Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.05.2019 року у справі №804/252/17

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2019 року

Київ

справа №804/252/17

адміністративне провадження №К/9901/42563/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Гімона М. М., Мороз Л. Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Ірклієнка Юрія Петровича на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду в складі судді Кононенко О. В. від 27.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Сафронової С. В., Чепурнова Д. В., Мельника В. В. від 22.08.2017 у справі №804/252/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Ірклієнка Юрія Петровича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -,

УСТАНОВИЛ:

В січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Ірклієнка Юрія Петровича, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Ірклієнка Юрія Петровича щодо не включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу № 77507 від 11.02.2015 року та № 77168 від 09.02.2015 року; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Ірклієнка Юрія Петровича внести доповнення та включити ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу № 77507 від 11.02.2015 року та № 77168 від 09.02.2015 року; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Ірклієнка Юрія Петровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Стандарт".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що за наслідками проведеної перевірки встановлено, що здійснюючи переказ від ОСОБА_2 на рахунок позивача, банком було порушено черговість проведення переказів, що свідчить про надання переваги перед іншими кредиторами банку. Оскільки правочин, за наслідками якого позивач отримав кошти, є нікчемними в силу приписів пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то у позивача відсутнє право на отримання коштів за вкладом за рахунок Фонду.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін,

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 09.02.2015 року між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" в особі заступника начальника відділення № 2 ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" у м. Дніпропетровську ОСОБА_3. укладено договір № 77168 банківського вкладу, відповідно до якого банк приймає кошти на вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_1 в сумі 100 долл. США.

09.02.2015 року на рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" було зараховано кошти в сумі 100 долл. США, що еквівалентно 2495,62
грн. та підтверджується квитанцією від 09.02.2015 року № 4746.

11.02.2015 року між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" в особі заступника начальника відділення № 2 ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" у м. Дніпропетровську ОСОБА_3. укладено договір № 77507 банківського вкладу, відповідно до якого банк приймає кошти на вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_1 в сумі в сумі 145000 грн.

11.02.2015 року на рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" було зараховано кошти в сумі 145000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3577 від 11.02.2015. Кошти надійшли від ОСОБА_2

Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2015 №116 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.02.2015 №38 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Стандарт", згідно з яким з 20.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Стандарт".

Тимчасову адміністрацію в ПАТ КБ "Стандарт" запроваджено строком на три місяці з
20.02.2015 по 19.05.2015 включно.

18.05.2015 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №101 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" до 18 червня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" Грицака Ігоря Юліановича.

Відповідно до постанови правління НБУ від 18.06.2015 №385 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від
19.06.2015 №120 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Грицака Ігоря Юліановича строком на 1 рік з 19 червня 2015 р. до 18 червня 2016 р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 208 від
12.11.2015 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Комерційний банк "Стандарт". Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнку Юрію Петровичу з 16 листопада 2015 р. (згідно інформації з офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).

Позивачем подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним в ПАТ КБ "Стандарт", однак листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №02-036-53286/15 позивача повідомлено, що у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, він відсутній.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач у розумінні норми статті 2 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" є вкладником банку, оскільки кошти розміщені на рахунку позивача. При цьому відповідачами не було надано жодного доказу, який би свідчив про наявність причинно-наслідкового зв'язку між правочином, укладеним позивачем з банком, і неплатоспроможністю банку, та/або недобросовісність позивача при укладенні вказаного правочину.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; ~law8~).

~law9~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law10~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений ~law11~, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями ~law12~ Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law13~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн. ), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених ~law14~ щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного Банку України від 19 лютого 2015 року №116 "Про віднесення ПАТ "КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до договору банківського рахунку фізичної особи №1 від 05 лютого 2015 року, знаходились кошти у розмірі 145000 грн., які надійшли на її рахунок № НОМЕР_1 з поточного рахунку ОСОБА_2

Укладення зазначеного договору банківського рахунку й зарахування коштів на рахунок відбулося до початку віднесення ПАТ "КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (19 лютого 2015 року).

Відповідно до положень ~law15~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

~law16~ визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ~law18~ Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ~law19~, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи ~law20~ Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до наказу від 09 вересня 2015 року №11 відповідачем-2 визнано нікчемною транзакцію перерахунгку коштів з рахунку ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1

Разом з тим, вищевказаний наказ всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені ~law21~, з якими відповідач пов'язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов'язковим є зазначення останнім конкретного пункту ~law22~, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ~law23~.

Щодо посилань заявника касаційної скарги на порушення при укладенні зазначеного правочину положень ~law24~, колегія суддів касаційного суду вважає їх безпідставними та такими, що не поширюють свою дію на договір, укладений між позивачем та ПАТ "КБ "Стандарт".

Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами касаційної скарги, при укладенні договору банківського рахунку від 09 лютого 2015 року позивачем не отримано жодних переваг від ПАТ "КБ "Стандарт", банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти як вклад у банку.

Колегія суддів зазначає, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів ~law26~, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "КБ "Стандарт" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ~law27~. При цьому Упоноважено особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів ~law28~.

Отже, грошові кошти на банківському рахунку ОСОБА_1, відкритому у ПАТ "КБ "Стандарт", розміщено до запровадження тимчасової адміністрації, а тому на позивача поширюються гарантії Фонду на відшкодування коштів за вкладом на підставі ~law29~. При цьому, уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ
"КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів ~law30~.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а, від 12 грудня 2018 року у справі №814/4091/15.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорюванні дій працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського вкладу, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Ірклієнка Юрія Петровича залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

А. Ю. Бучик

М. М. Гімон

Л. Л. Мороз,

Судді Верховного Суду