Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.12.2018 року у справі №820/1528/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2019 року

Київ

справа №820/1528/18

адміністративне провадження №К/9901/67117/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Мінаєва О.М., Макаренко Я.М.)

у справі №820/158/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась в Харківський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення №301714-13 від 21.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона звільнена від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки є інвалідом ІІ групи.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року адміністративний позов залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача, з огляду на те, що позивач є власником об'єкту нерухомого майна, що підпадає під визначення об'єкта справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та вказав, що позивачем не надано суду доказів того, що на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення вона мала статус інваліда ІІ групи, крім того вказані обставини не були повідомлені контролюючому органу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України №301714-13 від 21.11.2017.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції, пославшись на наявну в матеріалах справи копію пенсійного посвідчення, виходив з того, що позивач у відповідності до п. 3 рішення Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області №18 від 06.02.2015 звільнена від оподаткування об'єктів житлової нерухомості, оскільки є особою, якій встановлено ІІ групу інвалідності.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду 10 липня 2018 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та вказує, що остання є платником цього податку.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником житлового будинку загальною площею 634, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.06.2010 №761.

21.11.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №301714-13, яким ОСОБА_2 визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 29 371,70 грн.

Вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення - рішення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі -ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (266.2.1).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

06 лютого 2015 року Черкасько-Лозівською сільською радою прийнято рішення «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норм ПК України та території Черкасько-Лозівської сільської ради».

Пунктом 3 зазначеного рішення встановлено, що від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки звільняються об'єкти житлової нерухомості, в т.ч. їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних, прийомних або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, інвалідів 1 та 2 груп, але не більше одного такого об'єкта на базовий податковий (звітний) рік.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів того, що на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення ОСОБА_3 мала статус інваліда ІІ групи.

Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги зазначив, що позивач звільнена від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з огляду на те, що є особою, що має статус інваліда ІІ групи, пославшись при цьому на наявну в матеріалах справи копію пенсійного посвідчення позивача.

На думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків не забезпечивши повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації встановлено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1317.

Пунктами 3, 4 зазначеного Порядку встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Згідно з п. 15, 19, 20, 24 вказаного Порядку комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що статус особи, яку визнано інвалідом, має підтверджуватись відповідною довідкою медико-соціальної експертної комісії, виданою за наслідками проведення медико-соціальної експертизи.

Вищевикладене не було враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Так, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судами не витребувано доказів на підтвердження або спростування того, що позивач має статус інваліда ІІ групи, що на думку колегії суддів унеможливлює фактичне встановлено обставин у даній справі.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди допустили порушення норм процесуального права, не встановивши при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року - скасувати.

Справу №820/1528/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова