не визначено процедуру його застосування при наданні спеціальних дозволів. Крім того, відповідачем направлялись запити до Сумської районної ради щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Токарівський пісок", на які було надано відповідь про те, що відповідне рішення депутатами ради підтримане не було.

Також відповідач вказав на те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, при цьому не послався на положення статті 11 КАС України.

Крім того, судом не було конкретизовано, яку саме відмову було ним визнано протиправною, оскільки їх на момент розгляду справи було вже три. При цьому вимога щодо зобов'язання вчинити певні дії є похідною від вимог про визнання дій протиправними, оскільки за їх відсутності констатується правомірність діяльності Держгеонадр.

Скаржником також наголошено на тому, що постановою Кабінету Міністрів України №277 від 06 квітня 2016 року, якою було внесено зміни до Порядку №615, окремо не регламентовано, у якому порядку та у які строки належить розглядати заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами, які подані до набрання чинності вказаною постановою.

Держгеонадра також вказують на дискреційність наданих їм повноважень щодо надання дозволу на користування надрами, а суд не може підміняти державний орган, дії якого оскаржуються, та приймати замість нього рішення, яке належить до компетенції виключно цього органу.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення без змін. Наголошено на тому, що оскільки ні Сумською районною радою, ні Червоненською сільською радою Сумського району у встановлений строк розгляду заяви не було надано відповідного погодження щодо видачі дозволу, то вважається, що така заява є погодженою за принципом мовчазної згоди. Позивач також вказує на відсутність в даному випадку дискреційності повноважень відповідача, оскільки існує лише один правомірний варіант поведінки.

Отже, судові рішення в частині обрання способу захисту порушеного права не оскаржуються.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 16 Кодексу України про надра визначено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим.

Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 (далі - Положення №1174) є Держгеонадра, як згідно з покладеними на них завданнями, зокрема, видають в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) (підпункт 9 пункту 4 Положення №1174).

Пунктом 9 вказаного Положення також визначено, що Держгеонадра у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Згідно з абзаців 7,8 частини 5 статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності" № 2806-IV від 06 вересня 2015 року (далі-Закон №2806-IV), у разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 було затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (тут і далі - в редакції чинній на час першого звернення позивача із заявою 03 березня 2016 року).

Відповідно до пункту 2 Порядку №615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

За приписами підпункту 3 пункту 8 Порядку №615 без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення та видобування корисних копалин місцевого значення.

Згідно із абзацами 20-24 пункту 8 Порядку №615 для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, а також підстава надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Реєстрація документів, що надійшли для надання дозволу, здійснюється у визначеному органом з питань надання дозволу порядку.

Документи, що не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів (для вугільних шахт, які відповідно до законодавства вважаються малими, - протягом 30 днів) після надходження заяви разом із зазначеними документами у повному обсязі.

Надання дозволів у випадках, передбачених підпунктами 1-14 цього пункту, здійснюється за рішенням органу з питань надання дозволу.

Підставами для прийняття рішення про відмову в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесення змін до нього є: подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам законодавства (пункт 9 Порядку №615).

Відповідно до частини 1 пункту 25 Порядку №615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Абзацом сьомим пункту 25 Порядку №615 передбачено, що наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Держгеонадра України як орган держави, до відання якого віднесено вирішення питань стосовно видачі спеціальних дозволів на користування надрами (а також їх переоформлення, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну їх дії, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії в разі зупинення) при здійсненні своїх повноважень зобов'язана діяти у той спосіб, який передбачено наведеними вище положеннями законодавства.

З аналізу зазначених приписів ~law9~, Положення №1174 та Порядку №615 слідує, що за наслідками розгляду Держгеонадра заяви про надання дозволу на користування надрами вказаним органом має бути прийняте відповідне розпорядче рішення у формі наказу, в тому числі, і у разі відмови надрокористувачу у задоволенні поданої ним заяви, що кореспондується з приписами абзацу сьомого пункту 25 Порядку №615 та можливістю оскарження такої відмови в судовому порядку.

Суди в межах даної справи правильно встановили, що відповідачем в порушення приписів чинного законодавства відмову у наданні дозволу на користування надрами було оформлено листами від 15 липня 2016 року №12117/13/12-16 на заяву від 03 березня 2016 року, від 01 грудня 2016 року №22192/13/12-16 на заяву від 02 серпня 2016 року, від 07 лютого 2017 року №2740/13/12-17 на заяву від 22 грудня 2016 року. При цьому, в кожному наступному листі зазначались недоліки, які не були описані в попередніх листах, що є порушенням абзацу 5 ~law10~.

Слід також зауважити, що розгляд документів здійснювався відповідачем із порушенням 60-денного строку, встановленого пунктом 8 Порядку № 615. Суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на внесення постановою КМУ від 06 квітня 2016 року №277 до Порядку №615 змін, з огляду на які не регламентовано, у якому порядку та в які строки належить розглядати заяви, які були подані до набрання чинності Порядку №615 в редакції від 06 квітня 2016 року, оскільки до даних правовідносин мають бути застосовані положення абзацу 5 пункту 5 статті 4-1 Закону ~law11~.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що ним не приймалось рішення про відмову, а було повернуто відповідну заяву позивача через невідповідність вимогам документів, що відповідає приписам законодавства, оскільки приписи як ~law12~, так і Порядку №615 визначають необхідність винесення органом, який розглядає заяву, відповідного рішення у формі наказу (незалежного від того, негативний чи позитивний висновок стосовно заяви сформовано Держгеонадра). Натомість, пунктом 8 Порядку № 615 передбачено, що поверненню заявнику підлягають саме документи, долучені ним до заяви, які не відповідають вимогам цього Порядку за формою або змістом.

Стосовно доводів відповідача щодо помилковості застосування судами в межах даного спору принципу мовчазної згоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ~law13~ принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Відповідно до ~law14~ підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Механізм застосування принципу мовчазної згоди визначений ~law15~, а саме: у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

Диспозицією ~law16~ передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов'язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, для виникнення у суб'єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов: 1) суб'єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документів - 10 робочих днів від дня подання заяви; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб'єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

Відповідна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року №817/498/17, від 10 січня 2019 року № 813/3145/16, від 05 вересня 2018 року у справі №826/11460/17.

За позицією позивача, яка була підтримана судами попередніх інстанцій, з огляду на відсутність і від Сумської районної ради, і від Червоненської сільської ради (станом на час звернення позивача з відповідною заявою та з урахуванням встановлених Порядком №615 строків розгляду останньої відмови у погодженні) відмов у формі рішення про надання погодження ТОВ "Токарівський пісок" на надання дозволу на користування надрами, вважається, що таке погодження позивачу надано відповідно за принципом мовчазної згоди.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком та зауважує, що обов'язковим є прийняття як органом, який здійснює погодження, так і органом, який надає дозвіл на користування, відповідного розпорядчого рішення (позитивного чи негативного).

В усіх інших випадках листування з позивачем в цей період, як спростування мовчазної згоди, не може бути взяте до уваги, оскільки Закон передбачає прийняття рішення з боку відповідача за результатами розгляду заяви позивача, а не наявність листування.

Щодо висновку судів попередніх інстанцій про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ТОВ "Токарівський пісок" від 02 серпня 2016 року №02-08/1 та прийняти відповідне рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення пісків Червоненської-2 ділянки у Сумській області, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду. Водночас, судами не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені Порядком №615.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання спеціального дозволу на користування надрами із прийняттям відповідного владного рішення, що вірно було встановлено судами.

Щодо доводів скаржника про втручання суду у дискреційні повноваження слід зазначити насиупне.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі №200/11311/18-а.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" ( № 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування".

Принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v.

Bulgaria" №. 30985/96).

Суд касаційної інстанції доходить до висновку, що відповідач в межах даної справи протиправно надавав позивачу формальні відмови у формі, не передбаченій чинним законодавством, а тому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суди правильно зобов'язали відповідача розглянути подану позивачем заяву та прийняти відповідне рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у справі №818/600/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду