Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2019 року

Київ

справа №826/23356/15

адміністративне провадження №К/9901/65172/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 15.06.2018 (головуючий суддя-Васильченко І.П.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Літвіна Н.М., Чаку Є.В.)

у справі №826/23356/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ДПІ) від 06.05.2015.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків ДПІ про порушення Товариством строку сплати авансових платежів з податку на прибуток за лютий 2015 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 06.05.2015 № 0010501502.

Не погодившись з судовими рішеннями, ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази.

Товариство у своєму відзиву на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ проведено камеральну перевірку Товариства з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.04.2015, в якому викладено висновок контролюючого органу про порушення платником податку грачних строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначених п.57.1 статті 57 Податкового Кодексу України.

На цій підставі відповідачем 06.05.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0010501502, яким позивача, за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 28 892 грн., зобов'язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 2 889, 20 грн.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не пропущено встановлений положеннями Податкового Кодексу України строк для сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Товариство подало контролюючому органу розрахунок щодо сплати податку на прибуток за 2013 рік, в якому задекларувало авансовий внесок, що підлягає сплаті у січні-лютому 2015 року в розмірі 28 892 грн. Фактично, авансовий внесок Товариством сплачений 02.03.2015.

Відповідно до абз. 4. п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток щомісяця, протягом дванадцяти місячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

В загальному порядку, відповідно до п 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, враховуючи зміст вищенаведених норм Податкового кодексу України, податкове зобов'язання має бути сплачено протягом наступних 10 календарних днів, тобто до 02 березня 2015 року включно.

Колегія суддів враховує, що за твердженням відповідача граничним днем сплати авансового платежу є 28.02.2015, проте цей день припадає на вихідний (суботу), тому сплата позивачем авансового платежу 02.03.2015, тобто в перший робочий день за настанням відповідного строку, не може вважатися порушенням платником обумовленого законом строку сплати суми податкового зобов'язання.

Таким чином, касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні відповідачем норм права, що регламентують спірні правовідносини, відтак не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер